Search:

Олігополія в Україні

Зазначені вище зміни в державній статистиці утруднюють дослідження динаміки розвитку передумов конкуренції в розрізі основних сфер економічної діяльності у 2003 ─ 2004 роках.

Таблиця 3

Структурні передумови конкуренції в окремих сферах економічної діяльності в Україні у 2004 році

Сфери економічної діяльності

Частка підприємств в обсязі реалізації,

% до загального

Ринки з конкурентною структурою

Олігопольні ринки

Ринки з ознаками домінування та монополізовані

Торгівля і посередництво

96,0

2,0

2,0

Гірничо-металургійний комплекс

81,6

9,4

9,0

Агропромисловий комплекс

53,0

26,9

20,1

Машинобудування

50,2

6,9

42,9

Паливно-енергетичний комплекс

23,3

21,5

55,2

Транспорт і зв'язок

15,4

2,1

82,5

Економіка в цілому

55,4

13,6

31,0

Аналіз даних на ринках з різними структурними особливостями за 2004 рік показує, що співвідношення монопольного, олігопольного та конкурентного секторів у галузевому розрізі, в основному, не змінилося.

Найбільш сприятливі структурні передумови в 2003-2004рр для олігополії склалися в торгівлі та агропромисловому комплексі, а найменш сприятливі у гірничо-металургійному комплексі, машинобудуванні та паливно-енергетичному комплексі. Отже, за 2003-2004рр. частка олігопольних підприємств зменшилась.

Щодо економічної ефективності, то оскільки олігополія за своїм характером досить близька до чистої монополії та інколи на неї перетво­рюється, оцінки економічної ефективності їх теж до­сить близькі.

Передусім дослідники звертають увагу на те, що, оскільки крива попиту на продукцію олігополіста завжди має спадний характер, то для нього ціна та граничний доход ніколи не збігаються. Тому коорди­нати точки перетину кривих граничного доходу та граничних витрат завжди лежатимуть лівіше від мі­німального рівня середніх витрат. Можна впевнено сказати, що олігополіст завжди обирає таке співвід­ношення "ціна-обсяг", яке містить обсяг менший, а ціну вищу, ніж на конкурентному ринку. Особливо це властиве для таємного зговору та ціноутворення за методом "витрати плюс".

Олігополіст отримує економічний прибуток не тільки у короткотерміновому, а й у довготерміновому періоді. Це пов'язане з існуванням досить вагомих бар'єрів для вступу в галузь, нехай і не настільки важких для подолання як при чистій монополії, але які все таки обмежують вступ у галузь нових конку­рентів. Отже, суспільство, погодившись на існування олігополістичного ринку, змушене як обмежувати своє споживання, так і платити вищу ціну за продук­цію олігополістичної галузі.

Наша держава робить лише перші кроки у вирішенні питання обмеження монополізму взагалі та олігополії зокрема. Перший законодавчий акт у цій галузі — Закон України "Про обмеження монополіз­му та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності", прийнятий у 1992 р. Ним, зокрема, було введено поняття "монопольне становище" виробника: таким визнається становище господарюючого суб'єкта, при якому його частка на ринку певного товару становитиме понад 35%. Можна уявити гіпотетичну ситуацію, що у галузі існує лише три підприємства, що мають однакову частку на рин­ку — 33,3%. У цьому разі законодавство не визнає монопольного становища жодного з них, а тому до цих виробників не можуть бути застосовані антимонопольні заходи. Однак така ситуація суперечить здо­ровому глузду.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16 


Подібні реферати:

Поняття та особливості формування ринку праці

Ринкова система являє собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх. Складовими ринкової системи є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ...

Фіскальна політки держави (Бюджетно-податкова політика)

План. 1. Цілі та засоби економічної політики. 2. Фіскальна політика. Мультиплікатори фіскальної полі- тики. 3. Автоматичні стабілізатори та дискреційна стабіліза- ційна політика. 4. Державний бюджет та бюджетне обмеження. 5. Фіскальні дефіцити. 6. Державний борг. 7. Формування системи державного регулювання економіки України. 1. Цілі та засоби економічної політики. Цілі економічної політики можуть узгоджуватися демок- ратично, пошуками компромісу в процесі зіткнення і поєднання інтересів різних суспільних груп. Але для ...

Державне регулювання економіки у зарубіжних країнах

План. 1. Західноєвропейська модель. 2. Американська модель. 3. Японська модель. 4. Скандинавська модель 5. Моделі державного регулювання становлення і розвитку ринкового господарства в нових індустріальних країнах. 6. Державне регулювання економіки східноєвропейських країн в період переходу до ринку Західноєвропейська модель В регулюванні ринку країн Західної Європи можна ви­ділити два періоди: інтенсивного розвитку механізмів дер­жавного регулювання і дерегулювання. В період після “великої кризи” в Західній Європі почали ...