Search:

Весільні пісні

Сяють сінечки, сяють.

Сяють сінечки, сяють

Бояри наступають.

Не наступай, литва,

Буде меж нами битва!

Будем бити, воювати

І Марусі не давати.

Що ж то за гості

Що ж то за гості,

Що силою та у двір їдуть,

Кіньми двір копають.

Шаблями та огонь крешуть,

Стрілочками та розпалють,

Соломою та розмахують?

А в неділеньку рано

А в неділеньку рано

По всім селу заграно,

Заграно, забубнено,

Бояри пробуджено:

«Встаньте, бояри, встаньте,

Коники посідлайте,

Самі ся убирайте,

Бо поїдемо ранком

Попід високим замком.

Будем замки ламати

Марисеньку діставати».

І замків не ламали,

І Марисеньку дістали.

Весільне гільце. Коровай.

Благослови , мати.

Благослови , мати,

Гільце звивати.

Гільце звити,

Сей дом звеселити.

Ми вілдечка вили.

Ми вілдечка вили,

Три зіллячка клали:

І руту, і м’яту.

Хрещатий барвінок,

Пахучі васильки,

Калинові квітки,

Щоб любилися дітки.

Ой поки ми Марусі гільце звили

Ой поки ми Марусі гільце звили,

Половину лугу виходили,

Червоною калиноньку виламали,

І хрещатий барвінок вищепали

Таки своїй Марусі гільце звили.

Звили Марусі гілечко

У два соколи гніздечко,

Вище дерева ялини,

Та з червоної калини

Молодій Марусі – княгині.

Да коли ми Марєчці коровай ліпили.

Да коли ми Марєчці коровай ліпили,

До Дунаю води ходили;

Да дунай з нами говорив:

«Не беріте води з Дунаю,

А вашого короваю не знаю;

Да беріте воду з крениці,

Ліпіть коровай з пшениці».

Ой раю ж мій, раю

Ой раю ж мій, раю

Пшеничний короваю!

З семи керниць водиця,

З семи стогів пшениця.

А нашої печі

Золотії плечі,

А срібнії крила,

Щоб коровай гнітила!

Стелися, хмеленьку, на ліску.

Стелися, хмеленьку на ліску,

Родися , пшениченько, на піску.

Густая, буйная- на ниві,

Частії снопочки на жниві,

Да високі стави на гумні,

Вищий наш коровай на столі.

Гостинність щедрість за столом.

Проси своїх гостей.

Качури косатарю,

Марисени проматарю,

Проси своїх гостей,

Щоб вони їли і пили,

І веселенькі були,

Як птичка на весні:

В поле йде – гуде,

А з поля йде – грає,

Як мак процвітає.

Ой ви, дружечки, ви , сивії голубочки.

Ой ви, дружечки, ви , сивії голубочки!

У нас коники посідлані стояли,

У нас жупани позбирані лежали.

У нашого василька ласкавенький батенько,

Забарив він нас ласкавими словами,

Напував він нас солодкими медами,

Годував ивін нас булками і калачами,

Випроводжав він нас з доброю годиною,

Щоб ми приїхали з чужою дитиною.

Випроводжав він нас щасливою долею,

Щоб ми привезли Марусю з собою.

6 Провідні теми весільного фольклорного жанру різноманітні, та в основному з великою теплотою оспівана доля жінки до i після одруження. У весільних піснях йдеться i про свах, i про подруг нареченої, світилок, бояр i боярок, старост i дружб.

За своїм змістом і призначенням весільні пісні не однотипні. Багато пісень, органічно зв’язаних з весільним обрядом, описували і пояснювали його дії, передавали думки та настрої учасників весільної драми. Весілля на Україні стало барвистим і пишним родинним святом.

Основними персонажами весільної драми є молодий і молода, їх батьки і матері, навколо яких групуються інші особи: дружки, свашки та світилки, бояри. Важливе місце в українській драмі займає сват, він по суті є головним керівником, розпорядником всього того, що відбувається на весіллі. Серед весільної лірики чимало є пісень, де оспівуються провідні ролі матерів шлюбної пари. В таких піснях наголошується, що саме матері, а не хтось інший вирішували справу одруження своїх дітей, від їх згоди залежала шлюбна доля сина чи дочки. Образ лихої свекрухи є одним із найбільш негативніших образів весільних пісень. Особливо показовими є багатоваріантні весільні пісні про посилання свекрами опівночі невістки до броду по воду.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Українські обереги, традиції і сучасність

«Наш оберег ішов з землі, Коли нас скіфами ще звали. І талісман той берегли, І щастя в доленьці шукали. Або коли була війна, І ворог йшов на схил Дніпровий, Чи то котилася чума, Чи хтось був дуже тяжко хворий...» [1] О. Онищенко Іще для наших прабабусь і бабусь хрест, молитва, великодня крашанка, як і рушник, паляниця, вогонь у печі, обручка, пучечок певного зілля, пов'язаного навхрест, а також слова «добрий день!», «з Богом!», «бувайте здорові!», як і «не убий», «не украдь»,— були не просто предметами і ...

Християнські свята та обряди

Кожна нацiя, кожен народ має свої звичаї, обряди, що усталились протягом багатьох столiть i освяченi вiками. Звичаї народ - це тi прикмети, за якими вирiзняється народ не тiльки в сучасному, а i в його iсторичному минулому. З давнiх-давен у слов'янських народiв першим рiчним святом вважалася весна. Як тiльки-но сходив снiг, люди виходили в поля i спiвали веснянки. Людинi хотiлося якнайшвидше прогнати зиму з її лютими морозами, довгими ночами i наблизити бажану пору - весну. Коли хлiбороб вiдчував радiсний неспокiй, ...

Українознавство як політика та філософія Української Центральної Ради

Стало мало не аксіомою твердження, що коли Центральна Рада займалася переважно державно-політичними проблемами, то Гетьманат П. Скоропадського - науково-освітніми. Нині відомо, що принаймні обидва уряди опiкувалися і тими, і тими питаннями. А все ж традиція - річ живуча, і початки принципової орієнтації на культуру (організація НАН, університетів, інститутів) настійливо адресуються передусім П. Скоропадському. Документи засвідчують протилежне: основоположні засади освітньо-наукової політики були закладені саме Центральною ...