Search:

Проектний аналіз в інвестиційній діяльності, його складові

Існують два основні підходи до вирішення проблеми оцінки прибут­ковості інвестиційного проекту, які залежно від врахування зміни вартос­ті грошей в часі передбачають використання двох груп показників ефек­тивності інвестицій:

1) прості або статичні:

- строк окупності;

- проста норма прибутку;

- середня норма прибутку;

2) методи дисконтування:

- чиста теперішня вартість;

- індекс рентабельності;

- внутрішня норма прибутковості;

- дисконтований період окупності.

Строк окупності (РР)- очікуваний період, за який надходження від оперативної діяльності підприємства перекриють витрати на інвестиції.

Якщо прибуток розподілений по роках рівномірно, то РР розрахо­вують діленням сумарних витрат на величину річного прибутку, ними зумовленого. Якщо прибуток розподілений нерівномірно, то розрахунок здійснюється поступово, водночас на кожному інтервалі планування від загального обсягу початкових витрат мінусуються амортизаційні відра­хування і чистий прибуток, поки вони не стануть від'ємними.

Перевагами даного методу є його простота та можливість застосу­вання для швидкої оцінки потенційних проектів. Деколи він використо­вується як простий метод оцінки ризику інвестування.

Основним недоліком використання цього показника є відсутність вра­хування зміни вартості грошей в часі. Метод не враховує прибутковості проекту за межами строку окупності і тому не може використовуватися при порівнянні варіантів з однаковими строками окупності, але різними періодами існування.

Показник періоду окупності (РВ) можна також визначити з враху­ванням зміни вартості грошей з часом. У цьому випадку період окупності буде означати «тривалість періоду, протягом якого сума чистих прибутків, дисконтована на момент завершення інвестицій, дорівнює сумі інвестицій».

Величина РВ визначається шляхом послідовного додавання членів ряду дисконтованих доходів до тих пір, поки не буде отримана сума, що дорівнює обсягу інвестицій або перевищує його .

Обидва показники строку окупності можна використовувати з двох причин. Вони можуть служити критерієм прийняття проекту, якщо є шанс, що він окупиться. З другого боку, проект може братися до уваги, якщо його строк окупності не перевищує встановленого інвестором ліміту.

Показник простої норми прибутку визначається як відношення при­бутку до інвестиційних витрат, які сприяли його отриманню. Даний ме­тод також не враховує зміну вартості грошей з часом, але порівнюючи розраховану величину з мінімальним чи середнім рівнем прибутковості, інвестор може зробити висновок про доцільність подальшого розгляду даного інвестиційного проекту.

Ще одним статичним показником інвестиційної ефективності є середня норма прибутку, основною відмінністю якого, від попереднього, є використання середніх показників. Уданому випадку середньорічний прибуток ділять на середню величину інвестицій, яка обчислюється як половина сумарних інвестицій. Отриманий результат порівнюють з по­казником простої норми прибутку або з певним встановленим інвесто­ром порогом, який може залежати від виду чи ступеня ризику інвестицій­ного проекту.

На відміну від простих методів дисконтовані критерії дозволяють отримати коректні оцінки ефективності проектів.

Ставка дисконтування використовується з метою порівняння дохо­дів, отриманих цієї миті, з доходами, які будуть отримані в майбут­ньому.

Метод розрахунку чистої теперішньої вартості (NPV) полягає у порівнянні величини початкових інвестицій з загальною сумою дискон­тованих чистих грошових надходжень, які генеруються ними протягом прогнозованого строку.

Інвестиційний проект можна прий­мати лише у випадку, коли NPV> 0, бо тільки тоді окуповуються вкладені інвестиції. При порівнянні двох чи більше проектів, привабливішим буде той, в якого значення NPV є більшим.

Дуже важливим показником ефективності інвестицій, який дозволяє інвестору оцінити доцільність вкладення коштів, є внутрішня норма прибутковості. Вона становить таке значення коефіцієнта дисконтування.

При даній ставці дисконтування майбутня вартість грошових потоків від інвестицій зводиться до теперішньої вартості інвестиційних коштів. Використовуючи цей показник, кожна компанія може встановити для себе граничну внутрішню норму прибутковості. Тому, якщо IRR більший, ніж середня вартість капіталу (наприклад: ставка по довгострокових банківських активах) у даній галузі і з врахуванням інвестиційного ри­зику даного проекту, то проект можна вважати привабливим.

З іншого боку, IRR визначає максимальну ставку плати за залучення джерела фінансування проекту, при якій останній вважається беззбитко­вим. При оцінці ефективності загальних інвестиційних витрат, напри­клад, це може бути максимальна ставка за кредитами.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати: