Search:

Наркоманія, чума XX століття

Правильним вихованням можна приглушити схильність до вживання наркотичних речовин. Тому при виховання „важких” дітей і підлітків необхідний максимум уваги і турботи з профілактики можливого розвитку наркоманії.

Вторинна, або соціально-медична, профілактика направлена на виявлення найбільш ранніх змін і організмі з метою здійснення негайного і комплексного лікування, оздоровлення мікро соціального середовища і застосування різних виховних заходів. Дуже важливо, щоб антинаркотична інформація охоплювала всі сім’ї. Реальні шанси на лікування залежать від того, на якій стадії захворювання розпочато лікування. Оскільки наркомани не можуть різко припинити прийом наркотиків, то вони намагаються поступово зменшувати дозу. Однак з цього нічого не виходить. Назавжди відмовитися від наркотиків треба відразу – раз і назавжди. Складність проблеми лікування полягає в тому, що у хворих на наркоманію дуже важко виробити установку на лікування.

Треба знати що хворий, який добровільно з’явився на лікування не притягується ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності. У цьому разі отримується лікарська таємниця. Про захворювання не повідомляють за функцію і помічника і консультанта. Під час бесіди лікар викликає у хворого спогади і асоціації, пов’язані з тими моментами в житті, які спричинили душевний дискомфорт. У цьому разі відбувається переоцінка цінностей, усвідомлення причини хвороби, зміна ставлення до неї. Тоді причина ніби-то втрачає актуальність, перестає існувати. На цьому будується психотерапевтичне лікування хворого.

Процес лікування не простий, він тривалий, і на жаль, наслідки лікування залежать не тільки від можливостей медичної науки. Необхідність лікування має бути усвідомлена хворим, його бажання позбутися важкої недуги повинно бути сильним.

Активне прагнення хворого на наркоманію до видужання – одна з умов ефективності лікування.

Куди має звернутися хворий на наркоманію за медичною допомогою? У нашій країні в системі охорони здоров’я діє наркологічна служба, мета якої надавати спеціалізовану допомогу хворим на алкоголізм. наркоманію і токсикоманію. Організаційно-методичним центром, що об’єднує всі структурні одиниці, наркологічної служби. є наркологічний диспансер. Існують міські й обласні наркологічні диспансери.

Кабінет наркологічного диспансеру розміщенні в адміністративних районах міста. На деяких великих промислових підприємствах існують наркологічні пункти.

Організатором наркологічної допомоги населенню є лікар-нарколог. Він виявляє хворих на наркоманію, обстежує їх, бере на диспансерний облік, проводить амбулаторне лікування, у разі необхідності направляє до наркологічного стаціонару.

До обов’язків лікаря-нарколога входить також організація і проведення профілактичної роботи. Він здійснює зв’язок з установами і підприємствами, розташованими і районі обслуговування.

Останніми роками в системі наркологічної служби організовано наркологічні кабінети анонімного лікування. Хворий, що звернувся до такого наркологічного кабінету. не повідомляє своїх паспортних даних. Відомості про його лікування в цьому кабінеті, не повідомляє своїх паспортних даних. Відомості про його лікування в цьому кабінеті не надходять до інших лікувальних й адміністративних установ, тобто хворого не беруть на диспансерний облік. Кабінет анонімного лікування організовано у всіх великих містах.

Третина, або медична, профілактика направлена на попередження прогресування захворювання, переходу його в важку стадію, попередження загострень і ускладнень, а також зниження рівня інвалідності та смертності. На даному етапі розвитку медицини на земній кулі не має якого-небудь одного радикального методу лікування від наркотичної залежності. Існує багато методів лікування від наркоманії. До них належать як фармакологічні, так і психотерапевтичні, а також додаткові методи лікування, засновані на так званій поведінковій терапії. Терміни лікування також можуть бути різними. Нині в наркології розроблені певні принципи і підходи до лікування наркоманії:

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19 


Подібні реферати:

Психічні і моральні якості медичного працівника

Вивчення проблем професійної етики, її специфіки веде нас від загального до особистого, що дозволяє пізнати мораль ширше і пов’язати її з практичною діяльністю індивіда. У професійній етиці можна простежити зв’язки між тими або іншими видами діяльності, психологічними й етичними чинниками та якостями, поєднання суспільних інтересів з інтересами особистості. Лікарська мораль – це система норм і вимог до поведінки і морального обличчя лікаря і всього медичного персоналу, а також моральні почуття, які реалізуються у ...

Основи деонтологічної поведінки медичної сестри

Деонтологія — не лише наука про професійний обов'язок медичних працівників щодо хворого, його родичів та колег по роботі, це ще й комплекс дій, спрямованих на одужання хворого, а також поведінка медичної сестри в конкретній ситуації. Безумовно, деонтологія не може дати рецептів для різних ситуацій, що виникають у медичній практиці, адже кожен пацієнт — це особистість з певним ставленням до хвороби і медичного персоналу. Кожен медичний працівник дитячого лікувального за­кладу повинен знати особливості психіки, ...

Аптеки, завдання, функції, класифікація, вимоги до діяльності

За останні роки в області фармації відбулися істотні зміни: введено в дію Закон України “Про л. з.” постанова Верховної Ради України № 124/96 – ВР від 7.04.96 р., що передбачає виробництво л. з. з урахуванням міжнародних норм; затверджені “Стандарти акредитації аптечних установ” Наказ МОЗ України № 2 від 12 січня 98 р., що передбачають належну аптечну практику; планується поетапне впровадження міжнародних і європейських стандартів у фарм. Галузі України – Наказ Держкоммедбіопрому № 117 від 19.11.96 р. У цьому зв’язку ...