Search:

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

Основним і найважливішим елементом співробітництва все ж є процес передачі осіб, підозрюваних у скоєнні міжнародних злочинів до МКС. Такий процес відбуватиметься в рамках Статуту і саме від його забезпечення певною мірою залежатиме ефективність цього судового органу.

Як зазначається у ст. 102 Статуту “передача” означає доставку особи державою до Суду [1]. Дотепер стосовно цього визначення існує певна дискусія. Суть її полягає у тому, що деякі держави не бажають розрізняти терміни “передача” та “видача”, свідомо їх ототожнюючи та посилаючись на те, що за їх внутрішнім законодавством видача власних громадян заборонена.

Як відомо, видача або екстрадиція – це врегульований міжнародно-правовим актом процес передачі злочинця згідно з нормами міжнародного права однією державою іншій задля застосування до нього кримінального покарання. Європейська конвенція про екстрадицію від 1957 р., яка діє в рамках Ради Європи, називає екстрадицією “взаємну видачу усіх осіб, притягнених до відповідальності за здійснення злочину або розшукуваних для виконання вироку чи відповідних заходів, а також засуджених відповідними органами держави-позивача”. Міжнародно-правові акти містять спеціальні застереження щодо видачі злочинців. По-перше, вчинені злочини повинні бути екстрадиційними, тобто бути передбачені у договорі про екстрадицію. По-друге, повинен застосовуватись принцип так званої “подвійної злочинності”, в силу якого особа підлягає видачі лише у випадку, коли вчинене нею діяння кваліфікується як злочин за законодавством обох держав, стосовно яких відбувається видача.

Звісно, проблема видачі злочинців ускладнюється тим, що у даному випадку вона стосується суверенітету держави. Адже при здійсненні процедури екстрадиції держава втрачає контроль над своїм громадянином. Зв’язок “особа-держава” розривається. Тому законодавством багатьох країн екстрадиція або видача своїх громадян заборонена взагалі [2].

Стаття 102 Статуту МКС вказує, що “видача” (екстрадиція) – це доставка особи однією державою до іншої відповідно до положеннь міжнародного договору чи національного законодавства. Тут міститься і досить серйозне застереження щодо понять “передачі” та “видачі”. Вони можуть застосовуватись у такому контексті лише для цілей даного Статуту. З огляду на це можна провести доволі чітке розмежування між цими поняттями [32, с.112].

“Видача” чи екстрадиція (в англійській варіанті Статуту “extradition”) здійснюється лише на підставі міжнародного договору чи національного законодавства. Тобто екстрадиція не може здійснюватись на підставі Статуту МКС, оскільки сам Статут, який є міжнародним договором, такої процедури не передбачає. У такому випадку для видачі взагалі відсутнє правове поле.

Крім того, видача здійснюється лише щодо злочинців, які скоїли певні злочини та намагаються уникнути відповідальності чи покарання.

При екстрадиції злочинця держава, що його видає втрачає з ним будь-який взаємозв’язок, відновлення якого можливе лише після відбуття покарання такою особою у державі, яка вимагає його видачі. Тим самим держава, яка отримує злочинця, встановлює над ним свій контроль, який застосовується як при засудженні такої особи (якщо це необхідно), так і при застосуванні до неї пленітенціарних заходів.

Передача особи (в англійській версії Статуту - “surrender”) не має на меті встановлення абсолютної юрисдикції над особою, як відбувається у випадку екстрадиції. МКС не є державою і не має державного суверенітету. Суд не встановлює власних законів і норм, дотримання яких було б обов’язковим для особи, яку видали іншій державі.

За своєю правовою природою МКС є судовим органом, що уповноважений проводити розслідування стосовно осіб, підозрюваних у вчиненні міжнародних злочинів, та при визнанні їх винними – засуджувати за скоєні ними діяння. Цим він вичерпує свій правовий вплив на особу. Більш того, під час проведення розслідування чи судового розгляду правовий взаємозв’язок особи та МКС обмежений лише положеннями Статуту. У даному випадку можна проводити паралель між міжнародним кримінальним процесом та процесом національним, в якому особа, стосовно якої ведеться такий процес, теж знаходиться у певному правовому зв’язку з правоохоронними органами. Адже це все необхідно для повного та об’єктивного проведення розслідування.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Міжнародна торгівля

ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ ЕТАПИ ТА ПОКАЗНИКИ РОЗВИТКУ ТОРГІВЛІ 1.1. Сутність міжнародної торгівлі та її концепції 1.2. Етапи розвитку міжнародної торгівлі 1.3. Система показників розвитку міжнародної торгівлі РОЗДІЛ 2 ФОРМИ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ 2.1. Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання 2.2. Форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії суб'єктів 2.3. Регулювання міжнародної торгівлі РОЗДІЛ 3 ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ УКРАЇНИ ВИСНИВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ДОДАТКИ ВСТУП У загальному виді ...

Міжнародний рух капіталів

План 1.Міжнародний рух капіталів 2.Міжнародні кредитні відносини. 3.Функції міжнародного кредиту. Література 1.Міжнародний рух капіталів. Міжнародні фінансово-кредитні відносини — це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів. Міжнародні кредитні відносини — це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, ...

Стан та перспективи міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері

Розвиток зовнішнього співробітництва, зокрема, в енергетичній сфері, є надзвичайно важливим чинником функціонування економіки України. Концептуальна невизначеність та низький рівень організаційно-економічної роботи зовнішньополітичних структур щодо міжнародного співробітництва України в енергетичній сфері перешкоджають українським підприємствам налагодити плідну співпрацю з іншими країнами. Неефективне співробітництво з Росією — основним партнером України в енергетичній сфері стало приводом, хоча і формальним, для зміни ...