Search:

Соціально-побутова психологіча драма І.Франка "Украден щастя"

Це вже інша Анна – смілива, відчайдушна, послідовна в боротьбі за своє, хай навіть короткочасне, але справжнє щастя, бо воно осяяне вільною любов’ю. але трагедія її в тому, що Михайло тепер не той, яким був колись. Він – жандарм. Любов засліпила Анну, і вона не помітила в ньому змін.

Душевна краса скривдженої, обкраденої жінки постає перед нами у своїй повноті, величі. Образ Анни захоплює глибокою художньою довершеністю, він належить до найкращих жіночих образів не тільки в українській, а у світовій драматургії.

У минулому Михайло Гурман – сільський хлопець, син бідної вдови, «чесний парубок, може трохи гарячий, запалкий, але кривди не любив, неправди не міг знести». Таким його знала Анна. Таким полюбила. Гаряче любив Анну і Михайло. Для нього вона – єдиний і найдорожчий скарб. Могла навіть зробити з нього доброго, порядного чоловіка. Але їх шляхи розійшлися. Цісарська вояччина, солдатська казарма духовно скалічили Гурмана. З вистудженим серцем повернувся він у село, продав землю, став жандармом. Безкарне жандармське життя остаточно здеморалізувало його, виховало з нього вірнопідданого цісарського слугу, посіяло в душі жорстокість, підступність, егоїзм, душевну кволість. Він не спроможний боротися з людським злом, а робить зло іншим. На його боці цісарське конституційне право. Ціною кривди інших Михайло здобуває своє щастя, роблячи Миколу нещасним. Дорогою ціною заплатив за це Задорожний. Жандарм посягає на його волю, підозріває у вбивстві родини шинкаря.

Найяскравіше розкривається образ Гурмана у ставленні до Анни. «Признаюся тобі, - каже Михайло Анні, - в першій хвилі, дізнавшись, що ти вийшла замуж за отсього тумана, я був лютий на тебе. Я був би забив тебе, коли б ти була де близько. Я цілими днями бігав, мов одурілий, по полю і кляв тебе, просив на тебе у Бога найтяжчої кари, найстрашнішого лиха».

Та любов Михайла вже не та, що була колись. На свої стосунки з Анною жандарм дивиться як на тимчасову розвагу, своє зранене серце гоїть миттєвим задоволенням. Для нього щастя довго не триває. «Щастя все – день, година, одна хвилина». Він засвоїв правила, породжені буржуазним суспільством.

У розв’язці п’єси Михайло Гурман немовби знову відродився. Вину своєї смерті бере на себе. Передсмертними його словами тут знову ніби заговорив колишній Михайло, бідний селянин, «чесний парубок», здатний на благородні вчинки.

У драмі Франка тема украденого щастя виростає в своєрідний художній образ, який є наскрізним, провідним. Кожний з трьох головних персонажів нещасний, кожний з них хоче відкрасти вкрадене своє щастя, кожний робить це по-своєму, як уміє і як може. Тихий і потульний Микола Задорожний, боронячи своє щастя, вбиває Михайла. Сильний і вольовий Гурман дорікає Миколі за те, що він украв одиноке його щастя – Анну. Покірна і сумирна Анна хоче надолужити втрачений з нелюбом час і віддає коханцеві своє серце, жіночу честь. Ніхто з них не досяг своєї мети. Усі вони як були, так і залишилися нещасними.

Хто винен?! Винуватця частково помітили вже тогочасна цензура і конкурсна комісія Львівського відділу крайового, якій Франко подав свій твір. Михайло Гурман для них був сіллю в оці. Вони заявляли, що автор посягає на честь представника цісарської влади, паплюжить його мундир. І Франко змушений був змінити образ жандарма на листоношу.

Головним винуватцем трагедії Миколи, Анни і Михайла є тогочасний суспільний лад, політичний устрій цісарської монархії. Він украв у трудового народу щастя, знедолив його.

Драма Івана Франка «Украдене щастя» - це заклик Каменяра до боротьби проти експлуататорів за соціальне визволення. Такий висновок випливає з логіки розвитку драматичної дії твору.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Т.Мельничук – життєвий і творчий шлях

Життя Тараса Мельничука – людини-загадки – саме таке. Невизнаний як слід при житті, зацькований радянським побутом і сіромахами, він тинявся по цьому житті, знаходячи притулок тільки у писанні поезії. Так, зараз він більше відомий і уславлений ніж колись, але чи це щире людське ставлення сучасників, чи не чергова гра людської шаблонності поклонятися тим, кого забували при житті... Мельничук Тарас Юрійович народився 20 серпня 1939 р. в селі Уторопи Косівського р-ну. Щоправда, ще й досі точаться суперечки з приводу точного ...

Іван Франко

Вступ "Франко дійсно відчував потреби хвилі, жив все "теперішнім" життям, знав його люки, все затикав їх, цементував те, що розсипалося, давав людям щоденний корм. Одним словом - творчість його виростала з життя і була для життя. Се становить її вартість, її цінність і капітал, се дає їй її широту та інтенсивнісь. " - таку оцінку дав найбільшому і неоціненому генієві України ще за його життя молодий публіцист Микола Євшан. Іванові Яковичу Франкові належить, либонь, найпочесніше право ...

Життєвий і творчий шлях Т.Мельничука

Легко бачити в далеких особистостях геніїв, особливо, якщо вони жили кілька століть тому. І важко бачити геніїв серед своїх ровесників, серед своїх сучасників. Так і блукають невизнані генії цим світом допоки не помруть, допоки хто раптом не вигукне: - А це ж бо була велика людина! Життя Тараса Мельничука – людини-загадки – саме таке. Невизнаний як слід при житті, зацькований радянським побутом і сіромахами, він тинявся по цьому житті, знаходячи притулок тільки у писанні поезії. Так, зараз він більше відомий і уславлений ...