Search:

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Ономастика також має два підходи вивчення онімів. Перший об’єднував вчених, які використовували оніми як історичне джерело. Другий – вчених-філологів, котрі використовували оніми в історії дослідження з історії мови. Тому в історичній науці ономастика вважається історичною спеціальною дисципліною, яка вивчає оніми як історичне джерело. В свою чергу в філології ономастика – частина лінгвістики, дослідницький об’єкт істориків мови.

Бурхливі історичні події першої половини 20 ст. призвели до певного занепаду цього напряму досліджень в Україні. Однак окремі вчені продовжували збирати і опрацьовувати ономастичний матеріал.

Власне ім’я під час використання міняє свою форму. На нього здійснюють вплив інші мови. Тому в першу чергу слід здійснювати його аналіз з допомогою методів мовознавства. Це дозволяє визначити мовну належність оніму, відтворити його первісну форму і вимову назви, встановити історичну епоху, коли він виник, окреслити вплив на нього інших мов або діалектів однієї мови, змалювати напрями його мовної трансформації до нашого часу включно. Без реконструкції всіх етапів розвитку оніма не можливо дати йому характеристику як історичному джерелу.

Народження онімів відбувається в результаті взаємодії різноманітних, мовних, соціальних, психологічних чинників. Без визначення ролі кожного з них в даному конкретному випадку неможливо встановити достеменне значення тієї або іншої власної назви. Тому ономастика є за своєю суттю синтетичною дисципліною, яка узагальнює методику дослідження і джерельну базу широкого кола природних і гуманітарних наук – географії, астрономії, геології, історії, лінгвістики, а також джерелознавства, археології тощо.

Деякі спеціалісти виділяють в ономастиці особливий розділ – етимологію, котра вивчає причини виникнення і закономірності розвитку онімів, не пов’язані з закономірністю розвитку мови. В самому мовознавстві є відповідна галузь – соціолінгвістика.

Об’єктом вивчення ономастики є «геноніми» (загальні імена) та «ейдоніми» (особові імена) – особові класи ономастичної термінології, які розділяються на підкласи, порядки і під порядки.

Одним із перших в Україна розпочав ономастичні дослідження український слов’янознавець Я. Головацький. Проблеми ономастики в своїх наукових працях успішно досліджував А. Бертье-Делагард, а на початку 20 ст. – відомі українські історики О. Лазаревський, В. Ляскоронський, Л. Падалка, М. Арандаренко, М. Астряб, О. Андріяшев та ін. Свій внесок у встановлення дисципліни зробив також І. Франко. Першим вченим, який почав роботу із відродженням досліджень як з лінгвістичної так і з історичної ономастики в Україні був К. Цілуйко. Також дослідниками ономастики були: О. Компан, П. Чучка, С. Бевзенко, Ю. Карпенко, І. Борисюк, О. Стрижак, І. Железняк, Є. Отін, Ю. Кругляк, А. Коваль, Б. Лящук, П. Зборовський, М. Янко, О. Данилюк, Т. Громко, М. Калінкін, Е Магазаник, М. Мельник

В останні десятиліття в Україні активно вивчаються антропонімічні джерела. Виходять у світ різноманітні довідники власних імен: Г. Півторак «Власні імена людей у Київській Русі» (Культура слова. – К., 1982. – Вип.23); Ю. Редько «Довідник українських прізвищ» (К., 1969), «Сучасні українські прізвища» (К., 1966); Л. Масенко «Українські імена та прізвища» (К., 1990); Л. Скрипник, Н. Дзятківська «Власні імена людей» (К., 1996) та ін.

«Основний жанр Павла Загребельного – це роман. Жанровий діапазон його романів широкий: фантастичний, аналітично-проблемний, химерний («Левине серце»). Серед жанрово-стильового розмаїття, письменник основне місце займає історична белетристика. Його твори відомі далеко за межами України, перекладалися багатьма мовами світу, неодноразово екранізувалися. Цікавиться романіст і подіями другої світової, учасником якої був, бурхливою сучасністю з її інтелектуально-напруженим ритмом життя, гострими морально-етичними проблемами («Розгін», «Левине серце»).

Найпопулярнішим є романний історичний епос письменника, який зумів «прорватися» крізь нормативність соцреалізму і вразити читача своєю неординарністю.

Сам він – невтомний шукач, експериментатор, випадник, людина різносторонніх інтересів, майже фотографічної пам`яті , дотепного розуму, полемічного обдарування, що засвідчує вся його творчість, а особливо – роман «Левине серце», де він висміює сучасні літературні канони, але не забуває при цьому по іронізувати і з самого себе, і з свого «недоладного», «розгойданого» повістування[2].»

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Українська література ХХ ст

Українська література ХХ століття пройшла різні етапи і періоди: революційний, воєнний, післявоєнний, пострадянський. Кожний етап характеризується своїми особливостями, своїми літературними героями. У даній роботі спробуємо розглянути ХХ століття України у літературному розрізі. Традиційно вважається, що зачинателем українського модернізму був Микола Вороний. Готуючи в 1901 р. альманах “З-над хмар і долин” (вийшов у 1903 р.), М.Вороний опублікував у “Літературно-науковому віснику” відкритий лист до українських письменників, ...

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Зміст 1. Вступ 3-6 2. Розділ 1. Структурно-стилістичний і семантичний аналіз антропонімної номінації осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного «Левине серце») 7-22 3. Таблиця частоти вживання імен, прізвищ, прізвиськ 23-26 4. Додатки 27-28 5. Висновки 29-30 6. Список використаної літератури 31 Вступ Ономастика – розділ мовознавства, який вивчає будь-які власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування, також поширення і структури власних імен у мові і мовленні в ...

Михайло Коцюбинський

“Безмежно люблячи рідну Вкраїну, її народ та мову, він знайшов засоби перейняти й наші дитячі серця, примусив полюбити України, довів і переконав, що українська мова – це не “мужицька” мова, а мова, якою говорить великий народ”. Микола Мельников Михайло Михайлович Коцюбинський вніс вагомий вклад у скарбницю дитячої літератури. Його твори починають вивчати в 4 кл. У розділі “Давно те діялось…” дітей ознайомлюють із першим його оповіданням “Харитя”. Воно починається простим малюнком, яким змальовано хату бідної селянської ...