Search:

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Імена по батькові, які в українській літературно-художній антропонімії 19 ст. були, як правило, соціально або національно значущими, протягом останніх десятиліть виявляють чітку тенденцію до втрати характеристичного потенціалу, а тому в своїй більшості це номінативні ЛХА: Свиридон Карпович, Зінька Федорівна, Грицько Грицькович, Іван Іванович Одарія Трохимівна. Щоправда, в літературних текстах письменників української діаспори імена по батькові донині залишаються національно чи соціально значущими.

При ідентифікації персонажів, що не належать до української нації спостерігається дещо інший механізм використання мовностилістичних засобів української літературно-художньої антропонімії. Головний критерій, якому повинні відповідати ЛХА цього виду – це максимальна відповідність їх форми основним фонетичним, словотворчим та лексичним особливостям мови нації до якої належить іменований персонаж. Наприклад: Лейла – циганка (Олеля, Леля).

Прізвища на зразок Тур, Хмельницький, Кішка, Мазепа не «личать» персонажам, що грішать пияцтвом, розпустою або кар’єризмом. Контраст між ЛХА з цілковито позитивним іміджем та їх носіями, що не відзначаються високою моральністю, дозволяє авторові натякнути на деякі непривабливі проблеми українського суспільства 70-80-х рр. 20 ст.

Виразне об’єктивно-вікове значення притаманне багатьом ЛХА – демінувативам. Іменні варіанти Давидко, Павутя служать у першу чергу виразником обєктивно – вікового значення, бо ними іменуються діти.

У літературно-художньому тексті ЛХА добиратися відповідно до існуючих традицій існування представників певних професій. У новій літературно-художній антропонімії служителі культу іменуються, як правило, канонічними варіантами імен, до яких часто додається апелятив отець, піп і т. д. Наприклад у «Левиному серці» вживається ЛХА піп Парфен («І того самого Самуся застав Гриша Левенець, повернувшись з училища механізації, і в школі так само читали: «Немидора поралася коло печі», - хоч жінки світлоярівські поралися коло газових плит, а імені Немидора не знав навіть піп Парфен.»)

Серед ЛХА є чимало таких, що стали соціально значущими завдяки авторському конструюванню їх, онімічної семантики. Соціальної значущості ЛХА типу Безкоровайний, Безтурботний, Багатогаласу, Безземельний відводиться й «класово мотивованій» експресивності.

На відміну від реальної антропонімії, в літературно-художній існують набагато ширші можливості для створення емоційно нейтральних ЛХА: має, рацію О. Карпенко, коли стверджує, що при відмежуванні нейтрального варіанта від емоційно-оцінних важлива не сама форма, а її нейтральне значення. Наповнення нейтральним чи експресивним значенням відбувається передусім у контексті.

У функції секундарних емоційно нейтральних ЛХА виступають похідні первинно емоційно-оцінні утворення, які здатні в певниї мовленнєвих ситуаціях втрачати експресивні конотації. Наприклад: Милька, Нилька («Добривечір вам, Нилю і Милю!»).

У «Левиному серці» вживаються також здрібніло-пестливі ЛХА з мінімальним рівнем експресії іменні варіанти, утворені за допомогою моно морфемних суфіксів субстантивної оцінки: Дашунька, Сашунька, Маруся, Галинка. Здрібніло-пестлива конотація таких варіантів хоча і виражена слабо та має нестабільний характер, проте вона здебільшого автономна від конкретного контексту, бо спирається на загальнонаціональний усус.

Для виразу згрубіло-зневажливої конотації в українській літературно-художній антропонімії використовується кілька способів. Так, ЛХА, передусім імена, негативного емоційно-експресивного відтінку можуть надавати традиційні пейоративні суфікси. Наприклад: Дунька, Шурка, Наталка.

Функціонування антропоніма в літературному тексті, як і літературний твір в цілому – субстанція значною мірою умовна. Завдяки відомій умовності письменники дозволяють собі нехтувати канонімами реальної антропонімії і можуть ставити у пряму залежність вибір того чи іншого іменування персонажа до особливостей його характеру. Емоційність інформаційно оцінних ЛХА залежить від категоричності та позитивності доантропонімної семантики основи ЛХА. Наприклад: Зновобрать («Ну, оплески, одностайно, а дядька Свиридона так і прозвали: Зновобрать.»)

Є також ЛХА-символи, які періодично автор такоє згадує в романі: Адам, Єва, Авель Каїн («Колись люди називалися просто: Адам, Єва, Авель, Каїн, Грицько, Стецько, Гаврило.»)

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Борис Дмитрович Грінченко

Борис Дмитрович Грінченко - видатний український письменник і вчений, критик, мовознавець, освітній і громадський діяч кінця XIX-початку XX століття. Його шанували І. Франко, М. Коцюбинський, Леся Українка, П. Грабовський та інші видатні сучасники. Б.Д. Грінченко народився 9 грудня 1863 р. на хуторі Вільховий Яр на Харківщині, тепер Сумської області у родині відставного офіцера із збіднілих дворян. Сім'я володіла 19 десятинами землі, переважно лісу, та водяним млином. Батько добре знав українську мову, але спілкувався ...

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Зміст 1. Вступ 3-6 2. Розділ 1. Структурно-стилістичний і семантичний аналіз антропонімної номінації осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного «Левине серце») 7-22 3. Таблиця частоти вживання імен, прізвищ, прізвиськ 23-26 4. Додатки 27-28 5. Висновки 29-30 6. Список використаної літератури 31 Вступ Ономастика – розділ мовознавства, який вивчає будь-які власні імена, історію їх виникнення, розвитку і функціонування, також поширення і структури власних імен у мові і мовленні в ...

Леся Українка

Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома чита­чам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в ін­телігентній сім'ї. Мати Лесі Українки — Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка — мала вели­чезний вплив на доньку, сама вибрала їй високо зобов'язуючий псевдонім — Українка. Батько — Петро Антонович Косач — був людиною передових поглядів, за що ще в студентські роки його виключили з Петербурзького ...