Search:

Наркоманія, чума XX століття

У II тис. до н.е. з опієм були знайомі й інші народи, що населяли Східне Середземномор’я. У руках статуетки мінейської культури (II-III тис. до н.е.) знайденої під час розкопок на острові Кріт, зображено головку маку.

У давньому Єгипті широко використовували різноманітні наркотичні препарати. Під час археологічних розкопок у древніх похованнях були знайдені колекції наркотиків у різних лікарських формах, багато яких не розпізнані й досі. Так біля мумії принцеси Нефру знайшли посудину з ліками, складовою частиною був наркотик.

У давньому Єгипті опіумний мак широко використовували 3.5 тис років тому за часів бубастидських володарів XXII династії німецький вчений Георг Еберс у 1873р. виявив древньогрецький папірус, названий “Папірусом Еберса”. У цьому документі, написаному за 1500 років до н.е., було зібрано майже 700 рецептів, багато яких грунтувалися на опіумі.

З розвитком медицини з’явилася потреба в ефективних знеболювальних засобах. Ця потреба поклала опію шлях в історії. Вивчаючи цілющі властивості рослин, Гіппократ не заперечував потреби застосування наркотиків у лікуванні хворих, а навпаки, вважав їх цінними лікарськими засобами. Він широко використовував у своїй практиці опіум як болезаспокійливий і снотворний препарат.

У давньому Римі було визнано до вживання близько 400 видів рослин з наркотичними властивостями. Римський письменник і державний діяч Марк Порцій Катон (234-149р. до н.е. і римський вчений – енциклопедист Марк Торрецій Варрон (116-27 р. до н.е.) у своїх творах згадували про мак, який входив до складу опійно-шафранової настоянки, настоянки Сабура та ін.

Ще війська Олександра Македонського (356-323 р.р. до н.е.) занесли опій, техніку його отримання і спосіб вживання в райони свого завоювання – Малу Азію, Месопотамію. Таким чином опій поширився із Заходу на Схід. Однак колискою опію є Китай та Індія або Єгипет. Французький вчений Антуан Поро, а також вживачами опію були жителі Давнього Єгипту, оскільки там знаходилося селище Мекон, що означає “місто маку”.

Персія досягнувши своєї могутності, була торговим центром і споживачем опію як Єгипет й інші країни Середземномор’я.

Індія була першою країною, яка експортувала до інших пахощі та наркотичні речовини. За 2000 років до н.е. караванні шляхи тяглися від Індії через Вавілонську імперію до Середземного і Чорного морів. Трапезунд був центром збуту наркотиків, а фінікійські купці біли найактивнішими розповсюджувачами опію у віддалених районах.

Англійські лікарі вважали нешкідливими помірні дози опію і намагалися зберегти його вживання, мотивуючи це тим, що народні маси не хочуть заборони опію. Однак передові люди Індії усвідомлювали, яку шкоду ніс цей дурман індійському народу.

На міжнародній конференції з опіуму в 1925р. було представлено резолюцію з вимогою облишити торгівлю опієм у всьому світі лише медичними і науковими потребами. Напередодні Другої Світової війни в Індії вироблялося 12 тис. тон опіуму на рік. Опіоманія в Індії була поширена як серед чоловіків, так і серед жінок – 20% хворих опіоманів, які поступали на лікування, складали жінки. В Індії опіопаління законодавчо було заборонено у 1946р.

Припускають, що мак став відомим у Китаї в VI або VII ст. н.е. У цей час маленькі пігулки з опіуму в формі рибок з’являються у продажу і користуються великим попитом, а це у свою чергу веде до появи пристрасті. Спочатку опій надходив як медичний засіб, а потім і як наркотичний. Вже з середини XVII ст. паління опію набуло досить широкого розповсюдження, і опій стали використовувати переважно з наркотичною метою. Оскільки торгівля наркотиком виявилася прибутковою, услід за англійцями спрямувалися на китайський ринок торговці опіумом із США, Португалії й інших країн. Опіопаління поступово стало набувати тяжкого характеру. Уряд намагався боротися з розведенням опіумного маку, але до країни постійно завозилась велика кількість контрабандного опію, переважно з Бенгалії. Місцеві власті дивилися крізь пальці на торгівлю наркотиками, отримуючи величезні хабарі від англійських купців. Форсоване ввезення опію призвело до масового поширення опіопаління в Китаї і стало являти загрозу для сотень тисяч китайців, ведучи до виродження нації. Імператор видав закон, згідно з яким контрабандистів наркотику карали стратою. Це стало надалі причиною так званих опіумних воєн.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19 


Подібні реферати:

Дарсонвалізація. Методика Техніка безпеки. Сучасна апаратура

ЛІТЕРАТУРА: Фізіотерапія. Е.І. Пасинков. Клінічна фізіотерапія. В.В. Оржешковського. Довідник. Техніка і методика фізіотерапевтичних процедур. В.М. Боголюбова. ПЛАН Методи дарсонвалізації. Покази та проти покази до використання дарсонвалізації. Техніка проведення дарсонвалізації. Дозиметрія. Апаратура. Дарсонвалізація – це найдавніший метод високо часткової електротерапії. Свою назву метод получив від імені автора – французького фізика, фізіолога та лікаря Ж.Діарсонваля. Розрізняють два самостійних методи дарсонвалізації ...

Багатокомпонентні розчини для інфузій і перспективи їх удосконалення

ЗМІСТ 1.Вступ. 2.Огляд літератури. 2.1. Характеристика і класифікація розчинів для інфузій, їх відмінності від ін'єкційних розчинів. 2.2. Вимоги ДФ ХІ вид. та інших нормативних документів до розчинів для інфузій. 2.3. Значення ізотонічності інфузійних розчинів для організму. 2.4. Способи розрахунку ізотонічних концентрацій. 2.5. Осмолярність (осмоляльність) інфузійних розчинів, її значення для підтримання осмотичного гомеостазу організму. 2.6. Методи визначення осмолярності інфузійних розчинів. 2.7. ...

Техніка безпеки роботи в операційно-перев’язочному блоці

Сучасні операційні блоки оснащені великою кількістю приладів та обладнання, де використовується електрика. На різних предметах, приладах, одязі персоналу може утворюватися статична електрика. Як показує досвід, вибухи наркозної апаратури і пожежі в операційних виникають внаслідок неправильної експлуатації і порушення техніки безпеки. Тому слід дотримуватись таких правил безпеки: а) перед початком роботи: Пере операцією персонал, який бере в ній участь, повинне прийняти гігієнічний душ і надіти стерильну санітарно-гігієнічну ...