Search:

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

МКС наділений міжнародною правосуб’єктністю. Він має весь комплекс прав та обов’язків, що передбачені для суб’єктів міжнародного права. Більш того, правоздатність МКС є універсальною бо, як визначає ст. 4 Статуту “Суд має таку правоздатність, яка може бути необхідною для виконання ним своїх функцій” [1].

Статут визначає загальні принципи кримінального права, якими повинен керуватись МКС під час здійснення своїх повноважень. Такі принципи, в залежності від їх походження можна поділити на дві групи: 1) загальновизнані принципи внутрідержавного кримінального права, що знайшли своє відображення в Статуті, та 2) принципи міжнародно-правового характеру.

До перших належать такі основні засади здійснення кримінального правосуддя, як принцип nulum crimen sine lege “немає злочину без закону” (ст. 22 Статуту), відсутність зворотної дії положень Статуту (ст. 24) принцип nulum poena sine lege “немає відповідальності без закону” (ст. 23 вказує, що особа визнана винною у тому чи іншому злочині може бути покарана лише у відповідності до положень Статуту) [1].

Не підпадають під юрисдикцію МКС, а, отже і не можуть бути визнані винними та піддані покаранню особи, котрі не досягли на момент скоєння злочину 18 років. Такий, відносно високий віковий ценз можна списати на особливий характер суспільно-небезпечних діянь, визначених Статутом. Ст. 29 Статуту також не передбачає строку давності для будь-якого із злочинів, на які поширюється юрисдикція МКС.

Щодо принципів міжнародно-правового характеру то сюди можна передусім віднести невизнання судом будь-яких імунітетів (національних або міжнародних) чи інших спеціальних норм, які можуть бути пов’язані із посадовим становищем особи та захищати її в певних випадках від кримінального переслідування і ставити поза межами юрисдикції національного (внутрідержавного) правосуддя (п. 2 ст. 27 Статуту).

Заслуговує на увагу також і принцип про відсутність строків давності, що в категоричній формі визначає незастосування будь-яких строків давності до підсудних суду міжнародних злочинів. Слід відзначити, що незастосування строків давності до таких діянь, як воєнні злочини та злочини проти людяності було сформульовано ще у 1945 році – у статті 2, пункт 5, Закону №10 Контрольноі Ради союзників у Німеччині [24, с.584]. Пізніше цей прнинцип було відтворено у статті ІV Конвенції ООН від 26 листопада 1968 року про незастосування строку давності до воєнних злочинів та злочинів проти людяності, а також в статті 1 Конвенції Ради Європи від 25 серпня 1974 року про незастосування строків давності до воєнних злочинів та злочинів проти людяності.

Незастосування строків давності передбачене Законом №10 поширювалось лише на злочини, скоєні нацистами до і після Другої світової війни, але це обмеження вже не фігурувало у Конвенціях 1968 та 1974 років. На противагу цим Конвенціям Статут МКС поширив вказаний принцип і на інші злочини, зокрема геноцид та злочин агресії.

Третім і чи не найголовнішим серед таких принципів є принцип індивідуальної кримінальної відповідальності. Ним акцентується увага на тому, що МКС наділений юрисдикцією лише стосовно фізичних осіб [25, с.26].

Особа підлягає кримінальній відповідальності за злочини, передбачені цим Статутом у випадках:

- вчинення такого злочину індивідуально або;

- у співучасті з іншою(ми) особою(ами).

Особа несе індивідуальну кримінальну відповідальність і у випадку замаху на злочин, що також передбачено Статутом (п. f. ст. 25).

Статут МКС містить і спеціальне застереження, згідно з яким індивідуальна кримінальна відповідальність жодною мірою не впливає на відповідальність держав за міжнародним правом. Це застереження – своєрідний доказ в користь твердження про вчинення злочину “не абстрактними категоріями, а людьми”. І тому держава не повинна і не може нести кримінальної відповідальності, так як вона виступає лише засобом чи прикриттям злочинної діяльності людини.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Національні інтереси і міжнародна торгівля

Говорячи про взаємозв’язок національних інтересів та міжнародної торгівлі, слід згадати про теорію міжнародної торгівлі. Економісти класичного напряму відстоювали особливу теорію міжнародної торгівлі, з огляду на меншу мобільність ресурсів між націями. Адам Сміт вважав, що "із усіх видів вантажу найгірше піддаються транспортуванню люди", а капітал і праця лише інколи перетинають національні кордони. Оскільки зарплата і прибуток не вирівнюються при цьому переміщенням праці і капіталу, міжнародна торгівля ...

Зовнішня політика України

2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила “Основні напрямки зовнішньої політики України”. Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується зовнішньополітична діяльність нашої держави. В документі, зокрема, зазначається, що з огляду на його геополітичне становище, історичний досвід, культурні традиції, багаті природні ресурси, потужний економічний, науково-технічний та інтелектуальний потенціал, Україна має всі можливості стати спливовую ...

Проблеми та перспективи ЄС на сучасному етапі

Вступ Європейське Співтовариство було створено на основі Римського договору (Договір про заснування Європейського Співтовариства від 25 березня 1957 року), підписаного Бельгією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Німеччиною та Францією. У1973 році до цих країн приєдналися Данія, Ірландія та Вели­кобританія, у 1981 році — Греція, у 1986 році — Іспа­нія та Португалія, а у 1995 році—Австрія, Фінляндія та Швеція. У 2004 році до ЄС приєдналися Естонія, Латвія, Литва, Польща, Словаччина, Словенія, Угор­щина, Чеська Республіка, ...