Search:

Олігополія в Україні

Істотною проблемою є численні зловживання суб’єктами господарювання, що займають монопольне або домінуюче становище на товарних ринках, цим становищем. Протягом 2000 ─ 2005 років органами Антимонопольного комітету України виявлено та припинено понад 7300 порушень законодавства про захист економічної конкуренції цього виду, що становить половину їхньої загальної кількості. При цьому, за шість років щорічна кількість виявлених та припинених органами Антимонопольного комітету України зловживань монопольним становищем зросла у 2,4 разу (із 721 до 1747). Сума безпосередньої шкоди (збитків), які були завдані чи могли бути завдані цими порушеннями юридичним та фізичним особам, становила понад 690 млн. гривень.(10). Особливістю структури зловживань монопольним становищем є те, що переважну більшість з них (понад 85 відсотків) складають протиправні діяння, безпосередньо спрямовані на одержання зиску від використання ринкової влади: встановлення завищених цін, нав’язування контрагентам інших невигідних умов договорів, скорочення виробництва або реалізації товарів.

Наведена структура зловживань монопольним становищем (див. табл 1) свідчить, що суб’єкти господарювання, в яких наявна ринкова влада, незначною мірою відчувають конкурентний тиск або загрозу появи конкурентів на ринку, що спонукали б їх до дій безпосередньо антиконкурентного характеру.

Таблиця 1

Розподіл виявлених та припинених протягом 2000 ─ 2005 років зловживань монопольним становищем за основними типами

Рік

Питома вага зловживань монопольним становищем

(у % загальної кількості)

цінового характеру

договірного характеру

спрямованих на скорочення виробництва або реалізації товарів

інших

2000

60,7

28,0

6,8

4,5

2001

58,4

28,8

10,9

1,9

2002

67,3

15,7

10,4

6,6

2003

71,6

2,4

9,5

16,5

2004

66,8

3,6

11,4

18,2

2005

66,9

1,9

6,2

25

Частка підприємств, що діють на ринку олігополії, у загальному обсязі виробництва у 2000р. склав 11,6%, а в 2003р. – 15,3%. Зміна статистичної методології унеможливила проведення аналогічного аналізу, починаючи з 2004 року. Однак дослідження свідчить, що частки підприємств, які діяли в 2004 році на ринку олігополії були наближеними до їхніх часток в обсязі виробництва в попередні роки (мал.10). Щоправда, пряме порівняння показників внаслідок їхньої неповної тотожності є некоректним.

Отже, у цей час в Україні доволі значною (13 ─ 15 відсотків) є частка олігопольного сектора, для якого властивий підвищений ризик обмежень конкуренції.

У 2003 році питома вага підприємств, що діяли на олігопольних ринках в паливно-енергетичному комплексі, у 26,5 разу перевищувала частку підприємств олігопольного сектору в торгівлі та посередництві.

Аналіз даних, наведених у таблиці 2, свідчить, що протягом 2000 ─ 2003 років мало місце збільшення питомої ваги частки олігополії. Це було пов’язано насамперед з діяльністю фірм, які є невеликими за кількістю працівників, проте демонструють надзвичайно високі обсяги виробництва. Такі фірми здебільшого були своєрідними “тунелями” для перетікання доходів від великих підприємств до певних осіб, і при цьому широко використовували схеми, які дозволяли ухилятися від податків.

Таблиця 2

Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2000 ─ 2003 роках

Сфери економічної діяльності

Частка в обсязі виробництва, % до загального

Ринки з конкурентною структурою

Олігопольні ринки

Ринки з ознаками домінування

Монополізовані ринки

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

2000 рік

2003 рік

Торгівля і посередництво[1]

90,2

83,8

2,8

1,4

5,5

14,7

1,5

0,1

Гірничо-металургійний комплекс

59,6

69,0

16,9

17,0

22,3

13,8

1,2

0,2

Агропромисловий комплекс

67,0

60,3

17,6

25,7

14,8

13,6

0,6

0,4

Машинобудування

55,0

41,4

16,1

27,8

28,9

30,8

0,0

0,0

Паливно-енергетичний комплекс

20,1

20,3

12,0

29,2

55,8

40,2

12,1

10,3

Транспорт і зв'язок

13,6

15,6

2,2

2,7

27,8

26,2

56,4

55,5

Економіка в цілому

53,9

54,3

11,6

15,3

22,7

19,9

11,8

10,5

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Фіскальна політки держави (Бюджетно-податкова політика)

План. 1. Цілі та засоби економічної політики. 2. Фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної полі- тики. 3. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабіліза- ційна політика. 4. Державний бюджет та бюджетне обмеження. 5. Фіскальні дефіцити. 6. Державний борг. 7. Формування системи державного регулювання економіки України. 1. Цілі та засоби економічної політики. Цілі економічної політики можуть узгоджуватися демок- ратично, пошуками компромісу в процесі зіткнення і поєднання інтересів різних суспільних груп. Але для ...

Сутність та фактори економічного зростання

План. Поняття економічного зростання. Фактори та особливості економічного зростання. 1. Економічне зростання – це збільшення обсягів реального ВВП в одному періоді порівняно з іншим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні тих самих товарів і послуг з використанням незмінної технології. На відміну від економічного зростання, економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану ...

Економічне зростання в моделях зростання

1.Загальний принцип визначення темпу економічного зростання. 2.Фактори економічного зростання. 3.Пояснення механізму зростання. Акселератор. 4.Модель економічного зростання Харрода-Домара. 5.Модель економічного зростання Роберта Солоу. 1. Цей розділ присвячено економічному зростанню. В ньому розглядатимуться моделі зростання (growth models). Природним є запитання: чим моделі зростання відрізняються від моделей розвитку (development models)? Воно може виникнути хоча б то- му, що вище вже йшлося про економічний розвиток (у ...