Search:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

1.4. Організація комерційним банком процесу повернення позик

Банківській контроль за поверненням позик.

Повернення кредитів відновлює портфель ресурсів комерційних банків і дозволяє проводити видачу нових грошових коштів. Повернення банківського кредиту ґрунтується на завершенні кругообігу капіталу та надходження валової грошової виручки і прибутку від реалізації товарів, робіт, послуг. Банки здійснюють постійний контроль за поверненням своїх коштів, прагнучи максимально обмежити прострочену заборгованість по наданих позиках.

На стадії попереднього контролю банки аналізують становище підприємств на товарних ринках, забезпеченість господарськими договорами збуту продукції і фінансового стану клієнтів, включаючи платоспроможність. Особлива увага надається дотриманню платіжної дисципліни, для чого перевіряється відкриття рахунку прострочених позик за останній рік.

На стадії поточного контролю аналізується правильність заповнення пакету документів для відкриття кредиту. Найретельніше розглядається бухгалтерський баланс, за даними якого визначається коефіцієнт ліквідності даного підприємства.

Потенційна ліквідність позики, що видається, встановлюється на основі техніко-економічного обґрунтування кредитної суми. За даними цього документу перевіряється реальність джерел погашення і строку кредиту, зазначеному в кредитному договорі.

На стадії подальшого контролю аналізується цільове використання позикового капіталу і виконання комплексу господарських заходів, від яких залежить ефективність кредитування. Даний контроль організується за допомогою цільових перевірок на місці, включаючи надходження, зберігання та видаток матеріальних цінностей на потреби виробництва і товарообігу. При цьому встановлюється виконання даним підприємством виробничих функцій, передбачених його статутом.

Контроль за поверненням кредитів здійснюють кредитний і бухгалтерський підрозділи комерційних банків. Для контролю використовуються кредитні договори і строкові зобов'язання клієнтів. В день настання строку платежу відповідна сума грошових коштів перераховується з розрахункового на позичковий рахунок, після чого останній закривається до надання нового кредиту.

При залишку грошових коштів у меншій сумі, ніж заборгованість, в погашення приймається частковий платіж. Сума цього платежу відображається в строковому зобов'язанні і кредитному договорі. Непогашена частина заборгованості перераховується на рахунок прострочених кредитів. При відсутності коштів на розрахунковому рахунку вся сума заборгованості переноситься на цей рахунок. По залишку грошових коштів на даному рахунку нараховується підвищений процент, який в безспірному порядку стягується з розрахункового рахунку клієнта. Право банка на стягнення даної суми передбачається в кредитному договорі.

Більшість банків зацікавлена в постійному контингенті клієнтів і замість відкриття рахунку прострочених позик продовжує строк дії кредиту до надходження грошових коштів позичальника або платежу гаранта. Подібний захід дозволяє ліквідувати напруженість в кредитно-розрахункових відносинах банків і клієнтів і продовжити надання позик.

Контроль за поверненням позик здійснюється за допомогою економічних заходів впливу, багато з яких дають необхідний ефект. До складу таких заходів входять: селекція клієнтів за ознаками ліквідності та платоспроможності, відмова в наданні позик; дострокове стягнення позикової заборгованості; примусове стягнення простроченого боргу; продаж заставленого майна; встановлення підвищених процентних ставок по прострочених кредитах і користування послугами факторингових фірм для стягнення безнадійних боргів. Застосування цих заходів носить вибірковий характер і вимагає вивчення ринкової кон'юнктури, становища підприємств на товарних ринках, особливостей витрачання і надходження грошевих коштів і ряду інших сторін підприємницької діяльності.

Слід мати на увазі, що більшість підприємств гостро відчувають брак професійно підготовлених кадрів менеджерів, здатних приймати правильні управлінські рішення і нести відповідальність за їх виконання. Крім того, у народному господарстві нашої країни існує хронічна криза платіжної дисципліни, яка характеризується закупоркою платежів по зобов'язаннях комерційної діяльності. В цих умовах комерційним банкам належить особлива роль в нормалізації платіжної дисципліни і забезпеченні своєчасності повернення клієнтами наданих позик.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 
 61 


Подібні реферати:

Економічна сутність санації підприємств, передумови прийняття рішення щодо проведення фінансової санації підприємств

Заходи щодо оздоровлення фінансової системи України можуть дати позитивні наслідки тільки за умови санації фінансів базової лан­ки економіки — підприємств та організацій. Нині в Україні спостерігається стійка тенденція збільшення кіль­кості фінансове неспроможних підприємств (у 1993 p. збитковим було кожне дванадцяте підприємство, в 1994 p. — кожне дев'яте, в 1995 p. — кожне п'яте, в 1996 p. — кожне третє, а в 1997 та 1998 pp. — понад 50 відсотків підприємств були збитковими). Сума збитків, одержаних ними протягом ...

Фінансовий аналіз за допомогою інформаційних систем

Вільні грошові кошти переслідують дві основні мети: одержання максимальної дохідності при додержанні відповідної надійності. В цілому спекуляції на валютному і фондовому ринку до надійних активів віднести складно, але вони забезпечують саму високу дохідність з всіх легальних видів операцій. Якщо грошові кошти не інвестувати, то воно мають якості з часом зникати. Головна ціль, яка переслідується при створенні інформаційної системи - допомогти інвестори зберегти, а не загубити кошти, які вкладаються в цінні папери. Якщо за ...

Фінанси України

1. сутність і функції фінансів Термін „фінанси” з’явився у XIII столітті. Він походить від середньовічного латинського слова “financia”, що означає обов’язкову сплату грошей. Ця плата пов’язувалася з передачею частини доходу громадянина в розпорядження монарха, короля або іншого правителя на його утримання та на інші витрати державного змісту. У XVIII столітті трактування поняття фінансів як державного господарства мало подальший розвиток. Державні утворення різного рівня стали називатися союзами публічного змісту, а ...