Search:

Чичерін Георгій Васильович

У вересні 1928 року Чичерін поїхав лікуватися за кордон. Він ще був наркомом, зустрічався з німецькими політиками, але вже знав, що на роботу в НКЗС не повернеться. Йому було важко зважитися на цей крок, і він його відтягав. У так званому "заповіті" новому наркому (яким, він вважав, буде В.В. Куйбишев) Георгій Васильович писав: "З 1929 року були відкриті шлюзи для будь-якої демагогії і всілякого хуліганства. Тепер працювати не треба, треба "боротися на практиці проти правого ухилу", тобто морі склок, підсиджувань, доносів. Це жахливе погіршення держапарату особливо чутливе у нас, де справи не чекають... Не можна відстрочити міжнародні справи. Демагогія в наших "громадських організаціях" стала зовсім нетерпимою. Здійснилася диктатура язикочешучих над працюючими. У січні 1930 року він повернувся в Москву. 21 липня Президія ЦВК СРСР задовольнила прохання Чичеріна і звільнила його від обов'язків наркома.

Чималу роль в житті видатного дипломата відіграла журналістика. Брестський мир, Громадянська війна й інтервенція, Генуезька і Локарнська конференції, відносини з країнами Сходу - ці і багато інших подій стали предметом досліджень Чичеріна-журналіста.

Георгій Васильович любив і розумів музику. Йому належить цікаве дослідження творчості Моцарта. "Для мене Моцарт, - признавався він, - був кращим другом і товаришем всього життя". У травні 1930 року, посилаючи брату Миколі книгу, Георгій Васильович писав: "У мене була революція і Моцарт, революція - справжня, а Моцарт - передчуття майбутнього..."

Чичеріна нерідко називають "рицарем революції". Сім'ї він не мав, жив в приміщенні НКЗС. Георгій Васильович так визначав якості свого характеру: "Надлишок сприйнятливості, гнучкість, пристрасть до всеосяжного знання, ніколи не знати відпочинку, постійно бути занепокоєним". Йому доводилося працювати по двадцять годин на добу. Сильна перевтома зрештою позначилася на його здоров'ї. Він помер 7 липня 1936 року.

Радник німецького посольства Густав Хильгер, який неодноразово зустрічався з Чичеріним, писав: "Цей маленький чоловічок вмів представляти інтереси своєї країни на міжнародних конференціях з таким великим достоїнством, такою чудовою ерудицією, блискучим красномовством і внутрішньою переконаністю, що навіть його противники не могли не ставитися до нього з повагою".

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Суспільний і державний лад Римської Республіки

1. Державний устрій Риму до початку ІІІ ст до н.е. Рання Республіка Політична історія V-IV ст. характеризується зміцненням республіканського ладу і боротьбою плебеїв за його демократизацію. Але, незважаючи на успіхи плебса, державний лад залишався аристократичним. Римська община мала три типи народних зборів. Куріатні коміції втратили своє значення ще на початоку Республіки. За ними зберігалося вирішення лише деяких питань сімейного права, такі як: усиновлення, затвердження заповітів і обряд наділення вищою владою ...

Олександр Грехам Белл

(1847 – 1922рр. ) Олександр Белл народився в Единбурзі 3 березня 1847 року в сім`ї філологів. Олександр ріс в атмосфері музики і декламування, де звукам людського голосу приділялась особлива увага. В 14 років він переїхав до дідуся в Лондон, під керівництвом якого вивчав літературу і ораторське мистецтво. А через три роки вже почав самостійне життя, викладаючи музику і ораторське мистецтво в академії Уестон - Хаус Фундаментально вивчивши за 9 років акустику і фізику людської мови, Белл став асистентом ...

Феномен самозванства в російській історії

“Самозванство” – поняття, яке визначає, передусім, дії конкретної людини, яка вирішила оголосити себе царем чи месією, а також фактори, що визначали поведінку самозванця, доки він не отримав підтримку народу. В історичній літературі досліджено багато прикладів самозванства у світовій історії. Виходячи з цього, самозванство ніяк не можна назвати виключно російським феноменом, але в жодній іншій країні це явище не було таким поширеним і не відігравало такої значної ролі у взаємовідносинах суспільства і держави. ...