Search:

Структура Луціко-Житомирської, Римо-Католицької діецезії в кінці XVIII - на поч. XX ст

Реферати » Релігія » Структура Луціко-Житомирської, Римо-Католицької діецезії в кінці XVIII - на поч. XX ст

У радянській історіографії праці, присвячені історії католицької церкви, з’являлися рідко, до того ж у них, як правило, розглядалася соціально-економічна історія, а питання адміністративної структури римо-католицької церкви не отримали достатнього висвітлення. Поза увагою радянських дослідникі, зокрема, залишався період діяльності католицької церкви XVIII – початку ХХ ст., тобто під час перебування українських земель у складі Російської імперії.

У статті планується розглянути становище католицької церкви в Луцько-Житомирській дієцезії, її внутрішню організацію та адміністративну структуру. Це дасть змогу детальніше ознайомитися з історією римо-католицької церкви на Волині та побачити становище цієї церкви у державі.

В основу статті покладено документи з Державного архіву Житомирської області, де широко представлені статистичні матеріали ХІХ – початку ХХ ст., які висвітлюють становище римо-католицької церкви у деканатах та дієцезії, кількість духовенства та віруючих, костьолів і монастирів, динаміку народжуваності та смертності, територію тощо.

Дієцезія – це територіально-адміністративна одиниця організації римо-католицької церкви. До поділів Речі Посполитої до Луцької дієцезії входили парафії майже всієї Волині, Підляшшя, Брацлавщини і Полісся, які утворювали 14 деканатів (церковно-адміністративних одиниць, що об’єднували парафії на певній території дієцезії) [4, 309-312].

У роки поділів Речі Посполитої (1772-1795) організація католицької церкви зазнала значних адміністративно-територіальних змін. 6 (17) вересня 1795 року указом Катерини ІІ було ліквідовано серед інших Луцьку дієцезію, на зміну якій з’явилась Пінська. До її складу ввійшли Волинська та Мінська губернії. Очолив новостворену дієцезію київський єпископ Цецішевський.

Політика імператриці стосовно католицької церкви базувалася на таких засадах: духовенство не повинно було підкорятися ніякій владі, що знаходилася поза кордонами імперії, перебування іноземного духовенства на території Російської імперії заборонялося, те духовенство, яке не присягло на вірність цариці, позбавлялося духовного сану.

Жорстка політика царської влади щодо католицької церкви змінилася після смерті Катерини ІІ. Її наступник на троні Павло І запросив до Петербурга останнього апостольського нунція в Польщі Лаврентія Літту для здійснення реорганізації римо-католицької церкви в Росії. Після низки узгоджень із владою у 1798 році відбувається новий розподіл дієцезій: було створено шість нових дієцезій і серед них – Луцько-Житомирську. Єпископом Луцько-Житомирської дієцезії залишається Каспер-Казимир Цецішевський.

За період з 1795 по 1914 рр. у Луцько-Житомирській дієцезії змінилося сім єпископів: Каспер-Казимир Цецішевський (1798-1828), Михайло Півницький (1831-1845), Каспер Боровський (1848-1883), Симон-Мартин Козловський (1883-1891), Кирило Любовідзький (1897-1898), Болєслав-Єроним Клопотовський (1899-1901), Кароль-Антоній Недзялковський (1901-1911).

Перший луцько-Житомирський єпископ Каспер-Казимир Цецішевський одразу після утворення цієї нової дієцезії перейшов до Луцька. Однак його наступник єпископ Михайло Півницький свою резиденцію разом із консисторєю і семінарією мусив перенести до Житомира. Після смерті єпископа М. Півницького почалися довгі перерви в наступництві луцько-житомирських пасторів, які навмисне викликала царська влада, щоб ще більше послабити римо-католицьку церкву на Волині. Перша вакансія тривала три роки. Наступна вакансія продовжувалася п’ять років, після того, як луцько-житомирський єпископ Симон-Мартин Козловський був призначений могилівським архієпископом у 1892 році. Його наступник єпископ Кирило Любовідзький недовго керував справами дієцезії (1897-1898 рр.), після його смерті дієцезія два роки була без єпископа. З 1911 по 1916 рр. Луцько-Житомирська дієцезія знову залишилася без керівника.

Структура дієцезій і деканальна сітка, змінені та розбудовані на межі XVIII–XIX ст., залишилися без особливих змін аж допочатку ХХ ст.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7 


Подібні реферати:

Українська народна віра

План I. Витоки буддизму II. Догмати буддизму 1. Картина світу очима послідовників буддизму 2. Вчення про душу в буддизмі 3. Ставлення до земного життя будистів 4. Шлях до порятунку через основні правила будизму III. Мораль релігійного напрямку – буддизму IY. Особистість засновника даної духовної течії I. ВИТОКИ Буддизм виник на території Індостану в YI в. до н. е. Надалі він завоював мільйони послідовників у країнах Азії, але на території Індостану утратив свої позиції і фактично зник. Виникнення буддизму ...

Біблія - священна книга християн

Всі течії християнства своїм Свя­тим Письмом вважають Біблію. Вона складається з двох основних частин - Старого та Нового Запо­вітів. Перша, давня частина Біблії - Старий Заповіт, як зазначалося, визнається також іудаїзмом. Старозаповітна частина Біблії займає 4/5 усього тексту Біблії і відома у двох варіантах. Масоретський текст (Танах), прийнятий в іудаїзмі, написаний дав­ньоєврейською. Він складається з трьох книг: 1) П'ятикнижжя; 2) Пророки; 3) Писання. Головним є П'ятикнижжя (Буття, ...

Коран - священна книга мусульман

План ст. Вступ 3 Основна частина. Іслам як одна з світових релігій. 3 Пророк Мухаммед – засновник Корану. 5 Структура Коранічного тексту. 7 Мова Корану. 10 Коран як історико-культурна пам’ятка. 11 Зміст та значення Корану для мусульманського суспільства. 11 Історія писаного Корану. 16 Коран роз’яснює сам себе. 17 Історія людства по Корану 19 Висновок. 22 Список використаної літертури. 24 Вступ. У багатьох релігіях світу маються книги, що шануються віруючими як священні. Такі Веди в індусів, Авеста в ...