Search:

Антропонімна номінація осіб у гумористичному творі (на матеріалі твору П. Загребельного "Левине серце")

Дунька>Домініка, ж. до ч. Домінік; лат. ім. Dominicus<dies dominicus “день божий», «неділя» - належний богові; зап.[СУІ, С. 110] Не станеш же цілуватися, коли під хатою трактор гарчить на все село і люди сміються: «Вже Самусь у Дуньки!», «Вже в Наталки!», «Вже в Мотрі». (П. Загреб. «Л. с.», С.170)

Гнат>Ігнат ч.; д-рим. ім. Ignatius<д.-лат Egnatius; традиційне тлум.: лат. ignatus “невідомий», «незнайомий» - народжений вогнем; лат. in “не» і (д) natus «народжений» - не народжений; усі тлум. сумнівні; кан., рід.[СУІ, С. 90] Чи не найближче до істини підійшов найстаріший житель Світлоярськ столітній дід Гнат, який сказав просто й коротко: «Все ото нечиста сила казиться!» (П. Загреб. «Л. с.», С.178)

Марко гр.*; особове ім`я Markos; можливо, походить від лат. marcus – молоток або від marceo – бути в`ялим, млявим. Дехто вважає, що вона означає «народжений у марті (березні)».[ВІЛ, С. 75] Допитувався автор у свого знайомого поета-пісняра, чому той досі не добрав слів про тітку Лисичку, бо писав же колись і про Олену Хобту, і про Марка Озерного. (П. Загреб. «Л. с.», С.190)

Галина гр.*; galena – спокій, тиша; штиль на морі, тиха погода.[ВІЛ, С. 127] Педан, мав до цього відношення суто географічне (бо поле починалося коло його хати), але Педанова дружина Галинка – виробниче: не зійшло саме на її ланці. (П. Загреб. «Л. с.», С.194)

Свиридон гр.: spyris (род. Spuridos) – кошик.[ВІЛ, С. 97] Похвальна постійність, з якою пропоновано обрати Свиридона Карповича, ні в кого з карпоярівців не викликала протесту, що свідчить про їхнє моральне здоров`я, міцну згуртованість і одностайність. (П. Загреб. «Л. с.», С. 24)

Федот гр.; особове ім`я Theodotos; від theodotos – даний богами.[ВІЛ, С. 105] Щоб там сидів колгоспний ветфельдшер Федот Задорожній, який би засвідчив смерть Педанового півня? (П. Загреб. «Л. с.», С.201)

Дашко>Дарій гр.; Dareios – ім`я трьох царів стародавньої Персії 6-4 ст. до н. е.; можливо, від перс. dora – той, хто володіє.[ВІЛ. С. 55] Тут автор відчуває, що в своїх порівняннях Воскобойникової дільниці може дійти до цілої Австралії, тому тільки його протокол, який другого дня був переданий слідчому районної прокуратури Саламасі, а той, оформивши справу, мав доповісти прокуророві Дашку, який уже передав би її ( тобто справу і. звичайно ж, на Педана) судді Верещаці. (П. Загреб. «Л. с.», С. 206)

Дашунька>Дарина, Одарка ж., від ч. Дарій гр.; Dareios – ім`я трьох царів стародавньої Персії 6-4 ст. до н. е.; можливо, від перс. dora – той, хто володіє.[ВІЛ. С. 55] Шкіра в Дашуньки тонка (судини синьо просвічуються,мов ріки на карті), тепла, шовковиста, на губах – вічно смага, мовби палить дівчину щось усередині, тупуватий упертий ніс з нервово трепетливими ніздрями, і все в ній мовби кричить, гукає, радіє: погляньте на мене, я вродлива, вродлива! (П. Загреб. «Л. с.», С. 282)

Юхим, ч.; гр. особ. ім. Euthymos< гр. еuthymos «доброзичливий», «веселий», «спокійний», «бадьорий»; рос. Ефим, стар. Ефимий; рум. Eftimie; кан., рід.[СУІ, С. 410] Коли Юхим ішов селом, його завжди супроводжували бездомні пси або здичавілі нічийні коти. (П. Загреб. «Л. с.», С. 291) Оскільки Юхим дужн любив тварин, він для них нічого не жалів, навіть власних коштів. У тексті Юхим завжди був спокійниі і доброзичливим.

