Search:

Образ Фауста у творчостi Й.В.Гете та О.С.Пушкiна

Вот мысль, которой весь я предан,

Итог всего, что ум скопил.

Лишь тот, кем бой за жизнь изведан,

Жизнь и свободу заслужил.

Так именно, вседневно, ежегодно,

Трудясь, борась, опасностью шутя,

Пускай живут муж, старец и дитя.

Народ свободный на земле свободной

Увидеть я б хотел такие дни.

Тогда бы мог воскликнуть я:"Мгновенье!

О,как прекрасно ты, повремени!

Воплощены следы моих борений,

И не сотрутся никогда они".

И, это торжество предвосхищая,

Я высший миг сейчас переживаю.

Бiльше Фаустовi нiчого бажати. Вiн помирає, але його душа потрапляє в рай, i зустрічається з душею Маргарити. Вона вже постила йому i любить його, як i ранiше.

Фауст багато страждав, постiйно сумнiвався i шукав, знаходив i втрачав, часто вiдчував невдоволення. Тiльки серед природи, вiдчуваючи ii частиною себе, вiн сприймає свiт, як гармонiю. Життя принесло йому короткi моменти щастя i довгi роки страждання i вiдчаю, але все це було не даремно. Вже наприкiнцi свого життя Фауст це зрозумiв.

Отже, в другiй частинi Гете вiдiйшов вiд легенди, логiчно розвиваючи храктер людини, яка бачила своє покликання в активному пошуку iстини i смислу буття.

Основний мотив у вiршi Пушкiна - нудьга, вiдчай.

Фауст не знаходить собi мiсця тому, що всi його бажання давно збулися. Вiн не хоче бiльше нiчого, Фауст не знає жодного бажання, виконання якого могло б його захопити i примусити забути нудьгу життя. Вiн нудьгує, бо завжди у владi роздумiв.

Пушкiнський Фауст страждає хворобою "світової скорботи". Автор не знаходить по вiдношенню до свого героя спiвчуття, скорiше засуджує його i трохи знущається над ним. Це можна помiтити в останнiх реплiках Фауста i Мефiстофеля:

Фауст

Что там белеет? Говори.

Мефистофель

Корабль испанский трехмачтовый,

Пристать в Голландию готовый:

На нем мерзавцев сотни три,

Две обезьяны, бочки злата,

Да груз богатый шоколата,

Да модная болезнь: она

Недавно вам подарена.

Фауст

Все утопить.

Мефистофель

Сейчас.

Пушкiн не протиставляє гетевському тлумаченню Фауста свого тлумачення. Вiн доповнює Гете, описує ще один трагiчний етап на шляху Фауста. Звiдси i назва вiрша: "Сцена iз Фауста". Пушкiнський Фауст - це людина, яка пiзнала всi муки розчарування i весь жах спустошення.

Для Гете i для Пушкiна Фауст був iх сучасником. Муки героя для Гете i Пушкiна були проблемами iх часу. Але якщо основним для всієї епохи Гете було прагнення до оновлення свiту, то основним для Пушкiна був вiдчай, зневiра.

Оптимiстична кiнцiвка трагедії "Фауст" зумовлена просвiтницькою вiрою в розум i моральнi якостi людини, особистостi, яка свiдомо вiдмовилась вiд традицiй i постiйно шукає нове, прагне досконалостi.

Пушкiнський Фауст - син i жертва свого часу, коли людина почала сумнiватися в можливостi перетворення свiту на розумних началах, а розчарування i невдоволення собою породжували свiтову тугу i печаль.

Фауст - вiчний образ, не випадково став надбанням світової культури, бо в кожний iсторичний перiод втiлював характернi риси того часу, в якому жив i творив його автор: середньовiчний народ Європи, просвiтник Й.В.Гете, романтик i реалiст О.С.Пушкiн.


Список використаноi лiтератури:

А.С.Пушкин: "Избранные сочинения" - Москва, "Художественная

литература", 1990 г. 654 ст.

"Замок Монсальват": Легенды средневековья - Москва, "Энигма",

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Твори письменників XIX—початку XX ст

XIX ст. було періодом Інтенсивного розвитку художньої літератури для дітей і молоді в багатьох країнах світу. На початку XIX ст. виникає наука фольклористика. Вчені фольклористи збирали І вивчали зразки усної народної поезії, в тому числі й народні твори для дітей. Казки, легенди й пісні почали друкувати для дитячого читання. Першими такими. вченими були німецькі філологи брати Грімм, які видали збірку народних казок для дітей у 1812 р, Брати Якоб Грімм (1785—186?) і Вільгельм Грімм (1786— 1859), хоч за освітою були юристи, ...

Французький класичний реалізм в літературі

Формування французького романтизму є пов’язаним з важливими історичними подіями, які відбувалися у Франції у ХІХ ст. Липнева революція 1830 р. набула значення вирішальної літературної віхи. Гюґо писав: “Коли-небудь липень 1830 року буде визнано датою настільки ж літературною, як і політичною”. Три дні на барикадах билися дрібні буржуа, ремісники, робочі, студенти, однак перемогу на режимом Реставрації використали крупні буржуа й банкіри. Стендаль сказав про результати революції 1830 р.: “Банк став на чолі держави”. Країною ...

Джордж Вашингтон

Джордж Вашингтон стоїть у витоках американської національної історії. Він у значній мірі брав участь у всіх починаннях, що форсували перетворення тринадцяти колоній у союз суверенних республік і потім у першу сучасну федеральну державу. У Віргінії й у Континентальному конгресі він належав до тих, хто рішучим чином виступав проти англійської колоніальної політики. Як головнокомандуючий американськими військами організував і очолював військовий опір, що після восьми років війни привів до незалежності. Переконаний у ...