Search:

Ринок капіталу та його складові

Ринок капіталів пройшов еволюцію від зародження на ринку простого товарного виробництва у формі обігу лихварського капіталу до широкого розвитку ринку позикових капіталів на загальному ринку (об'єкт угоди — наданий у позику грошовий капітал на основі співвідношення попиту і пропозиції на цей товар і ставки позикового (кредитного) відсотка).

Ринок капіталів — це один із сегментів фінансового ринку, особлива сфера фінансових відносин, пов'язаних із процесом забезпечення кругообігу позикового капіталу.

Основними учасниками цього ринку виступають[4]:

• первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які мобілізовані банками і перетворені у позиковий капітал;

• спеціалізовані посередники — кредитно-фінансові організації, що здійснюють безпосереднє залучення (акумуляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і подальшу тимчасову передачу його позичальникам на зворотній основі за плату у формі відсотків;

• позичальники — юридичні і фізичні особи, а також держава, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимчасового користування ними.

Далі розглянемо складові ринку капіталів: фондовий ринок та кредитний ринок.

2. Складові ринку капіталів

2.1 Фондовий ринок

Фондовий ринок або ринок довгострокових цінних паперів, який можна розглядати як ринок довгострокових боргових цінних паперів та цінних паперів, що є титулами прав власності, відображає всі риси притаманні ринковому середовищу, з усіма його позитивними й негативними якостями, хоча без сумніву йому притаманні й власні специфічні риси. Фондовий ринок (ринок цінних паперів) – сукупність учасників фондового ринку та правовідносин між ними щодо розміщення, обігу та обліку цінних паперів і похідних (деривативів)[1,2,4]. Учасниками фондового ринку є емітенти, інвестори, саморегулівні організації та професійні учасники фондового ринку. Емітент - юридична особа, Автономна Республіка Крим або міські ради, а також держава в особі уповноважених нею органів державної влади, яка від свого імені розміщує емісійні цінні папери та бере на себе зобов'язання щодо них перед їх власниками[1]. Інвестори в цінні папери - фізичні та юридичні особи, резиденти і нерезиденти, які набули права власності на цінні папери з метою отримання доходу від вкладених коштів та/або набуття відповідних прав, що надаються власнику цінних паперів відповідно до законодавства. Інституційними інвесторами є інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди), інвестиційні фонди, взаємні фонди інвестиційних компаній, недержавні пенсійні фонди, страхові компанії, інші фінансові установи, які здійснюють операції з фінансовими активами в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - також за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів[1]. Саморегулівна організація професійних учасників фондового ринку - неприбуткове об'єднання учасників фондового ринку, що провадять професійну діяльність на фондовому ринку з торгівлі цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, депозитарну діяльність (діяльність реєстраторів та зберігачів), утворене відповідно до критеріїв та вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку[1]. Професійні учасники фондового ринку - юридичні особи, які на підставі ліцензії, виданої Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, провадять на фондовому ринку професійну діяльність, види якої визначені законами України[1]. Інструментами фондового ринку є цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам[1,2,4]. Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів[1,4]: 1. Основні (боргові та права власності): • акції; • облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик; • облігації місцевих позик; • облігації підприємств; • казначейські зобов'язання республіки; • ощадні сертифікати; • інвестиційні сертифікати; • векселі . 2. Похідні цінні папери (деривативи): • форвардні (ф'ючерсні) контракти; • опціони (варанти); • депозитарні розписки (свідоцтва).Класичними інструментами фондового ринку виступають облігації та акції.Облігація — борговий цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу у передбачений у ньому строк із виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах[1,2,4].Акція – іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств, і законодавством про інститути спільного інвестування[1,2,4].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Облік дебіторської заборгованості

ЗМІСТ Вступ……………………………………………………………… ………….……7 1.Економічна сутність дебіторської заборгованості. Основи методології обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………….…… .… …11 1.1. Сутність економічної категорії дебіторської заборгованості…………….…11 1.2. Облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості……….…… .12 1.3. Нормативно-правова база з обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………………………………………………………………20 1.4. Міжнародний аспект обліку та аудиту дебіторської заборгованості………25 1. Облік ...

Фінансова політика

Фінансова політика – сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона знаходить свій вияв у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення, у фінансовому законодавстві, практичних діях у галузі фінансів різних державних структур. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного ...

Податкова система

1. Основні види податкової звітності Суб'єкти підприємництва, надають фінансову, податкову і статистичну звітність. Необхідно відзначити, що ознаки спеціальної для цих підприємств має тільки статистична звітність. Фінансова і податкова звітність - подається за загальними встановленими формами і правилами. Законом про систему оподатковування передбачено 25 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів. У дійсності платежів навіть більше, адже є ще єдиний податок із суб'єктів малого підприємництва, введений ...