Search:

Проектний аналіз в інвестиційній діяльності, його складові

Венчурний капітал (ризиковане інвестування) упроваджується з метою швид­кої окупності залучених коштів. Венчурний капітал створюється шляхом ви­пуску нових акцій та їх розповсюдження у нових сферах діяльності. Інвестиції здійснюються, як правило, через придбання частки акцій венчурного підприємства (венчура) або надання йому позички, у тому числі з правом її конверсії у майбутньому в акції. Механізм залучення венчурного капіталу нагадує ство­рення незалежної компанії, яка акумулює кошти інших інвесторів та створює фонд венчурного капіталу. Цей фонд має форму партнерства, в який компанія-засновник вносить незначну частку капіталу, але несе повну відповідальність за управління фондом. Після того, як визначена статутом сума буде зібрана, фонд закривається, а зібрані кошти інвестуються у виробництво. Тим часом венчурна фірма розпочинає формування іншого фонду. Таким чином фірма керує кіль­кома фондами, акумулюючи при цьому значну масу капіталу і розподіляючи ризики серед багатьох інвесторів.

Головна форма доходу на венчурний капітал — це засновницький прибуток, що розподіляється між партнерами через деякий період часу (звичайно 3—5 ро­ків), коли акції венчура почнуть котируватися на ринку.

Відмінності венчурного капіталу:

§ участь у статутному фонді;

§ довгостроковість інвестування;

§ активна участь інвесторів в управлінні компанією.

Слід відзначити, що 25% капіталу в західній економіці є венчурним, у США це становить близько 5 млрд доларів. Приблизно 50 млрд доларів щорічних ін­вестицій вважаються венчурними.

Рядовий пакет акцій — це пакет інвестора, що становить менше 50% акціо­нерного капіталу. Його часто практикують невеликі компанії, які зацікавлені у фінансуванні свого розвитку. Цей спосіб залучення капіталу переважає у наукоємних галузях виробництва, коли невеликі компанії допомагають великим ви­робляти та реалізовувати продукцію. При цьому дрібні компанії можуть виробля­ти для великих окремі вузли, деталі, напівфабрикати тощо.

Рядовий пакет, крім звичайних акцій, може включати інші інструменти фі­нансування — конвертовані облігації з гарантами або опціонами, а також кон­вертовані привілейовані акції.

Борговому фінансуванню інвестицій властиві певні позитивні риси порівняно з акціонуванням, а саме:

v Кредитор не претендує на майбутні прибутки підприємства, а має право тільки на одержання обумовленої суми боргу і відсотків по ньому.

v Кредитор не претендує на участь у капіталі підприємства.

v Відсотки і виплати у погашення основної суми боргу значною мірою яв­ляють собою відому суму, тому їх можна передбачати і планувати.

Разом з тим, мінусами боргового фінансування є те, що:

v Використання позичкового капіталу призводить до виникнення ризику зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності.

v Як правило, розмір боргу, який може взяти на себе підприємство, обмежений.

v Вартість позичкового капіталу залежить від кон'юнктури фінансового ринку.

Коли знижується середня ставка позичкового відсотку на ринку, вико­ристання раніше одержаних підприємством кредитів стає невигідним, оскільки існують більш дешеві альтернативні джерела фінансування.

ВИСНОВКИ:

Усю різноманітність процесів, що відбуваються в еко­номічній системі тієї чи іншої країни, можна представити як су­купність соціальних, технічних, організаційних, економічних та інших проектів.

На практиці поняття проекту найчастіше застосовується в локальному розумінні: технічний та робочий проект, проект організації будівництва та виробництва робіт тощо. Тому, щоб не було плутанини у поняттях, необхідно визначити, що проект, пов’язаний з реалізацією повного циклу інвестицій називають інвестиційним.

Найчастіше на практиці інвестиційний проект — це об'єкт реального інвестування, який може бути представленим у вигляді: інвестицій у підвищення ефективності виробництва, інвестицій у розширення виробництва, інвестицій у створення нових підприємств, інвестицій заради задоволення вимог державних органів управління.

Інвестиційний проект може існувати у формі нульового проекту, реконструкції, розширення або реабілітація (перепрофілювання) дію­чого підприємства.

Важливим в аналізі інвестиційних проектів є виділення різних відношень взаємозалежності. Наприклад, два проекти на­зивають незалежними, якщо рішення про прийняття одного не впливає на рішення про прийняття іншого. Якщо два або більше проекти, що аналізуються не можуть бути реалізовані одночасно, тобто прийняття рішення по одному з них автоматично означає, що проекти, що залишилися мають бути відхилені, то такі проек­ти називають альтернативними, або взаємовиключними.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати: