Search:

Історія відкриття серцевих глікозидів

Реферати » Хімія » Історія відкриття серцевих глікозидів

Серцеві глікозиди містяться в рослинах і використовувались в народній медицині для усунення набряків. І в наш час вони не втратили свого значення і є універсальними ліками при серцевій недостатності.

Чудова рослина наперстянка! Рослина, яка багато років служить людині незамінними засобом для лікування самих важких захворювань серця і праву вважається одним із самих цінних засобів в сучасній кардіології. Ця рослина одержала свою назву за великі подібні на довгі наперстки, пурпурові квіти.

В німецьких травниках наперстянка згадується в ХVІ столітті під назвою “дигіталіс” (від латинського “дигитус” – палець). Терапевтичне застосування цієї лікарської рослини бере початок лише в середині ХVІІ століття, як проносний засіб. Нею лікували епілепсію, туберкульоз, грижу та інші хвороби. Незнання фармакологічних властивостей цієї рослини привело до того, що її поступово забули, переконавшись в повній непридатності. Але простий народ продовжував використовувати наперстянку поряд з іншими лікарськими травами.

Так і залишилася б наперстянка засобом лише народної медицини, якби не лікар Уільям Уайтеринг. Він досліджував листя наперстянки на хворих в 1775 році. Саме з цього моменту починається відлік історії серцевих глікозидів, на думку С.П.Боткіна “одні із самих дорогоцінних засобів, якими володіє терапія”.

Встановивши терапевтичну активність наперстянки Уайтеринг зробив ряд важливих висновків із своїх спостережень, зокрема, він встановив, що лікування препаратами наперстянки повинно проводитись лише малими дозами, а в тих кількостях (до 10 г листків в день), які рекомендувались раніше як проносний засіб, препарат не викликав нічого, крім важкої інтоксикації.

десять років тривали дослідження Уайтеринга і ось у 1785 році з’явився науковий трактат присвячений наперстянці, в якому він настирливо закликав своїх колег відмовитись від призначення великих доз препарату. Але наперстянку як і раніше призначали в дозах набагато вищих реконмедованих Уайтерингом. І тому знову вважали наперстянку непридатною для терапії.

Повна реабілітація і визнання прийшли до наперстянки тільки в середині ХІХ століття, коли найбільш прогресивна частина медиків зайнялась перевіркою багатьох забутих ліків. Першими з них були відомі фізіологи Клор Бернар (1813-1878) і Людвіг Траубе (1818-1876). Вони встановили, що малі дози наперстянки збуджують діяльність серця, великі, навпаки, пригнічують, навіть можливість параліч.

Краща доля була у горицвіту весняного. Впровадження його в медицину практику пов’язано з терапевтом Сергієм Петровичем Боткіник.

Точалась ця історія у 1860 році з публікації в газеті про вживання горицвіту проти водянки.

На цю статтю звернув увагу С.П.Боткін, який доручив одному із своїх співпрацівників перевірити факти, викладені в печаті”. Скоро після завершення” клінічних досліджень рослину було включено в медичні довідники, фармакопеї, фармакогнозії багатьох європейських країн, які описували адоніс таким чином; “Трава горицвіту, яка одержується від рослини Адоніс верналіс. Збирають квітучу в квітні і травні надземну частину рослини, довжиною 15-35 см, з листками, стеблами і яскраво-жовтими великими (до 5 см) квітами. Із складових частин важливим є глікозид адонідин, ще не встановленої формули.

...Застосовується трава горицвіту у формі настою. відвару, рідкого екстракту, настойки. Вживається в тих же випадках як і наперстянка, але має переваги, що не накопичується в організмі, тому не загрожує організму при тривалому застосуванні отруєнням”.

Не менше приваблива доля строфанту африканського – побратиму наперстянки і горицвіту.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Гідроліз

Слово «гідроліз» буквально означає «розкладання водою». Гідролізом називається усяка взаємодія речовини з водою обмінного характеру, при якій складові частини речовини з'єднуються зі складовими частинами води. Наприклад, складні ефіри розкладаються водою з утворенням суміші кислоти і спирту: Хлорид фосфору(III) піддається гідролізу, утворити фосфористу і соляну кислоти: На практиці особливо часто приходиться мати справа з гідролізом солей. Природно припустити, що розчини середніх солей, що є продуктами повного ...

Практичне застосування гідролізу

Гідроліз –це здаємо дія речовин з водою коли складні частини речовини взаємодіють із складними частинами води і при цьому утворюється слабкий електроліт. На відміну від гідратації під час гідролізу відбувається руйнування молекул води. Гідролізи можуть зазнавати класи речовин як органічних так і не органічних речовин. Гідроліз – розмноження речовин проходить з обов’язковою участю води і протікаючи по схемі: АВ+Н-ОНАН+ВОН Просець ферментативного гідролізу грають важливу роль в травленні і тканинному обміну речовин всіх ...

Алотропія та її значення

Зміст: введення 3 карбон .3 алмаз .3 графіт 4 карбін 5 фулерен 5 фосфор 6 білий фосфор 6 червоний фосфор .7 світло-червоний фосфор 8 фіолетовий фосфор .8 чорний фосфор 8 миш’як 9 металічний миш’як .9 жовтий миш’як 9 оксиген 9 кисень .9 озон .9 сульфур 10 ромбічна сірка 10 моноклинна сірка .11 пластична сірка .11 селен 11 сірий селен 11 червоний селен 11 аморфний селен .11 склоподібний селен .11 телур 12 металічний телур .12 аморфний телур .12 висновок 12 список ...