Search:

Весільні пісні

За значенням і символікою в тісному взаємозв’язку з коровайним обрядом перебувають такі елементи весілля, як запросини родичів і прощальний молодіжний вечір. У більшості регіонів України молода ходила з дружками по селу в народному українському одязі, прикрашена стрічками та квітами, в кожній хаті залишала шинку, промовляючи при цьому відповідну формулу запрошення. Аналогічно просив на весілля свою родину молодий з боярами. На початку 20 ст. в деяких селах Вінниччини та Хмельниччини існував звичай, коли обоє молодих у супроводі дружок і бояр запршували гостей. В окремих районах Карпат, Закарпаття, півдня України запросини відбувалися через спеціальних посередників – сватів, «звачів».

Як ми бачимо, в різних регіонах України весілля супроводжувалося різноманітними звичаями і обрядами.

9 Весільні обряди, звичаї, пісні відображені в багатьох літературних творах; деякі з них вивчаються в школі за програмою. Під час аналізу цих творів потрібно звертати увагу учнів на відповідні місця тексту, пропонувати їм визначити, які саме моменти народного весілля тут відображено. Народна весільна пісня справила великий вплив на розвиток української літератури. Вона була одним із джерел творчості Г. Сковороди, І. Котляревського, М. Старицького, Л. Українки. На весільну пісню спиралися Т. Шевченко, І. Франко та інші.

Нев’януча краса весільної пісні вабить сучасних українських письменників. Пісенні образи, ідеї, поетика сприяють появі високо –художніх творів, а сама пісня становить вагому частку поетичної культури.

Найпопулярніші такі весільні пісні: «Ой стала я на билиночку», «Де ти, калино, росла?», «Ой думала та гадала», «Приїхали гості», «Ой куди ж ви, сірі гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой пливе човен по росі» — з них постає цілий світ почувань і думок дівчини передвесільної та весільної пори. Становлячи разом одне велике драматичне дійство, кожна з весільних пісень, завдяки діалогові також є маленькою п’єскою. Знайомство із зразками народної драматургії дасть змогу учням наочно переконатися в тому, що український фольклор та писана література завжди перебували в тісних зв'язках. Творче використання весільної поезії зустрічається у повістях Квітки – Основяненка, зокрема в повісті «Маруся», в поемі і повісті Шевченка «Наймичка», в оповіданні Марка Вовчка «Козачка», в повісті Панаса Мирного «Хіба ревуть воли , як ясла повні?» та в інших творах митців. 10 Деякі відомості про давні форми шлюбу слов'ян зафіксовані ще в літописах. Найдавніші записи українського весілля зроблені Г.-Л. де Бопланом, французьким військовим інженером, що в 1630—1648 роках перебував на службі у польського короля. У книжці «Опис України» він розповів про весільні звичаї та обряди того часу. Один з перших українських фольклористів І. Калиновський, родом з Сумщини, в 1777 році видав окремою книжкою «Описание свадебных украинских простонародных обрядов». У польському журналі в 1805 році надруковано працю галичанина І. Червінського «Сватання, весілля і родини у люду руського на Русі Червоній .» (тобто Галичині). Значно докладніші описи весілля другої половини XIX ст. зроблені П. Чубинським, І. Франком, М. Лисенком, Б. Грінченком. Після Жовтневої революції подібні записи робили багато фольклористів. У радянські часи народне весілля зазнало великих змін. Зменшилася кількість учасників, сюжет обмежився найчастіше тільки трьома актами — заручини, сватання й саме весілля; старі обряди майже зникли, пісні й музика забулися. Українська весільна пісня тематично перегукувалася з російською, білоруською народною лірикою, активно з ними взаємодіяла і взаємодіє досі перегукуючись. Весільні пісні численні. Відомий український етнограф і фольклорист П.Чубинський у 1869— 1870-х роках записав 1943 весільні пісні, але в народі їх, звичайно, набагато більше. Найпопулярнішими піснями що виконуються і зараз на деяких українських весіллях є такі весiльнi пiснi: «Де ти, калино, росла?, «Ой думала та гадала», «Приїхали гості», «Ой куди ж ви, сiрi гуси, полинете?», «Ненько моя та рідненька», «Ой пливе човен по росі». З текстів цих пісень постає цілий світ почувань i дум дівчини у передвесiльну та весільну пору. Проблема походження українських весільних пісень достатньою мірою ще не вивчена. Вони, напевно, зявилися пізніше обрядових пісень. На думку дослідників, весільна пісня остаточно сформувалася як окремий жанр приблизно у 16ст. протягом усього свого розквіту народна весільна пісня активно взаємодіяла з іншими пісенними жанрами – думами, історичними піснями, коломийками, вбирала з них ідейно – поетичні елементи і віддавала цім жанрам свої художні багатства.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Історичний портрет Олекси Довбуша

Хто був недавно князем і владикою тих гір, орлом того воздуха, оленем тих борів, паном тих панів аж ген по Дністрові води? Довбуш! Перед ким дрожали смілі і сильні, корилися горді? Перед Довбушем! Іван Франко У сузір'ї національних героїв України яскраво сяє образ неповторного лицаря - Олекси Довбуша. Карпатське опришківство залишило помітний слід в Історії українського народу. Ще й досі на Прикарпатті, Закарпатті й Буковині знаходимо печери, скелі, річки, долини, які народ пов'язує з борцями проти кріпацтва - ...

Етапи розвитку українознавства

План. Розвиток українознавства по етапах. Напрямки і форми українознавства. Література: П.Д. Конопенко “Українознавство”, К.: Заповіт, 1994. С. 13-21. Українознавство: стан, проблеми, перспективи розвитку. К.:, 1993 р. 1. Перший етап – перші історіософські дослідження, які започатковують базу українознавства, появляються: а) за рубежами Вітчизни – у працях антично-грецьких та римських авторів; б) на терені Вітчизни – в добу Київської Русі (“Повість временних літ”, “Літопис Руський”, “Галицько-Волинський літопис”). Другий ...

Українознавство як політика та філософія Української Центральної Ради

Стало мало не аксіомою твердження, що коли Центральна Рада займалася переважно державно-політичними проблемами, то Гетьманат П. Скоропадського - науково-освітніми. Нині відомо, що принаймні обидва уряди опiкувалися і тими, і тими питаннями. А все ж традиція - річ живуча, і початки принципової орієнтації на культуру (організація НАН, університетів, інститутів) настійливо адресуються передусім П. Скоропадському. Документи засвідчують протилежне: основоположні засади освітньо-наукової політики були закладені саме Центральною ...