Search:

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

У 1950 році Комісія міжнародного права затвердила звіт щодо “Принципів міжнародного права, визнаних Статутом Нюрнберзького трибуналу”, які знайшли своє застосування у вироці цього трибуналу”. У цьому звіті не ставилось питання про те, чи є ці принципи частиною позитивного міжнародного права, адже Генеральна Асамблея вже пітвердила це положення. Комісія обмежилась лише розробкою змісту цих принципів.

У першому Принципі проголошувалося, що “будь-яка особа, яка скоїла діяння, що згідно з міжнародним правом визнається злочином, відповідає за нього та підлягає покаранню”. Принцип містить формальне визнання того факту, що індивідум – у широкому розумінні “будь-яка особа” – може бути притягнутий до відповідальності за вчинення злочину. І це може бути справедливим навіть тоді, коли вчинене діяння не є злочином згідно з національним законодавством. Наступні три Принципи визначають, що обставини, коли особа діє як голова держави чи інший член уряду або виконує наказ свого уряду чи начальника, її не звільняють від відповідальності. Ці принципи повністю підтверджують положення статтей 7 та 8 Статуту Нюрнберзького трибуналу.

Шостий Принцип кодифікує три види злочинів, встановлених статтею 6 Статуту Нюрнберзького трибуналу. Відтепер те, що Лондонською угодою визначалось як “злочин, підсудний юрисдикції Трибуналу”, отримало формулювання “міжнародно-правовий злочин”. Як справедливо відзначає Е. Греппі, підтвердження Нюрнберзьких принципів у Резолюції Генеральної Асамблеї 1946 р. та їх подальше формулювання Комісією міжнародного права стали важливими кроками у поступі міжнародного права [13, с.214].

Впродовж 45 років міжнародне співтовариство докладало зусиль аби досвід Нюрнберга втілити у постійно діючий орган міжнародного правосуддя. Проте всі ці спроби виявилися марними, а дискусії, що мали місце на засіданнях Комісії міжнародного права, якій було доручено розробку проекту Кодексу злочинів проти миру та міжнародної безпеки, а також Статуту міжнародного кримінального суду, затяглися та виявились зрештою безрезультатними [11, с.700]. За словами Мохамеда Беннуни, “експерти і політики жваво ведуть між собою розмову глухих, при чому перших приваблює перечислення наявних юридичних методів, а другі – не виявляють ні готовності, ні рішучості зробити вирішальний вибір”. Врешті-решт він приходить до невтішного висновку: “Створення Міжнародного кримінального суду наразі є вправлянням у побудові теорій”.

Югославія.Лише тоді, коли світ шокували трагічні події, пов”язані з розпадом колишньої Югославії, міжнародне співтовариство, за словами Поля Таверньє, “перестало закривати очі” на скоєні злочини та погодилось заснувати Міжнародний трибунал для покарання осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, вчинені на території Югославської федерації. Він був створений на основі резолюцій 808 та 827 Ради Безпеки ООН від 22 лютого та 25 травня 1993 року [11, с.700]. Вперше, за майже півстоліття, серйозні порушення міжнародного гуманітарного права в рамках конкретного збройного конфлікту стали не просто об’єктом зацікавленості міжнародного співтовариства, а й предметом судового розгляду. Антоніо Кассезе, Голова Міжнародного кримінального трибуналу по колишній Югославії відзначає, що “створення такого трибуналу – єдина адекватна відповідь масовим вбивствам, “етнічним чисткам”, звірствам, що мали місце на території колишньої Югославії, кількість і масштаби яких були невідомі Європі з кінця ІІ Світової війни” [14, с.695].

Варто наголосити, що свого часу пропонувалось створити міжнародний кримінальний суд для того, щоб судити за воєнні злочини США, вчинені ними у В’єтнамі, чи передати до такого суду Саддама Хусейна, винуватця іракської агресії проти Ірану. Але такі пропозиції різко критикувалися, оскільки вважали, що такі суди можуть стати прикриттям для великих держав чи приводом для того, щоб відкласти створення постійно діючого Міжнародного кримінального суду на невизначений строк.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Африка – Україна

Абсолютна більшість африканських країн (51) визнали Україну як незалежну державу і встановили з нею дипломатичні відносини. Проте лише в Алжирі, Єгипті, ПАР діють українські посольства. У більшості інших країн Африки українські дипломати були акредитовані по сумісництву, що свідчить про низький рівень налагодження відносин з африканськими країнами. Безпосередні торговельні контакти встановлені лише з обмеженою кількістю північноафриканських держав. Переважну більшість товарів, вироблених на Африканському континенті, ...

Міжнародна торгівля

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ЕТАПИ ТА ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ 1.1. Сутність міжнародної торгівлі та її концепції 1.2. Етапи розвитку міжнародної торгівлі 1.3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі РОЗДІЛ 2 ФОРМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 2.1. Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання 2.2. Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб'єктів 2.3. Регулювання міжнародної торгівлі РОЗДІЛ 3 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ ВИСНИВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП У загальному виді ...

Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності

П л а н Вступ . 1. Принципи оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на Україні. 2. Особливості застосування податку на додану вартість та акцизного збору у зовнішньоекономічній діяльності на Україні. 3. Особливості кредитування зовнішньоторгівельних операцій 4. Страхування зовнішньоекономічної діяльності . Розділ 2 Основні форми міжнародних розрахунків ; 2.1 Відкритий рахунок; 2.2 Банківський перевод; 2. 2 Акредитив; 2.1.1 Сутність акредитивних операцій та основні форми акредитива. 2.1.2 Застосування ...