Search:

Історія відкриття серцевих глікозидів

Реферати » Хімія » Історія відкриття серцевих глікозидів

Серцеві глікозиди містяться в рослинах і використовувались в народній медицині для усунення набряків. І в наш час вони не втратили свого значення і є універсальними ліками при серцевій недостатності.

Чудова рослина наперстянка! Рослина, яка багато років служить людині незамінними засобом для лікування самих важких захворювань серця і праву вважається одним із самих цінних засобів в сучасній кардіології. Ця рослина одержала свою назву за великі подібні на довгі наперстки, пурпурові квіти.

В німецьких травниках наперстянка згадується в ХVІ столітті під назвою “дигіталіс” (від латинського “дигитус” – палець). Терапевтичне застосування цієї лікарської рослини бере початок лише в середині ХVІІ століття, як проносний засіб. Нею лікували епілепсію, туберкульоз, грижу та інші хвороби. Незнання фармакологічних властивостей цієї рослини привело до того, що її поступово забули, переконавшись в повній непридатності. Але простий народ продовжував використовувати наперстянку поряд з іншими лікарськими травами.

Так і залишилася б наперстянка засобом лише народної медицини, якби не лікар Уільям Уайтеринг. Він досліджував листя наперстянки на хворих в 1775 році. Саме з цього моменту починається відлік історії серцевих глікозидів, на думку С.П.Боткіна “одні із самих дорогоцінних засобів, якими володіє терапія”.

Встановивши терапевтичну активність наперстянки Уайтеринг зробив ряд важливих висновків із своїх спостережень, зокрема, він встановив, що лікування препаратами наперстянки повинно проводитись лише малими дозами, а в тих кількостях (до 10 г листків в день), які рекомендувались раніше як проносний засіб, препарат не викликав нічого, крім важкої інтоксикації.

десять років тривали дослідження Уайтеринга і ось у 1785 році з’явився науковий трактат присвячений наперстянці, в якому він настирливо закликав своїх колег відмовитись від призначення великих доз препарату. Але наперстянку як і раніше призначали в дозах набагато вищих реконмедованих Уайтерингом. І тому знову вважали наперстянку непридатною для терапії.

Повна реабілітація і визнання прийшли до наперстянки тільки в середині ХІХ століття, коли найбільш прогресивна частина медиків зайнялась перевіркою багатьох забутих ліків. Першими з них були відомі фізіологи Клор Бернар (1813-1878) і Людвіг Траубе (1818-1876). Вони встановили, що малі дози наперстянки збуджують діяльність серця, великі, навпаки, пригнічують, навіть можливість параліч.

Краща доля була у горицвіту весняного. Впровадження його в медицину практику пов’язано з терапевтом Сергієм Петровичем Боткіник.

Точалась ця історія у 1860 році з публікації в газеті про вживання горицвіту проти водянки.

На цю статтю звернув увагу С.П.Боткін, який доручив одному із своїх співпрацівників перевірити факти, викладені в печаті”. Скоро після завершення” клінічних досліджень рослину було включено в медичні довідники, фармакопеї, фармакогнозії багатьох європейських країн, які описували адоніс таким чином; “Трава горицвіту, яка одержується від рослини Адоніс верналіс. Збирають квітучу в квітні і травні надземну частину рослини, довжиною 15-35 см, з листками, стеблами і яскраво-жовтими великими (до 5 см) квітами. Із складових частин важливим є глікозид адонідин, ще не встановленої формули.

...Застосовується трава горицвіту у формі настою. відвару, рідкого екстракту, настойки. Вживається в тих же випадках як і наперстянка, але має переваги, що не накопичується в організмі, тому не загрожує організму при тривалому застосуванні отруєнням”.

Не менше приваблива доля строфанту африканського – побратиму наперстянки і горицвіту.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Дмитро Іванович Мендєлєєв

Скільки хіміків до нього намагалося привести в систему все різноманіття елементів, що створили дивний світ навколо людини і які складають саму його істоту... Скільки людей поставили заради цього на карту своє життя. Багато розуміли, почували, що повинна бути така система - закон природи, прагнули відкрити його - і дарма. Він побудував її один – періодичну систему елементів. Систему елементів Д. И. Менделєєва. Це була могутня людина, тому що зроблене їм під силу тільки гіганту. Як йому це удалося? Завдяки чому? Завдяки ...

Джерела фтору та вплив фтору на людський організм

Наше століття часто називають століттям синтетичної хімії. Дуже багато нових речовин одержала хімія за допомогою синтезу. Навчилася вона одержувати і синтетичні волокна, тобто такі, основу яких складають не природні високомолекулярні речовини, а синтетичні полімери. Одними з перших синтетичних волокон стали відомі нейлон, анид і капрон. Речовини, що утворять ці волокна, по своїй будівлі до деякої міри подібні з білковими речовинами шовку. Молекули усіх волоком мають лінійна будівля і складаються з повторюваних ланок. Такими ...

Елементи головної підгрупи VII групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва

До головної підгрупи VII групи періодичної системи елементів Д. І. Менделєєва входять: Фтор F Хлор Cl Бром Br Йод J та Астат At. Загальна назва цієї групи елементів – галогени, що в перекладі означає “солеродні”. Атоми галогенів мають на останньому енергетичному рівні сім електронів: ns2np5. Розподіл електронів останнього енергетичного рівня за орбіталями такий: 3 17Cl s p d ↑↓ ↑↓ ↑↓ ...