Search:

Форми забезпечення повернення кредиту як головний інструмент зменшення банківських ризиків

В деяких країнах, зокрема, в Україні та Російській Федерації, Закон "Про заставу" передбачає, що боржник може заставити одне і те ж майно одночасно декільком кредиторам. При цьому законодавці виходять з того, що, по-перше, вартість майна, що заставляється, може бути значно вище суми зобов'язання, забезпеченого заставою; по-друге, строки виконання зобов'язань перед різними кредиторами неоднакові і, отже, можна послідовно виконати зобов'язання. Банк як кредитор, приймаючи майно у заставу, повинен з'ясувати, чи не знаходиться воно вже у заставі. Це дозволить встановити черговість задоволення вимоги даного банку і, отже, вирішити питання про можливість кредитування клієнта. Заставодавець з метою інформації потенційних кредиторів про наявність свого майна у заставі повинен в обов'язковому порядку вести Книгу запису застав. В ній містяться відомості про вид і форму застави, предмет застави, його вартості, а також про обсяг забезпечених заставою зобов'язань.

Договір про заставу є юридичним документом, який складається окремо від того зобов'язання, яке забезпечується заставою.

Договір про заставу повинен здійснюватися в письмовій формі. В ньому необхідно відобразити умови, які передбачають вид і форму застави, існування забезпеченої заставою вимоги, її розмір і строк виконання, склад і вартість заставленого майна, права і обов'язки заставодавця і заставодержателя, порядок звернення стягнення на майно боржника у випадку невиконання ним забезпеченого заставою зобов'язання, припинення права застави, порядок вирішення спорів. В договорі про заставу повинні бути також вказані найменування і місцезнаходження обох сторін, опис і місцезнаходження майна, що закладається. Договір про заставу вважається недійсним, якщо не дотримуються вищеперелічені умови.

Для деяких видів договорів встановлено обов'язкове нотаріальне засвідчення. В цьому випадку і договір про заставу також підлягає нотаріальному засвідченню. Однак, якщо одна із сторін наполягає, нотаріально може засвідчуватися будь-який укладений ними договір, а, відповідно, договір про заставу, який забезпечує виконання основного договору.

Примірники різних договорів застави наведено у додатках 1 – 5.

Для деяких видів майна, які передаються у заставу, встановлена обов'язкова державна реєстрація застави. Це означає, що після того, як договір про заставу вже підписаний, а в необхідних випадках нотаріально засвідчений, необхідно у відповідному державному органі заставу зареєструвати. Якщо застава майна підлягає державній реєстрації, то договір про заставу вважається укладеним з моменту його реєстрації. Орган, що здійснює реєстрацію застави, зобов'язаний видати заставодавцю і заставодержателю свідоцтва про реєстрацію.

До видів майна, по яких при передачі у заставу потрібна реєстрація, відносяться: земля, підприємства, автотранспорт, маломірні річкові суда, житлові будинки та інш.

Іпотека реєструється в Книзі запису застави за місцем знаходження підприємства або іншого об'єкту. Перехід права власності або повного господарського відання на предмет іпотеки від заставодавця до іншої особи підлягає реєстрації в тій же Книзі запису застави, в якій зареєстрована іпотека.

За рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення (включаючи проценти, збитки, спричинені простроченням виконання, неустойку, а також витрати по утриманню заставленого майна і витрати судові, пов'язані із здійсненням забезпеченої заставою вимоги). Право звернення стягнення на предмет застави кредитор-заставодержатель здобуває, якщо в момент настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Підставою для звернення стягнення на заставлене майно є рішення суду, арбітражу або Третейського суду. Заставодержатель (кредитор) повинен довести, що зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином. У тому випадку, якщо рішення суду прийнято на користь банку (заставодержателя), йому видається виконавчий документ, на підставі якого заставлене майно реалізується, і із виручки задовольняються вимоги кредитора. Якщо сума, яка виручена від реалізації заставленого майна, перевищує суму вимог кредитора, то різниця повертається заставодавцю, а якщо вирученої від продажу предмету застави суми недостатньо для повного задоволення вимог кредитора, то він має право отримати суму, якої не вистачає, від іншого майна боржника, на яке може бути звернене стягнення.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41  42  43  44  45 
 46  47  48  49  50  51  52  53  54  55  56  57  58  59  60 
 61 


Подібні реферати:

Спекулятивні стратегії на біржі

СПЕКУЛЯТИВНІ УГОДИ Поширеними біржовими операціями є спекулятивні угоди, які укладаються з метою отримання прибутку в умовах коливання цін. Спекулятивний прибуток отримують з різниці між ціною біржового контракту в день укладення і ціною в день його виконання. Виділяють різні види спекулятивних угод. Так, спекулянти можуть скуповувати біржові контракти з метою їх наступного продажу за більш високою ціною. Цей вид спекуляції називається грою на підвищення цін. Спекулянтів в цьому випадку називають "биками", а ...

Роль фінансових посередників в Україні на сучасному етапі

Поглиблення спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікація напрямків укладання капіталу об'єктивно посилюють роль професійного посередництва на фінансовому ринку України. Розглядаючи змістовно-структурну характеристику поняття "фінансове посередництво", слід зазначити, що міжнародна й вітчизняна економічна термінологія і юриспруденція не містять його достатньо вичерпного визначення і тлумачення. Отже, варто взяти як визначення таке: "Фінансові посередники, або фінансові інститути, являють ...

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

П л а н Вступ . Розділ 1 Фінансове регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні ; 1. 1 Оподаткування зовнішньоекономічної діяльності . 1.1.1 Принципи оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на Україні. 1.1.2 Мито , як податковий засіб регулювання експорту-імпорту країни . 1.1. 3 Особливості застосування податку на додану вартість та акцизного збору у зовнішньоекономічній діяльності на Україні. 1.1.4 Аналіз законодавства про оподаткуваня прибутку підприємств з іноземними інвестиціями 1. 2 ...