Search:

Олігополія в Україні

Істотною проблемою є численні зловживання суб’єктами господарювання, що займають монопольне або домінуюче становище на товарних ринках, цим становищем. Протягом 2000 ─ 2005 років органами Антимонопольного комітету України виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції цього виду, що становить половину їхньої загальної кількості. При цьому, за шість років щорічна кількість виявлених та припинених органами Антимонопольного комітету України зловживань монопольним становищем зросла у 2,4 разу (із 721 до 1747). Сума безпосередньої шкоди (збитків), які були завдані чи могли бути завдані цими порушеннями юридичним та фізичним особам, становила понад 690 млн. гривень.(10). Особливістю структури зловживань монопольним становищем є те, що переважну більшість з них (понад 85 відсотків) складають протиправні діяння, безпосередньо спрямовані на одержання зиску від використання ринкової влади: встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам інших невигідних умов договорів, скорочення виробництва або реалізації товарів.

Наведена структура зловживань монопольним становищем (див. табл 1) свідчить, що суб’єкти господарювання, в яких наявна ринкова влада, незначною мірою відчувають конкурентний тиск або загрозу появи конкурентів на ринку, що спонукали б їх до дій безпосередньо антиконкурентного характеру.

Таблиця 1

Розподіл виявлених та припинених протягом 2000 ─ 2005 років зловживань монопольним становищем за основними типами

Рік

Питома вага зловживань монопольним становищем

(у % загальної кількості)

цінового характеру

договірного характеру

спрямованих на скорочення виробництва або реалізації товарів

інших

2000

60,7

28,0

6,8

4,5

2001

58,4

28,8

10,9

1,9

2002

67,3

15,7

10,4

6,6

2003

71,6

2,4

9,5

16,5

2004

66,8

3,6

11,4

18,2

2005

66,9

1,9

6,2

25

Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2000р. склав 11,6%, а в 2003р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2004 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2004 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (мал.10). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.

Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.

У 2003 році питома вага підприємств, що діяли на олігопольних ринках в паливно-енергетичному комплексі, у 26,5 разу перевищувала частку підприємств олігопольного сектору в торгівлі та посередництві.

Аналіз даних, наведених у таблиці 2, свідчить, що протягом 2000 ─ 2003 років мало місце збільшення питомої ваги частки олігополії. Це було пов’язано насамперед з діяльністю фірм, які є невеликими за кількістю працівників, проте демонструють надзвичайно високі обсяги виробництва. Такі фірми здебільшого були своєрідними “тунелями” для перетікання доходів від великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовували схеми, які дозволяли ухилятися від податків.

Таблиця 2

Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2000 ─ 2003 роках

Сфери економічної діяльності

Частка в обсязі виробництва, % до загального

Ринки з конкурентною структурою

Олігопольні ринки

Ринки з ознаками домінування

Монополізовані ринки

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

Торгівля і посередництво[1]

90,2

83,8

2,8

1,4

5,5

14,7

1,5

0,1

Гірничо-металургійний комплекс

59,6

69,0

16,9

17,0

22,3

13,8

1,2

0,2

Агропромисловий комплекс

67,0

60,3

17,6

25,7

14,8

13,6

0,6

0,4

Машинобудування

55,0

41,4

16,1

27,8

28,9

30,8

0,0

0,0

Паливно-енергетичний комплекс

20,1

20,3

12,0

29,2

55,8

40,2

12,1

10,3

Транспорт і зв'язок

13,6

15,6

2,2

2,7

27,8

26,2

56,4

55,5

Економіка в цілому

53,9

54,3

11,6

15,3

22,7

19,9

11,8

10,5

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Валовий національний продукт

План. 1.ВНП- вимірювач результатів діяльності національної економіки. 2. Дві міри національного продукту: потік товарів і потік доходів. 3. Реальний та номінальний ВНП: “дефлярування” через індекс цін. 4.ВНП, ЧНП, ВВП. 5.ВНП-це найобширніший показник національного виробництва товарів і послуг. Якщо ви можете виміряти те, про що говорите, і виразити його у цифрах — ви дещо знаєте про це; якщо ви не можете виміряти і не можете виразити щось цифрами, то ваші знання недостатні і незадовільні; це, можливо, лишень початкові ...

Фіскальна політки держави (Бюджетно-податкова політика)

План. 1. Цілі та засоби економічної політики. 2. Фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної полі- тики. 3. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабіліза- ційна політика. 4. Державний бюджет та бюджетне обмеження. 5. Фіскальні дефіцити. 6. Державний борг. 7. Формування системи державного регулювання економіки України. 1. Цілі та засоби економічної політики. Цілі економічної політики можуть узгоджуватися демок- ратично, пошуками компромісу в процесі зіткнення і поєднання інтересів різних суспільних груп. Але для ...

Державний бюджет України, доходи та видатки

Видатки з державного бюджету України — це економічні відносини, які виникають у зв'язку з розподілом централізова-пого фонду грошових коштів держави і його використання за цільовим призначенням. Значна кількість певних видів бюджетних видатків обумов­лена низкою факторів: природою і функціями держави, рів­нем соціально-економічного розвитку країни, адміністратив­но-територіальним устроєм держави, формами надання бюд­жетних коштів тощо. Поєднання цих факторів породжує сис­тему видатків державного бюджету України. Однак ...