Search:

Я хочу правдi бути вiчним другом i ворогом одвiчним злу

Реферати » Твори шкільні » Я хочу правдi бути вiчним другом i ворогом одвiчним злу

Якщо ти дiйсно служиш правдi, а не злу -
Чому ж у щиростi вбачаєш крамолу?
/ В. Симоненко "Пильному" /

Василь Андрiйович Симоненко -великий син України, її генiальний поет. Вiн умiв любити так щиро, так нiжно, так самозречено, як, мабуть, нiхто на землi. Умiв вiн i ненавидiти пiдлiсть, сваволю, лицемiрство.

Василь Симоненко вимiрював людину, її цiннiсть передусiм дiєвою любов'ю до своєї землi, до рiдного народу.

Осуджуючи певне конкретне зло, поет зазначає про першопричини, якi вбачає у невiдповiдностi мiж словом i дiлом.

У вiршi "Мiй родовiд" Василь Симоненко дає гнiвну вiдповiдь зневажливому ставленню "пихатих i гордих" вельмож до селянина, який їх годує.

У вiршi "Злодiй" автор показує спершу зло нiбито конкретне: дядько щось там украв на полi, його "екскортували" до сiльради i докоряють, як йому не сором красти "у себе".

Цим вiршем поет дає зрозумiти цiну отим демагогiчним заявам, адже колгоспне добро внаслiдок командно-адмiнiстративних перекручень нiколи не належало колгоспникам, що й пiдтинало крила економiчнiй iнiцiативi, селянськiй беручкостi до роботи i розвивало протилежнi нахили.

Нелегко й небезпечно було, є i буде виступати вiд iменi самої iсторiї, смiливо й прямо говорити, таврувати, карати iменем народу. А поет Симоненко цiлком свiдомо й послiдовно йшов на це.

В сонетi "Я" вiн пише:
Не знаю, ким - дияволом чи Богом
Дано менi покликати сумне:
Любити все прекрасне i земне
I говорити правду всiм бульдогам.

За велiнням серця Симоненку болiли рани народу рiдного, його злиденнiсть, безправ'я, загроза нацiонального вiдродження. Саме оприлюдненню цих пекучих проблем вiн i посвятив своє талановите перо, що, звичайно ж, не могло подобатись партiйним керiвникам. А ще бiльше не подобалась їм поетова непiдкупнiсть, його загострена соцiальна чутливiсть, причетнiсть до суспiльно-полiтичного руху, породженого розвiнчуванням злочинiв сталiнiзму.

В Клубi творчої молодi, коли Василь Симоненко прилучився до комiсiї, котра мала перевiрити чутки про масовi розстрiли в енкаведистських катiвнях i вiдшукати мiсця потаємних поховань жертв сталiнського терору. Разом з Аллою Гiрською вони обiйшли десятки прикиївських сiл, опитали сотнi й сотнi тамтешнiх жителiв, виявили урвища, де, за свiдченням селян, бiльшовики ховали слiди своїх мерзенних злочинiв.

Саме за участю Симоненка на основi незаперечних речових доказiв для людства були вiдкритi таємнi братськi могили жертв сталiнiзму на Лук'янiвському i Василькiвському кладовищах у хащах Бакiвського лiсу.

Тяжко жилося поетовi такої громадянської мужностi. Отi "вiдгодо ванi й сiрi", "демагоги й брехуни" не могли йому подарувати такого нечуваного вiльнодумства, простити правду. I не прощали...

На 28-му лiтi згасла Симоненковi зоря, та навiки залишилися з нами його любов i мука, його радiсть i гнiв, його вогненна поезiя. Симоненко сьогоднi - символ незнищенностi українського духу, символ правди i сумлiння.



Подібні реферати:

Жiноча доля у творчостi Тараса Шевченка

Поряд з величними постатями героїчних борцiв, народних месникiв, поряд з iсторичними дiячами визвольного руху у творчостi Т.Г. Шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої. "Такого полум'яного культу материнства, - писав М.Г. Рильський, - такого апофеозу жiночого кохання i жiночої муки не знайти, мабуть, нi в одного з поетiв свiту. Нещасний в особистому життi, Шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi". А сам, як ми ...

Я хочу правдi бути вiчним другом i ворогом одвiчним злу

Якщо ти дiйсно служиш правдi, а не злу - Чому ж у щиростi вбачаєш крамолу? / В. Симоненко "Пильному" / Василь Андрiйович Симоненко -великий син України, її генiальний поет. Вiн умiв любити так щиро, так нiжно, так самозречено, як, мабуть, нiхто на землi. Умiв вiн i ненавидiти пiдлiсть, сваволю, лицемiрство. Василь Симоненко вимiрював людину, її цiннiсть передусiм дiєвою любов'ю до своєї землi, до рiдного народу. Осуджуючи певне конкретне зло, поет зазначає про першопричини, якi вбачає у невiдповiдностi ...

Думки про безсмертя народу та його пiснi

Живуть на свiтi люди, життя яких бездоганне, мов куля. Незважа ючи на те, яке суспiльне становище займає людина, кожному властиво робити помилки. Можна бути царем, мати владу i вмерти, не залишив ши згадки про себе в душi жодної людини. Але є такi люди, якi не зробили за своє життя надзвичайних вiдкриттiв, але їх люблять i поважають родичi та знайомi, їх не забувають тi, кому вони подарували життя. Головна героїня роману Лiни Костенко саме така. Поетеса порушує проблему несправедливостi свiту, але розкриває образ Марусi ...