Search:

Конституція 1848 року Франції

Можна було очікувати по такому початку, що тим самим буде відмінний ненависний закон Ле-Шапепье, скасуються цензура і попередні дозволи на проведення збор, що просяться в поліції.

Але друга частина статті говорила: "Користування цими правами не знає інших обмежень, крім рівних прав інших і суспільної безпеки".

"Кожен параграф конституції, - справедливо писав Маркс у "Вісімнадцятому брюмера", - містить у самому собі... свою власну верхню і нижню палату: волю - у загальній фразі, скасування волі - у застереженні"'.

V. Керуючись доктриною "поділу влади", конституція доручає видання законів Національним зборам, виконавчу владу - президенту республіки.

-Національне "збори" реше1Го~било зробити однопалатним. Більшість конституціоналістів належалася до буржуазних республіканців, і вони побоювалися створювати верхню палату, звичайно промонархическую.

Для виборів президента республіки був визначений той же порядок, що і для виборів Національних зборів: загальне голосування - плебісцит.

Рішення це коштувало багатьох суперечок. Обережні пропонували, щоб "президент^-міністра-президента" обирало і зміщало Національні збори. Ця пропозиція була відкинута. Воно суперечило поділу влади, що конституція повідомляв "першою умовою вільного уряду".

Ще більше значення мали політичні розуміння. Глава виконавчої влади повинний був надійно забезпечити "суспільний порядок", тобто, говорячи ясніше, припиняти в самому зародку не тільки "червень", але і "лютий". Ці люди вважали "законної" і "припустимої" тільки ту революцію, що, зрозуміло, привела до влади їхній самих.

Прямі вибори (при таємній подачі бюлетенів) створювали президенту той же авторитет "народного обранця", що і самим Національним зборам. У республіки виявлялося "дві голови", і президент міг у будь-який час протиставити себе Національним зборам.

Гризня між законодавчою і виконавчою владою була неминуча, неї передбачали. "Гра конституційних сил", - так назвав цю систему зміщений і озлоблений Гізо.

У руках президента виявлялися всі засоби виконавчої влади: він роздавав посади, у тому числі офіцерські, від нього залежали органи місцевого самоврядування, йому фактично підкорялися збройні сили (включаючи Національну гвардію).

Примара "18 брюмера" переслідував Установчі збори, але воно дало себе переконати в тім, що ці страхи даремні. Ламартін говорив: "Щоб зважитися на акт вісімнадцятого брюмера, необхідні дві речі: довгі роки терору в минулому (малася на увазі якобінська диктатура) і такі перемоги в майбутньому, які були при Маренго". Це міркування, по виду таке глибокодумне, служить (у світлі пізніших подій) ілюстрацією до давно відомого афоризму щодо того, що єдиним уроком історії є той, що з її не витягають уроків., Наділивши президента республіки всіма атрибутами королівської влади (аж до права помилування). Збори, незважаючи на заспокійливі мови, мучилося страхом за майбутнє.

Час від часу депутати звертали свої погляди на Луї Наполеона, племінника великого Бонапарта. П'ять департаментів голосувало за цю незначність, віддавши йому 300 тисяч голосів. З усіх депутатів Зборів він був самим ймовірним претендентом на посаду президента.

Було ухвалено (68 конституції), що всяка спроба президента розпустити Збори є державна зрада; суддям Верховного суду доручалися в цьому випадку "негайно зібратися" для суду над президентом: позначалися звичка до порожнього просторікування і найменше - розуміння реальної небезпеки.

Використана література:

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Розвиток української державності. Основні етапи її розвитку

План 1. ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. КИЇВСЬКА РУСЬ 2. ПРОБЛЕМИ ДЕРЖАВОТВОРЧОСТІ ПІСЛЯ РОЗКОЛУ КИЇВСЬКОЇ РУСІ 3. НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ У 1648-1654 рр. 4. УКРАЇНСЬКА РЕВОЛЮЦІЯ ТА НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВНІСТЬ 1917 - 1920 рр. 5. УКРАЇНА В РАДЯНСЬКОМУ СОЮЗІ 6. ПРОГОЛОШЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ В НАШІ ЧАСИ 1. ЗАРОДЖЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ. КИЇВСЬКА РУСЬ Процес політичної консолідації східних слов'ян звершився наприкінці IX ст. утворенням великої, відносно єдиної середньовіч­ної Давньоруської держави — Київської Русі. Під ...

Поняття законності. Принципи законності. Вимоги законності. Гарантії законності

Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соці­ально-правове явище, що характеризує організацію і функціо­нування суспільства і держави на правових засадах. Термін «законність» є похідним від терміна «закон» і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права — від його ролі в створенні закону до реалізації його норм в юридич­ній практиці. Законність відображає правовий характер органі­зації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави, права і суспільства. Вимога ...

Ознаки та принципи правової держави

ПЛАН 1. Вступ. 2. Принципи правової держави. 3. Розвиток політичної демократії. 4. Громадянин правової держави. 5. Теорія правової держави у марксистській літературі. 6. Сутність правової держави. 7. Основні ознаки правової держави. 8. Висновки. Громадянське суспільство не можна представити як щось таке, що існує та функціонує незалежно від держави. Світосприйняття та свідомість громадян у значній мірі залежать від їх відносин з державою, від того, який вплив мають вони на розвиток своєї країни. Події у нашій державі ...