Search:

Весільні пісні

Своєрідна емблема квітів – символів дівочості – вінок нареченої як знак чистоти і незайманості, але разом з тим він означав смерть попереднього життя і відродження нареченої в іншій якості (3, с. 26).Виділившись з обрядового весільного контексту, мотив вити вінки увійшов в інші цикли обрядової та необрядової поезії, де зазнав повної поетичної незалежності. Купальські та обжинкові вінки були символами сонця, що пов’язано з ідеєю плодючості і добра.

Як і більшість жіночих рослин – символів, чоловічі теж мають декілька значень. У весільному фольклорі образ явора персоніфікує парубка; здоров’я і силу, молодість. Ясен – скромність, пісенна душа, дуб – гордість, міць, сила, красивий парубок. Символ парубка – й барвінок.

Дівчинько, сіра утко, чи сватати тебе хутко? – Козаченьку, барвіночку, прийди хоч у неділечку (див.: 8).

Наявність декількох варіантів значення одного й того ж образу служить доказом органічного поєднання людини і природи, багатої народної уяви.

Символіка образів природи знайшла свій відбиток у групі птахи– символи (рідше – тварини). Як правило, дівчина-наречена – це: лебідка, зозуля, качечка, (утка, утінка) , ластівка, голубка, галка, горлиця, перепілка, пава, дівочка-синичка, або просто пташе. Дуже часто у весільній поетиці зустрічається символ лебідки (білої, сивої). На основі того, що білий, білизна – символ краси, біла лебідка – символ молодої дівчини, сива лебідка – засмучена наречена. Втрачати дівочу цноту, за О. Потебнею, в народній поезії означає відставати від білих лебедів і приставати до сірих гусей (тобто заміжних жінок (див.: 5). Поняття "втрачати цноту" розглядається тут в загальному значенні, тобто переходити від дівування до заміжнього життя.

Найчастіше дівочі символи поєднуються з образами-символами парубка, нареченого: орел, сокіл, горлик, селезень (качур), соловейко, павич, ятличок. У такій сукупності вони створюють багату картину.

Поруч з образами лебедів, гусей та ін. чи не завжди присутній образ води (ріка, став) як символ згоди між закоханими.

У багатьох весільних піснях зустрічається вживання декількох символів, як от у пісні "Ой по той бік ставу кличе павич паву" (1, с. 134), де символ птаха поєднується із символом-рослиною, зокрема "винним яблучком". Яблуко в народній фольклорній символіці – символ кохання, чистоти, винне яблучко – символ спокуси, бо ж "за теє винне яблучко потеряла дівуваннячко".

Символ води у весільній поезії – це не тільки злагода. Часто вживаний образ Дунаю здавна вважають символом межі, "яка розділяє світ живих і мертвих". У весільній поезії Дунай – "велика вода". Велика вода, як зауважує О. Потебня, в символіці пов’язана із заміжжям дівчини:

Ой воліла б я, ненечко моя, В цей тихий Дунай втонути (1, с. 127).

Аналіз предметного світу пісенної символіки певною мірою свідчить про їх національно-побутову географічну своєрідність. Так, напр., троянда (рожа) , поширена в українських піснях, в російських зустрічається досить рідко, а в піснях північних регіонів взагалі не зустрічається (9, с. 108). Таким чином, символіка весільної пісні – яскравий художній світ, характеристика народного світогляду, морально-етичних ідеалів.

Мова пісень і розмовних партій багата на символіку, паралелізми, яскраві епітети й порівняння, пестливі слова, персоніфіковані образи предметів природи, тваринного й рослинного світу. Так, молода порівнювалася із зіркою, ягідкою, ластівкою, сонечком; називалася княгинею, царівною, королівною, панночкою. У звернених до неї піснях звучала й радість з приводу поєднання її долі з коханим, і смуток за привільним дівоцтвом, біль довічного розлучення з рідними. Молодого величали князем, царенком, королевичем, паном, соколом, ясним місяцем. А взаємність почуттів замальовується поетичними порівняннями, які влучно передають близькість, зрідненість закоханих, їх теплі, щирі, дружні стосунки: любилися, як зерно в орісі, як голуби в парі.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Україна очима Заходу у ХІ-XVIII ст

Українсько-західноєвропейські відносини в різних сферах, від економічної до духовної, мають довгу й складну історію, що сягає в глибину віків. Їхні підвалини були закладені в часи Київської Русі, якій загалом належить основоположна роль в історичному житті українського народу, включаючи і його міжнаціональні спілкування. Як етнокультурна реальність, Київська Русь виникла на перехресті цивілізацій між Заходом і Сходом, Візантією і скандинавською Північчю: в цьому своєрідність її історичного буття та її культури. Не можна ...

Весільні пісні

План характеристики жанру 1.Місце жанру в українському фольклорі. 2.Походження терміну на позначення жанру. 3.Походження жанру, його історичний розвиток. 4.Ознаки жанру. Форма виконання. 5.Класифікація творів даного жанру. 6.Провідні теми, мотиви, образи. 7.Художні особливості (мова, стиль, символіка, художні засоби, сюжет, композиція тощо). 8.Побутування жанру(регіональні особливості , ареал поширення). 9.Звязок даного жанру з художньою літературою. 10.Збирання і дослідження творів даного жанру українською ...

Яворницький Д.І. - історик, археолог, етнограф, письменник

Народився 7 листопада 1855 року в селі Сонцівці Харківського повіту (нині село Борисівка Дергачівського району Харківської області) в родині сільського псаломщика і селянки. З 1867 року навчався у Харківському повітовому училищі. 1874 року вступив до Харківської духовної семінарії, але не закінчив її і 1877 року вступив до Харківського університету на історико-філологічний факультет. Слухав лекції Олександра Потебні та Миколи Сумцова, вільнолюбні ідеї яких справили вплив на формування світогляду Яворницького в умовах ...