Search:

Теорія виробництва

Реферати » Економіка підприємства » Теорія виробництва

План

Виробництво та виробнича функція.

Закон спадної граничної продуктивності.

Заміщення факторів виробництва.

Зміна масштабу виробництва.

Література:

1. Задоя А.О. “Мікроекономіка”. – Київ: “Знання”, 2000 р. – ст.59-73.


Основні терміни і поняття:

Виробництво;

Затрати факторів виробництва;

Технологія;

Виробнича функція;

Короткотерміновий період;

Довготерміновий період;

Виробнича сітка;

Ізокванта;

Карта ізоквант;

10. Сукупний продукт змінного фактора;

11. Середній продукт змінного фактора;

12. Граничний продукт змінного фактора;

13. Закон спадної граничної продуктивності;

14. Гранична норма технологічного заміщення.


1. Виробництво — це процес використання праці та обладнання (капіталу) разом з природними ресурсами і матеріалами для створення необхідних продуктів та надання послуг. Виробничі послуги праці, капіталу, землі та підприємницьких здібностей називаються факторами виробництва.

Разом з тим, виробництво можна охарактеризува­ти і як певну систему відносин між людьми. Вони можуть носити організаційно-економічний (бригадир — робітник, директор підприємства — начальник цеху, робітник — робітник тощо) або соціально-економіч­ний (власник — невласник, акціонер — акціонер, кредитор — позичальник тощо) характер. Наочно вироб­ництво як поєднання продуктивної системи та систе­ми відносин подано на рис.1.

Соціально-економічні відносини у виробництві ви­значаються насамперед пануючими відносинами влас­ності. Їх вивченню присвячені спеціальні розділи курсу основ економічної теорії. Мікроекономіка вивчає, головним чином, виробництво як продуктивну систему, здатну поста­чати на ринок певну кількість товару, витративши при цьому деякі кошти та споживши певні обсяги ре­сурсів.

Здатність виробництва продукувати товари при відповідних затратах факторів виробництва визначає­ться передусім технологією, що використовується у ньому.

Технологія — це практичне застосування знань про способи виробництва продуктів і послуг. Вона матеріалізується:

— у нових зразках обладнання;

— у нових методах виробництва;

— у новій організації праці;

— у підвищенні загальноосвітнього та професійно­го рівня підготовки пра­ців­­ників.

У реальному житті технологія постійно вдоскона­люється, що приводить до змін у виробничому проце­сі. Однак для спрощення моделі поведінки виробника на цьому етапі нашого аналізу припустимо, що тех­нологічні зміни не відбуваються. Це припущення не змінить мотивів поведінки виробника, однак спрос­тить процес пізнання.

Якщо технологія залишається незмінною, то мож­на обгрунтовано припустити, що існує стійка залеж­ність між певною кількістю ресурсів, що використо­вується у виробничому процесі, та тим максимальним обсягом товару, який може бути вироблений за даних умов. Таку залежність демонструє виробнича функція.


Рис. 1. Виробництво як продуктивна система та система відносин

Виробнича функція — це відношення між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мож­ливим обсягом продукції, виробленим за допомогою цього набору факторів:

Q = f (L, K, M). (1)

Де Q — обсяг виробництва; L — затрати праці; К — затрати капіталу; М — матеріали.

При незмінній технології виробнича функція має ряд властивостей, що визначають співвідношення між обсягами випуску продукції та кількістю використовуваних ресурсів:

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Підприємство як суб’єкт господарювання

П-во, його види та об’єднання. Форми організації в-ва. Виробничий процес на п-ві. Структура промислового п-ва. 1. Основу національної економіки складає в-во. Первинним осередком його є п-во. Виробниче п-во – це виробничо-господарська одиниця, організаційно відокремлений і економічно самостійний суб’єкт господарювання, що має права юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну чи комерційну діяльність з метою задоволення суспільних потреб і отримання прибутку. Основними рисами п-ва є виробничо-технічна, економічна і ...

Зміст і методика обчислення кошторису виробництва

Собівартість валової товарної і реалізованої продукції та порядок їх обчислення. Собівартість валової продукції як показник , засовується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва. По валовій продукції обчислюється виробнича собівартість, по товарній і реалізованій — повна. Основним є показник собівартості товарної продукції. Її величина обумовлює собівартість реалізованої і валової продукції. Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома ...

Управління підприємством в умовах перехідного періоду

Поняття, функції та методи управління. Необхідність управління Згідно з основними положеннями теорії систем будь-який об єкт, явище чи процес (включаючи підприємство) можна розглядати як систему. Під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних у єдине ціле елементів. Елемент системи • це частина цілого, яку при даному розгляданні не треба роз'єднувати на складові. Таким чином, будь-яка система: — по-перше, складається з двох або більш елементів; — по-друге, кожний елемент системи має характерні лише для нього ...