Search:

Проектний аналіз в інвестиційній діяльності, його складові

Отже, при здійсненні інвестицій необхідно провести аналіз ефектив­ності запланованого проекту. Основними показниками, які для цього вико­ристовуються, є: період окупності, чиста теперішня вартість, індекс та внутрішня норма прибутковості. Оскільки фінансування інвестиційного проекту рідко здійснюється лише за рахунок власних коштів, то оцінка його проведення буде неповною без планування доходів і витрат отриман­ням банківських кредитів. Формування майбутнього грошового потоку є дуже важливим етапом при здійсненні фінансових інвестицій як великим, так і малим бізнесом.

4. Фінансування інвестиційних проектів

Підприємство, що вирішило реалізувати інвестиційний проект, рідко може обійтися власними фінансовими ресурсами. Коли їх не вистачає, можна одержа­ти необхідні йому ресурси через емісію акцій або використання позичкових кош­тів, для чого випустити облігації або інші боргові зобов'язання, звернутися до різних фінансових інститутів (банки, страхові компанії) за одержанням позички.

Останнім часом при незначних обсягах довгострокових інвестицій виникає не­обхідність у пошуках нових джерел фінансування. На відміну від уже діючих прин­ципів і методик галузевого та регіонального розподілу капітальних вкладень зараз Vj актуальною стає проблема фінансування окремих проектів за рахунок інвестицій­них ресурсів, які надаються фізичними особами та підприємствами різних форм власності. Оскільки головним та єдиним критерієм оцінки ефективності проектів є їх прибутковість, у світовій практиці дедалі більшого розповсюдження набуває фі­нансування, за якого головним забезпеченням кредитів, що надаються банкам, є і сам проект, точніше доходи, які одержуються в результаті його реалізації.

Роль фінансово-кредитних установ за такого фінансування суттєво підвищу­ється. Банк як учасник проектного фінансування може виконувати різні функції: кредитора, інвестора, агента, гаранта. При цьому банк обов'язково претендує на певну частку доходів від реалізації проекту. Для великих капіталоємних проектів, які реалізуються у важкій, паливно-енергетичній, транспортній, добувній галу­зях, найбільш сприятливим є метод проектного фінансування. Проте існує зару­біжний досвід використання цього методу і в інших переробних галузях, а також у сільському господарстві.

Відмінною рисою проектного фінансування є участь у проектах великих фірм, першокласних банків та солідних страхових компаній. Такі проекти вимагають всебічного обгрунтування, ретельної кваліфікованої експертизи та аудиту, чітко­го розподілу інвестиційних ризиків між усіма учасниками проекту.

Можливі кілька варіантів, умови яких задовольняють інвестора або кредитора та схиляють його до участі у проекті.

1. За результатами експертизи кредитор робить висновок щодо високої життєздатності та прибутковості проекту. У цьому випадку він може брати участь у проекті навіть за низької кредитоспроможності інших учасників проекту та непереконливих гарантій погашення кредиту.

2. Варіант, при якому очікувані потоки готівки від реалізації проекту, як джерело покриття боргу, за результатами ретельно проведених розрахунків задовольняють кредитора.

3. Кредитора задовольняють результати оцінки перспективних потоків готівки (частково), забезпеченням решти частки кредиту слугують активи позичаль­ника, природно, після ретельної оцінки його фінансового стану.

4. Результати аналізу фінансового стану підприємства-позичальника підтверджу­ють його високий рейтинг і переконують кредитора у його спроможності сво­єчасного погашення боргу.

Таким чином, головним принципом участі банку (інвестора) у фінансуванні проекту виступає його впевненість у реальності генерування потоків готівки, які забезпечують покриття боргу та відсотків за ним.

Банк та інші учасники проекту розподіляють між собою відповідальність за реалізацію проекту, що підтверджується часткою інвестиційного ризику, яку бере на себе та чи інша сторона. У зв'язку з цим розрізняють кілька типів проектного фінансування:

- без регресу на позичальника;

- з частковим регресом на позичальника;

- з повним регресом на позичальника;

- на консорційних засадах.

Слід відзначити поняття регресу як економічної категорії. Регрес — це право кредитора пред'являти зворотні фінансові вимоги до позичальника. Це право робить неможливим припинення інвестиційного проекту. Право регресу регла­ментує відносини серед суб'єктів інвестиційного процесу. Збільшення (посилен­ня) регресу призводить до погіршення коефіцієнта боргу, його покриття і відпо­відно до зменшення забезпеченості боргу. Посилення регресу підвищує інвести­ційні ризики з боку позичальника і відповідно зменшує вартість позички.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13 


Подібні реферати: