Search:

Сфери регулювання оплати праці

Що ж до співвідношення мінімальної заробітної плати з таким соціальним стандартом, як величина мінімального спо­живчого бюджету, то 3 липня 1991 p. прийнятий Закон Украї­ни "Про мінімальний споживчий бюджет" (Відомості Вер­ховної Ради України. - 1991. - №42. - Ст. 553; 1994. -№42. — Ст. 384). Однак розмір вартісної його величини на законодавчому рівні жодного разу не встановлювався.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік під час затвердження Державного бюджету України (ст. 10 Закону України "Про оплату праці"). Разом з тим Законом України від 24 грудня 1997 p. було передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати переглядається щоквартально разом з уточненням показників Державного бюджету України.

При визначенні розміру мінімальної заробітної плати враховуються пропозиції, вироблені шляхом переговорів між представниками профспілок, власників або уповноважених ними органів, які об'єдналися для ведення колективних пе­реговорів і укладення Генеральної угоди.

Закон передбачає також необхідність перегляду мінімаль­ної зарплати залежно від зростання індексу цін на споживчі товари і тарифів на послуги за угодою сторін колективних переговорів. Таким чином, розмір мінімальної заробітної плати може бути підвищений на договірному рівні. Так, п. 2.1.4 Генеральної угоди на 1999—2000 роки передбачено положення про визначення в галузевих (регіональних) уго­дах мінімальних розмірів ставок (окладів) заробітної плати як мінімальних гарантій в оплаті праці, а також умов зрос­тання фондів оплати праці. У такий спосіб соціальні партне­ри на національному рівні не встановили жодних мінімаль­них гарантій в оплаті праці, переклавши відповідальність на галузевий та регіональний рівні, чим засвідчили нездатність вирішити питання оплати праці у договірній сфері.

За станом на березень 1998 р. в Україні нараховувалося 1,2 млн працівників, заробітна плата яких знаходилась на рівні мінімальної зарплати. У 1998 p. з 47 зареєстрованих галузевих угод в 28 передбачена мінімальна зарплата на рівні межі малозабезпеченості — 73,7 гривні.

Мінімальна зарплата відіграє важливу роль у тарифній системі оплати праці, оскільки виступає розрахунковою ве­личиною для визначення розміру тарифної ставки робітни­ка І розряду. Так, постановою Кабінету Міністрів України №74 від 2 лютого 1993 р. "Про єдині тарифні умови оплати праці робітників і службовців за загальними (наскрізними) професіями і посадами" встановлено, що розмір тарифної ставки (окладу) І тарифного розряду визначається на рівні встановленого державою мінімального розміру зарплати. Ч. З ст. 6 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що тарифна ставка І розряду встановлюється в розмірі, який перевищує законодавче встановлений розмір мінімальної зарплати. Залежно від тарифної ставки І розряду в рамках тарифної сітки здійснюється перерахунок тарифних ставок більш високих розрядів.

Однак роль мінімальної зарплати не вичерпується сфе­рою оплати праці. У багатьох законах, регулюючих відноси­ни в сфері соціального забезпечення, адміністративної, кри­мінальної відповідальності, мінімальна зарплата встановлена як еталон для визначення розміру соціальних виплат і штрафів як заходу адміністративної і кримінальної відпові­дальності. Незважаючи на це, розмір мінімальної заробітної плати не застосовується відносно соціальних виплат. У За­коні України "Про встановлення величини вартості межі малозабезпеченості та розміру мінімальної заробітної плати на 1999 рік" спеціально обумовлено, що до прийняття Вер­ховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, крім Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", Кабінету Міністрів України здійснювати перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Дер­жавного бюджету України на 1999 p. Таке положення нега­тивно відбивається на непрацездатних громадянах — суб'єк­тах соціально-забезпечувальних правовідносин. На цьому прикладі наочно видно наскільки гострою є проблема вста­новлення на законодавчому рівні соціальних стандартів як мінімальних державних гарантій і наскільки важливе співвід­ношення і узгодженість між такими стандартами.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Сторони трудового договору

Сторонами трудового договору виступають роботодавець і найманий працівник. На стороні роботодавця стороною ви­ступає власник або уповноважений ним орган чи фізична особа (ст. 21 КЗпП). У законодавстві України не вирішено однозначно пи­тання про форми власності. Конституція України передба­чає державну, комунальну і приватну власність (ст. 41). Згідно із Законом України "Про власність" в Україні є три фор­ми власності — державна, колективна і приватна. Держава як власник реалізовує свої повноваження через ...

Поняття та види робочого часу

Робочий час — це встановлений законодавством відрізок календарного часу, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, графіка роботи та умов трудового договору повинен виконувати свої тру­дові обов'язки. Конституція України в ст. 45 передбачає, що працівнико­ві гарантується встановлена законом тривалість робочого часу. Тривалість робочого часу встановлюється як у централі­зованому порядку, так і на рівні локального регулювання. У сучасних умовах спостерігається тенденція до ...

Пільги для працівників, які навчаються у професійно-технічних закладах освіти

Професійно-технічна освіта — це система підготовки кваліфікованих робочих кадрів для галузей народного гос­подарства в професійно-технічних закладах освіти, тобто здо­буття громадянами професій відповідно до їх здібностей, інтересів. Основною ланкою системи професійно-технічної освіти є професійно-технічні училища. Уперше вони з'яви­лися в 1959 p. і ведуть підготовку кваліфікованих праців­ників для різних галузей народного господарства на базі повної загальної середньої освіти і базової загальної серед­ньої освіти. До ...