Ялосовета>Єлизавета, Лизавета, Лисавета,ж.; гр. ім.Elisabet<д.-євр. Eliseba “бог-моя клятва», «богом я клянуся»; кан.[СУІ, С. 129] Тітка Ялосовета ніколи не зазіхала і не посягала на то, що погано лежить. (П. Загреб. «Л. с.», С. 290)

Левко, Лев, ч.; гр. Leon «лев»; кан.[СУІ, С. 190] Він попросив у колгоспі бухгалтера Левка Левковича довідку про те, що ніби йому доручено організувати колгоспних спортсменів, а тоді тою довідкою домігся в районі призначення головою карпоярівського спорттовариства «Урожай». (П. Загреб. «Л. с.», С. 107)

Аналіз прізвищ, які використовувалися у романі П. Загребельного «Левине серце»

Лисичка – Мк. 1668: прізвище Liszicska – Виноградів. 1. Від антр. Лисиця + -ка. 2. Від назви гриба лисичка.[ПЗУ, С. 340] Де посіяли в холодне й зерно запліснявіло, де вимокло, де вивіяло вітрами, де виїли жуки-шкідники, де зжер луговий метелик, де витоптано, виїжджено безжальною технікою і бездушними трактористами, а в агронома болить серце за кожен корінчик, і земля стогне, плаче, мов орган, виграє, мов космічні оркестри, і тітка Лисичка, не думаючи, навіть не відчуваючи, вже мовби пускаючи в дію так звані нижні шари мислення, зненацька сягає вершин знання, за якими розкриваються їй велика істина і надія: ось вона тут, серед цих полів, вона вічна й безсмертна, вона не може й не має права вмерти ніколи, бо ніхто не посіє так, як вона, і ніколи не проросте без неї оце благородне зело, дикі трави проростуть і несіяні, а добрі злаки, які годують людство, не проростуть, не виростуть, не дадуть плоду, коли не буде на світі її самої, її рук, її невсипучості. (П. Загреб. «Л. с.», с. 190-191)

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати:

Життєвий і творчий шлях Г.Косинки

Григорiй Михайлович Косинка (справжнє прiзвище — Стрiлець) народився 29 (17) листопада 1899 року в селi Щербанiвка Обухiвського району Київської областi. Батьки — малоземельнi селяни — пробували одного разу полiпшити своє злиденне життя в далекосхiдних краях, але швидко повернулися назад до села i перебивались батькiвським пiдробiтком на цукровому заводi в сусiдньому селi Григорiвцi. Майбутнiй письменник змалку теж пiдробляв для сiм'ї, працюючи на панських економiях. Двокласну школу закiнчив у селi Красному Обухiвського ...

Чому Іван Франко назвав п'єсу "Украдене щастя"?

Серед усіх п’єс І. Франка найвидатнішою є соціально-психологічна трагічна драма з сільського життя. У п’єсі «Украдене щастя» показано глибоку правду про гірку долю людей галицького села Ногуєвичі 70-их рр. 19 ст., поставлено питання про суспільно-політичні причини страждання народу. В образі Миколи Задорожного Франко змалював галицького селянина трудівника. Михайла Гурмана жертвою шахрайських дій багачів і сільської адміністрації. Образ Анни – один із найяскравіших образів жінок-селянок. Він втілює чарівні риси жіночого ...

Леся Українка

Лариса Петрівна Косач, в одруженні — Квітка, відома чита­чам як Леся Українка. Народилася майбутня письменниця 25(13) лютого 1871 року в Новограді-Волинському і виховувалася в ін­телігентній сім'ї. Мати Лесі Українки — Ольга Петрівна Косач, відома на той час українська письменниця Олена Пчілка — мала вели­чезний вплив на доньку, сама вибрала їй високо зобов'язуючий псевдонім — Українка. Батько — Петро Антонович Косач — був людиною передових поглядів, за що ще в студентські роки його виключили з Петербурзького ...