Search:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

Подальший контроль включає в себе також перевірку банком порядку ведення заставодавцем спеціальної книги запису застав.

5. Звернення стягнення на предмет застави – заключний етап реалізації заставного права при невиконанні позичальником своїх зобов'язань перед банком.

Договір застави обов'язково повинен містити пункт стосовно того, коли і як банк може скористатися правом звернення стягнення для забезпечення повернення позики. Крім того, в ньому може бути обумовлено пільговий строк, на протязі якого клієнт може і повинен прийняти додаткові заходи для вишукування необхідних джерел погашення свого боргу. Тільки по закінченні цього строку, якщо результат не змінився, можна звертатись до Господарського суду чи до суду. Саме вони визначать, яким чином буде продано заставлене майно.

В Господарський суд (або суд) банк повинен надати всю необхідну документацію:

· позовну заяву;

· кредитний договір;

· договір застави (заставне зобов'язання).

Процедура звернення до суду та задоволення позовної заяви, включаючи її розгляд і процес реалізації заставленого майна, справа трудомістка і вимагає багато часу. Якщо сума, яка виручена від продажу заставленого майна, недостатня для погашення боргу перед банком, останній має право отримати суму, якої бракує, із іншого майна боржника, але вже на загальних підставах, не користуючись перевагами заставодержателя.

Реалізація заставленого майна.

У випадку неповернення кредиту та / або відсотків за користування ним або у випадку несплати пені за прострочення виконання зобов'язань по кредитному договору (в залежності від того, як це записано в договорі застави) виникає необхідність реалізувати предмет застави.

Реалізації предмету застави у відповідності до статті 20 Закону "Про заставу" повинно передувати звернення стягнення на заставлене майно.

Банк отримує право звернення стягнення на предмет застави у випадку, якщо в момент настання строку погашення кредиту та / або відсотків, забезпечених заставою, позичальник не погашає їх, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням Господарського суду, якщо інше не передбачене Законом, а також у безспірному порядку на основі виконавчого напису нотаріусів (у тому випадку, коли договір застави було нотаріально посвідчено).

З метою прискорення звернення стягнення та наступної реалізації заставленого майна рекомендується використовувати такий порядок:

· банк звертається до позичальника з письмовою претензією, в якій вказується на факт непогашення заборгованості по кредиту та /або відсоткам (з зазначенням суми заборгованості), а також пропонується дати дозвіл на реалізацію предмету застави;

· позичальник надає позитивну відповідь на претензію банку; у відповіді надається дозвіл банку на реалізацію предмету застави у відповідності до умов договору застави та діючого законодавства (у зв'язку з неможливістю самостійно розрахуватися за наданий кредит та / або відсотки за користування ним).

Такий (або аналогічний) порядок звернення стягнення на заставлене майно повинен бути передбачений у договорі застави.

Тільки при неотриманні від позичальника позитивної відповіді на претензію у встановлений Господарським процесуальним кодексом термін (30 днів з моменту отримання претензії позичальником з врахуванням часу поштового обігу), необхідно направити позовну заяву в Господарський суд. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється на підставі рішення Господарського суду.

При заставі майнових прав реалізація предмету застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права (наприклад, права отримати кошти за поставлений позичальником його контрагенту товарно-матеріальні цінності чи надані послуги). Договір застави майнових прав необхідно реалізувати шляхом укладання між позичальником та банком договору уступки вимоги (при цьому банк у відповідності до ст. 199 Цивільного Кодексу повинен повідомити колишнього боржника позичальника про уступку вимоги).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 
 61 


Подібні реферати:

Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства, оцінка ліквідності та платоспроможності підприємства

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану під­приємства є дані бухгалтерського балансу (форма 1) та додатків до нього (форма 2), статистична та оперативна звітність. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансовою стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже є відкритою. Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показ­ники, норми, нормативи, тарифи ...

Податкова система

1. Основні види податкової звітності Суб'єкти підприємництва, надають фінансову, податкову і статистичну звітність. Необхідно відзначити, що ознаки спеціальної для цих підприємств має тільки статистична звітність. Фінансова і податкова звітність - подається за загальними встановленими формами і правилами. Законом про систему оподатковування передбачено 25 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів. У дійсності платежів навіть більше, адже є ще єдиний податок із суб'єктів малого підприємництва, введений ...

Облік дебіторської заборгованості

ЗМІСТ Вступ……………………………………………………………… ………….……7 1.Економічна сутність дебіторської заборгованості. Основи методології обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………….…… .… …11 1.1. Сутність економічної категорії дебіторської заборгованості…………….…11 1.2. Облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості……….…… .12 1.3. Нормативно-правова база з обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………………………………………………………………20 1.4. Міжнародний аспект обліку та аудиту дебіторської заборгованості………25 1. Облік ...