Search:

Підприємство як суб’єкт господарювання

При подетальній спеціалізації в самостійне в-во виділяється виготовлення окремих деталей, вузлів. Якщо номенклатура продукції, що виготовляється п-вом звужується, підвищується ступінь однорідності в-ва і його ефективність.

При технологічній спеціалізації в самостійне в-во виділяються стадії технологічного процесу (складальні, штампувальні тощо).

Поряд із спеціалізацією галузей, п-в існує внутрішньозаводська спеціалізація, коли цехи, ділянки спеціалізуються на випуску окремих деталей, готових виробів. Одним із важливих напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні і обслуговуючі в-ва: ремонт обладнання, виготовлення інструментів і оснащення.

Переваги спеціалізації:

Виготовлення однорідної продукції сприяє підвищенню рівня кваліфікації працюючих (інженерів і робітників), а також створює умови для вдосконалення технологічних процесів їх механізації і автоматизації.

Спеціалізація як постійне виконання одних і тих самих робіт і виготовлення однієї і тієї ж продукції зменшує втрати часу на зміну одного виду робіт іншим.

Спеціалізація дає можливість кожному регіону виготовляти ті товари, які за його ресурсів можна виготовити найефективніше.

Недоліки спеціалізації:

Монотонність спеціалізованої праці;

Спеціалізація тісно пов’язана з кооперацією, а це означає сильну залежність від інших п-в-партнерів.

в) Кооперування в-ва – це система тривалих (договірних) виробничих зв’язків між п-вами, які спільно виготовляють певну продукцію, але зберігають господарську самостійність.

Для характеристики рівня кооперування використовують такі показники:

Питома вага комплектуючих, деталей, напівфабрикатів і заготовок, отриманих зі сторони в загальному обсязі продукції галузі або в собівартості виробів;

Кількість п-в, які кооперуються із цим п-вом;

Середній радіус відстані кооперування.

Причинами кооперування можуть бути:

Доступ до нових ринків збуту;

Застосування нових технологій;

Доступ до нових постачальників;

Спільне використання ресурсів;

Покращення позицій у справах закупівлі сировини.

Кооперування може мати коротко- чи довгостроковий характер (кооперація за угодою (контрактом), яка орієнтується тільки на впровадження одного проекту (програми), що проводиться п-вом, причому цей проект може і не бути головним і створення спільного п-ва, яке охоплює багато програм і проектів п-ва).

Основними перевагами кооперування через створення СП є:

Оптимальне вкладення капіталу;

Обмеження ризику;

Використання можливостей всіх партнерів;

Можливість поетапного входження на новий ринок;

Зниження бар’єру (порогу) при виході з ринку.

До недоліків цієї форми кооперування належать:

Необхідність розподілу всіх прибутків;

Імовірність зміни мотивації партнерів з часом;

Складності в оперативному управлінні.

3. Виробничий процес – це сукупність організованих в певній послідовності процесів праці і природних процесів, в результаті яких сировина і матеріали перетворюються в готову продукцію. Залежно від ролі в процесі виготовлення продукції виробничий процес поділяється на основний, допоміжний і обслуговуючий. Основний виробничий процес – це технологічний процес, в результаті якого змінюється форма, розміри, фізичний чи хімічний склад виробів. Допоміжний виробничий процес – це процес, в результаті якого виготовляється продукція, яка використовується на п-ві для забезпечення основного виробничого процесу. Обслуговуючий процес – це виробничий процес, який забезпечує необхідні умови для протікання основного і допоміжного виробничих процесів.

4. Під структурою п-ва розуміють кількісний склад його підрозділів, взаємозв’язки і співвідношення між ними та їх територіальне розміщення. Визначальним чинником, який впливає на структуру п-ва, є його виробничий процес. У зв’язку з цим розрізняють виробничу і загальну структуру п-ва. Виробнича структура є формою організації виробничого процесу і виражається через розміри п-ва, кількість і склад його підрозділів (дільниць, цехів, філіалів). Загальна структура п-ва включає виробничу і організації по обслуговуванню трудового колективу (жеки, поліклініки, палаци культури, спорткомплекси, дитячі заклади, навчальні комбінати.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Значення і напрямки підвищення фінансових результатів виробничої діяльності

1. Значення і напрямки підвищення фінансових результатів виробничої діяльності Процес виробництва на будь-якому пiдприємствi здійснюється за належної взаємодiї трьох визначальних його чинникiв: персоналу, засобiв працi та предметiв працi. Використовуючи наявнi засоби виробництва, персонал пiдприємства продукує суспiльно корисну продукцiю або надає виробничi та побутовi послуги. Це означає, що з одного боку мають мiсце затрати живої та уречевленої працi, а з iншого - такi фінансово-економічні результати виробництва. Останнi ...

Економічний зміст поняття «заробітна плата». Системи, форми та види оплати праці

Закон України «Про оплату праці» визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати. Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, ...

Підприємство як суб’єкт господарювання

П-во, його види та об’єднання. Форми організації в-ва. Виробничий процес на п-ві. Структура промислового п-ва. 1. Основу національної економіки складає в-во. Первинним осередком його є п-во. Виробниче п-во – це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб’єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку. Основними рисами п-ва є виробничо-технічна, економічна і ...