Search:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

І все ж в цій ситуації є моменти, які заслуговують особливої уваги. Це визначення вартості майна, за якою кредитор (банк) приймає його в заставу. Легко помітити, що ця вартість в грошовому виразі приблизно дорівнює сумі кредиту, яка запрошується, та відсотків по ньому. Отже, мова піде про так звану "заставну вартість".

Порядок визначення заставної вартості, виходячи з ринкової, здійснюється надто просто, як частина від неї, і отримана таким чином маржа має досить-таки "загальне" обґрунтування, хоча, слід визнати, наукового обґрунтування її, з урахуванням всіх чинників, поки що не існує. Звідси, банк може її значно завищити, що позичальнику попередньо вилучати занадто багато майна для надання його під заставу стане просто невигідно, особливо, якщо це майно використовується для отримання доходу. Крім того, поняття «заставна вартість» не має і нормативного тлумачення, що дозволяє комерційним банкам вдаватися до "власної творчості" при її визначенні.

Вказуючи на відсутність однозначного тлумачення поняття "заставна вартість" та пов'язані з цим можливі конфлікти між учасниками заставних відносин, спеціалісти-оцінювачі із Українського товариства оцінювачів (УТО) радять припинити користуватися поняттям "заставна вартість" та разом з поняттям "ринкова вартість" ввести поняття "ліквідаційна вартість", яка, крім того, що вона завжди нижча за ринкову, цілком відповідає меті визначення вартості об'єктів застави.

Логіка їх пропозицій наступна. При зверненні стягнення на об'єкт застави банк зіштовхується з процесом його реалізації. А для цього треба визначити таку вартість, за якою цей предмет застави можна реалізувати з дотриманням інтересів як своїх, так і заставника. Оскільки предмет застави є об'єктом ринкових відносин, то, здавалося б, його логічно було б оцінювати, а потім і реалізовувати саме за ринковою вартістю. Отже, треба визначитись саме з цим поняттям. Згідно з "Нормами професійної діяльності оцінювача" УТО "справедлива ринкова вартість – це вірогідна ціна, за якої об'єкт міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку за наявності всіх ознак чесної угоди і за відсутності нетипових умов фінансування з урахуванням того, що термін реалізації об'єкту повинен бути при цьому розумно довгим".

Загальновідомо, що банк відшкодовує збитки від невиконання боржником своїх зобов'язань, забезпечених заставою, за рахунок вартості цієї застави. Крім того, він прагне мінімізувати строки реалізації майна, щоб уникнути зайвих втрат, оскільки ще нереалізоване майно – це відвернені кошти із обігу.

Виходячи із інтересів заставодержателів, тобто банків, спеціалісти-оцінювачі вважають доцільним оцінювати об'єкти застави за вартістю за умов вимушеного продажу, а саме, за ліквідаційною. В "Нормах професійної діяльності оцінювача" УТО дається наступне тлумачення цього поняття: "Ліквідаційна вартість – це вартість, за якою об'єкт оцінки міг би бути проданий на відкритому конкурентному ринку, якби термін його реалізації був би коротшим від "розумно довгого" дня даного виду об'єктів на даному ринку".

Із наведених понять ринкової та ліквідаційної вартості випливає, що остання завжди нижча, а різниця їх рівнів обумовлена передусім фактором часу.

Більш доцільним пропонується прийняття за базу для розрахунку банківськими працівниками обсягів кредитів, що надаються, саме ліквідаційну вартість об'єктів застави, визначення якої повинно здійснюватися незалежними експертами, а не ринкова, виходячи з якої потім визначається заставна вартість. Це сприятиме забезпеченню більш обґрунтованого рівня ліквідності об'єкта застави.

Послідовність визначення обсягу кредиту, що надається позичальнику, залежно від вартості об'єкту застави, повинна бути наступною:

1) визначення ринкової вартості об'єкту застави;

2) визначення його ліквідаційної вартості;

3) визначення остаточного обсягу кредиту, що надається.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 
 61 


Подібні реферати:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

ЗМІСТ ВСТУП . 5 РОЗДІЛ 1. Теоретичне обґрунтування та актуальність застосування форм забезпечення погашення кредиту 9 1.1. Суть та основні принципи забезпечення повернення кредиту 9 1.2. Необхідність укладання угод по забезпеченню кредиту 13 1.3. Способи забезпечення виконання зобов'язань 15 Класифікація способів забезпечення виконання зобов'язань 15 Неустойка . 17 Застава 19 Поручительство і банківська гарантія 42 Страхування ризику неповернення кредиту 53 Уступка вимог 65 1.4. Організація комерційним банком ...

Можливості вступу України до СОТ

Зміст Вступ 1. Загальні відомості про Світову організацію торгівлі (СОТ) 2. Процес вступу України до СОТ 3. Перспективи вступу України до СОТ 3. 1. Позитивні та негативні наслідки приєднання України до СОТ . 3. 2. Гармонізація національного законодавства України . Висновки Література Вступ На сьогодні одним із головних пріоритетів зовнішньоекономічної політики України щодо інтеграції у світову економіку є вступ до Світової організації торгівлі (СОТ). У Посланні Президента України до Верховної Ради (2002 р.) ...

Методи перевірки фінансової звітності

1. Методи перевірки фінансової звітності Однією з найважливіших перевіряючих процедур є оцінювання фінансової звітності підприємства. При цьому перевіряючий керується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. №996-ХIV та такими нормативними документами: • П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності"; • П(С)БО 2 "Баланс"; • П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати"; • П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів"; • П(С)БО ...