Search:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

У відповідності із Законом "Про заставу" заставник зобов'язаний застрахувати заставлене майно, що залишається в його володінні, однак в списку обов'язкових видах страхування, передбачених Законом "Про Страхування", даний вид не числиться.

Звичайно банки співпрацюють з певною страховою компанією, в якій рекомендують позичальнику застрахувати заставлене майно. Це звільнює клієнта від клопіт, пов’язаних з пошуком страхової компанії, але разом з тим розцінки в компанії, що рекомендується банком, можуть бути вищими, ніж в інших.

Взагалі, страхування заставленого майна охоче займаються багато страхових організацій. В одних вартість цієї послуги визначається як процент від суми кредиту, в інших – як процент від вартості застави, і в кожному конкретному випадку вона залежить від виду застави і страхових ризиків. З цієї причини слід узнати вимоги банку щодо подій, на випадок яких відбувається страхування.

Як бачимо, застава зовсім не є безумовно вигідним способом забезпечення ні для боржника, ні для кредитора. Але за даних умов він найбільш підходить через відсутність більш надійного способу забезпечення кредиту.

В методичних рекомендаціях НБУ щодо застосування банками Закону України „Про заставу” № 23015/11 від 08.10.1993 р. оцінку майна, яке приймається банком у заставу, рекомендується здійснювати згідно з „Методикою оцінки вартості майна під час приватизації”, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 р. № 9611. Але, це правило має чисто рекомендаційний характер. Звичайно сторони договору застави, особливо коли йдеться про недержавну форму власності, домовляються про ціну предмету застави на свій розсуд.

Заставодавець як власник має право розпоряджатися своїм майном на свій розсуд (Закон України „Про власність” та „Про підприємства в Україні”). Певне обмеження встановлено ст 11 Закону „Про заставу” відносно деякого майна державних підприємств та майна відкритих акціонерних товариств, створених в процесі корпоратизації – вони повинні погоджувати умови застави свого майна з органом, уповноваженим управляти цим майном, чи засновником такого ВАТ (як правило, це відповідне міністерство або орган приватизації).

Звичайно, при вступі позичальника (заставодавця) з кредитором в заставні правовідносини виникає протиріччя: перший прагне віддати майно в заставу по більш високій ціні, а другий прагне прийняти це майно у заставу по якомога нижчій. Але ці протиріччя усуваються договором застави, який у більшості випадків засвідчується нотаріально, і в якому вказується заставна вартість майна.

Філія Укрексімбанку в м. Кіровограді визначає „для себе” ринкову вартість прийнятого у заставу майна. Але що у даному випадку розуміється під „ринковою вартістю”? Економічна теорія визначає ринкову ціну як ціну за умов рівності попиту та пропозиції. Оскільки теж саме майно з різних причин може коштувати в різних регіонах по-різному, банк використав одну із частковостей поняття „ринкової вартості” – ціну аналогових продажів у даному регіоні, які діяли під час укладання договору застави. Ринкова вартість майна, яке Позичальник віддав під заставу Укрексімбанку в якості забезпечення повернення отриманого кредиту, склала за таким способом оцінки 302 тис. грн. Банк, в свою чергу, прийняв це майно у заставу за ставкою 73%, тобто заставна вартість цього майна склала 73% від визначеної ринкової вартості. Різниця між ринковою та заставною вартостями (маржа) служить банку для впевненості, що у разі невиконання боржником своїх зобов’язань, яке змусить банк приступити до реалізації заставленого майна, останній напевно поверне собі всю суму грошових коштів за основним боргом та процентам по ньому.

Як було зазначено раніше, майно державного підприємства, яке віддається під заставу, потребує експертної оцінки незалежних експертів. Механізм оцінювання ними цього майна (автотранспорту) було наведено вище. Тут слід звернути увагу на те, що за вихідну ціну кожної одиниці заставленого майна (ціна на день надання) вони приймали ціпу з прайс-листів на той час, яка значно перевищує визначену ринкову вартість. (Тому що, як відомо, ціни в прайс-листах відповідають тій сумі, яку, скоріше, бажає отримати продавець, ніж заплатити покупець, тобто за такими цінами більше бажаючих продати, ніж тих, хто купує. Це – вихідна ціна, яку "Сформував" продавець» до початку торгів з покупцем). І вже з той ціпи вони відняли природний знос за пробігом та природний знос за часовим фактором. Вартість кожного автомобілю з урахуванням всього зносу все одне перевищує ринкову вартість. Чим викликана така розбіжність? Скоріше за все, експерти оцінюють майно як об’єкт, який піддається лише фізичному зносу при експлуатації в "ідеальних" умовах. Тобто "ігноруються" фактичні умови експлуатації, моральний знос і, що вкрай важливо, кон'юнктура ринку аналогічного товару. Перевищення пропозиції на автомобілі (включаючи ті, що були в експлуатації) над попитом ще більше зменшує реальну ціну на автомобіль. Таким чином, хоча банк і не має ліцензії на здійснення оцінки майна, яке передається у заставу, визначена ним ринкова ціна цього майна значно ближча до істини, ніж результат незалежної експертної оцінки.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 
 61 


Подібні реферати:

Облік дебіторської заборгованості

ЗМІСТ Вступ……………………………………………………………… ………….……7 1.Економічна сутність дебіторської заборгованості. Основи методології обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………….…… .… …11 1.1. Сутність економічної категорії дебіторської заборгованості…………….…11 1.2. Облік довгострокової та поточної дебіторської заборгованості……….…… .12 1.3. Нормативно-правова база з обліку та аудиту дебіторської заборгованості………………………………………………………………………20 1.4. Міжнародний аспект обліку та аудиту дебіторської заборгованості………25 1. Облік ...

Фінансова політика

Фінансова політика – сукупність заходів держави з організації та використання фінансів для забезпечення економічного і соціального її розвитку. Вона знаходить свій вияв у формах і методах мобілізації фінансових ресурсів та використанні їх на різні потреби держави, розвиток економіки і соціальний захист населення, у фінансовому законодавстві, практичних діях у галузі фінансів різних державних структур. Основною метою фінансової політики є оптимальний розподіл валового внутрішнього продукту між галузями народного ...

Податкова система

1. Основні види податкової звітності Суб'єкти підприємництва, надають фінансову, податкову і статистичну звітність. Необхідно відзначити, що ознаки спеціальної для цих підприємств має тільки статистична звітність. Фінансова і податкова звітність - подається за загальними встановленими формами і правилами. Законом про систему оподатковування передбачено 25 загальнодержавних і 14 місцевих податків і зборів. У дійсності платежів навіть більше, адже є ще єдиний податок із суб'єктів малого підприємництва, введений ...