Search:

Вселенські збори

У новому Католицькому Катехізисі ми маємо втілення богослов'я Другого Ватиканського Собору. “Катехізис Католицької Церкви – це результат дуже широкої співпраці. Його готували протягом шести років інтенсивної роботи в дусі повної відкритості та палкої ревності … Досягнення цього Катехізису, таким чином, відображає колегіальну природу Єпископату. Він свідчить про Церковну католичність”, - такими словами Іван Павло ІІ пояснював процес і дух написання тексту Катехізису 11 жовтня 1992 року, на тридцяту річницю відкриття Другого Ватиканського Собору. Розкриваючи доктринальну цінність тексту, папа Іван Павло ІІ продовжував: “Катехізис …, затверджений мною минулого червня 25 числа, і видання якого наказую я сьогодні силою моєї Апостольської Влади, є твердженням віри Церкви та католицької доктрини, засвідченим чи просвітленим Священним Писанням, Апостольською Традицією та Церковним Магістратом. Я проголошую його твердою нормою для навчання віри і, таким чином, дійсним та законним інструментом для церковної спільноти”.

Структура Катехізису.

“Схема цього катехізису натхненна великою традицією катехізисів, що будує катехізис на чотирьох стовпах: хрищенське сповідання віри (Символ віри), таїнства віри, життя віри (Заповіді) та молитва віруючого (Господня Молитва)” [2,13: Мови про розрізнення Закону та Євангелія і бути не може].

Із вищенаведеного очевидним є те, що тут ми маємо комбінацію старого та нового богослов'я, Тридентського та Ватикану ІІ. Секція Один Сповідання віри майже повністю будується на матеріалах Другого Ватиканського Собору про Об'явлення та Писання.

Також, що властиво, як наслідок Ватикану ІІ, у новому Катехізисі запроваджується теїстична еволюція: “Писання представляє діло Творення символічно як послідовність шести днів божественної “праці”, завершеної “відпочинком” сьомого дня …, дозволяючи нам “впізнавати внутрішню природу, цінність та впорядкованість всього творива на славу Божу”” [2,337].

Катехізис продовжує дотримуватися цієї ж позиції, що й Трент у доктрині про Виправдання. Так, наприклад:

схильність до гріха не є гріхом, “людська природа зіпсулась не повністю” [2,405] ( див.[2,406]);

через те, не має ніяких пут волі;

благодать – це надприродня введена якість, “введена Святим Духом у нашу душу” [2,1999];

не має справжнього зв'язку між Христовим ділом та роботою Святого Духа; коли Христові заслуги заповнюють “Церковну скарбничку” [2,1478] з одного боку, а з людського боку необхідна “співпраця любові із спонуканням Святого Духа” [2,1993], праведність Христова не має безпосереднього відношення до нашої;

віра вважається людською дією [2,154] та чеснотою [2,1814].

Говорячи про Виправдання, Катехізис цитує Тридентський Собор: “Виправдання – це не лише відпущення гріхів, але й також освячення та відновлення внутрішнього чоловіка” [2,1989 (DS1528)].

На завершення трохи статистики. Цитати із пелагіанського КЦ16 з'являються 8 раз у Катехізисі. Другий Ватиканський Собор цитується частіше ніж будь-яке інше джерело, включаючи Євангеліє від Матвія. Число звертань до Триденту має другу позицію після Ватикану ІІ серед Вселенських Соборів.

“Отже, Католицький синтез продовжується … Раніше синтез містив Письмо, церковних отців, декрети пап та церковних соборів, канонічні закони, писання …, розум та Арістотеля. Сьогодні ж головне питання незмінне. Усі старі компоненти синтезу все ще там, одні наголошуються менше ніж раніше, інші наголошуються та розвинулись більше ніж раніше. Як результат Ватикану ІІ, принаймні, ще одна пара компонентів додалася до Католицького синтезу: сучасна філософія та свідомість автономного індивіда”.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Вселенські збори

Вселенські Собори: минуле і сучасність Загальний період Вселенських Соборів охоплює час від IV ст. до половини ХІ ст., тобто час від Костянтина Великого до розділення Церкви 1054 р., час від християнства апостолів і мучеників до християнства патріархів та імператорів. Це є період розвитку і формування основних догматів, які складають Вселенське віросповідання. У перших трьох століттях Християнська Церква свої загальні потреби відносно догматичних питань і канонів вирішувала на Соборах єпископів, а з IV ст. соборна форма ...

Основні релігійні конфесії в сучасній Україні

Історія і практика християнства та інших релігій­них течій в Україні за останні роки стали предметом гострої полеміки як серед світських аналітиків, так і богословів, священнослужителів та парафіян. Розбудова незалежної Української держави вияви­ла тяжку історичну спадщину, що дісталася Україні в царині церковного життя та державно-церковних сто­сунків. Уся наша історія переповнена спробами ви­користання церкви як фактора геополітичних змін, етатистськими виявами держави щодо церкви, нама­ганням відродити церкву, яка б ...

Біблія – як пам’ятка культури

Біблія – це стародавня збірка, різних за формою і змістом релігійних та світських творів, які писалися від дванадцятого століття до нашої ери аж по друге століття нашої ери, тобто майже півтори тисячі років. У тлумачному словнику можна знайти таке визначення слова “Біблія”: “Книга що розглядається у якості непорушного, єдиного справедливого джерела”. Для християн Біблія – є непорушне, єдине справедливе відкриття Бога людині, що містить 66 книг, записаних 40 різними авторами на протязі 1500 років. Записували Біблію люди ...