Search:

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

Положення Статуту не забороняють і не скасовують норм Конституції, які визначають недоторканість Президента України, народних депутатів та суддів. Вони виходять з того, що така недоторканість стосується лише національної юрисдикції і не може бути перешкодою для здійснення юрисдикції МКС.

Недоторканість певної категорії осіб відповідно до Конституції України не може розглядатись як гарантія їх безкарності за вчинення міжнародних злочинів. Це і є об’єктивне тлумачення положень Статуту, а те, що за діяння, які є злочинами, відповідальність встановлюється виключно законами України (пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України), не може трактуватися як невідповідність статті 5 Статуту.

Ще одним посиланням тут може бути стаття 9 Конституції України, за якою міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Така згода оформляється у вигляді закону, який за своєю правовою природою не відрізняється від інших законів України [2]. Тому приєднання нашої держави до Статуту не суперечитиме положенням Основного Закону, а зміни у зв’язку із таким приєднанням можливі лише до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Згідно з підпунктом “а” пункту 1 статті 103 Статуту покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у державі, що визначається Судом із переліку держав, які повідомили МКС про готовність прийняти осіб, щодо яких винесено вирок.

Президент України вважав, що ці положення Римського договору суперечать частині 3 статті 63 Конституції України, відповідно до якої “засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду”, та ч. 1 ст. 64 Конституції України, за якою “конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.

Однак обмеження прав і свобод громадян України у зв’язку із відбуванням покарання в іншому, відмінному від встановленого Законами України порядку, може бути вирішено на основі заяви України про готовність прийняти своїх громадян, щодо яких МКС виніс вирок для відбуття покарання у своїй країні. Такі заяви допускаються на підставі статей 103 та 124 Статуту МКС [1].

У висновку Конституційного Суду щодо цього зазначається, що під час обрання держави, у якій засуджений буде відбувати покарання, МКС враховує з-поміж іншого думку самого засудженого, його громадянство та визнані міжнародні стандарти поводження із засудженими, а тому з урахуванням міжнародних зобов’язань України існують підстави вважати, що названі положення Статуту МКС не суперечать Основному Закону України.

Чи не найбільш дискусійною проблемою поряд із питанням про можливість доповнення МКС органів національної юстиції, виявилась проблема, пов'язана із забороною екстрадиції громадян України.

Згідно з частиною другою статті 25 Конституції України громадянин України не може бути виданий іншій державі [2]. Пункт 1 статті 89 Статуту, як вже відзначалося, передбачає, що МКС може направити прохання про арешт та передачу особи будь-якій державі, на території якої перебуває ця особа. Держави-учасниці, відповідно до процедури, передбаченої їх законодавством зобов’язані виконувати таке клопотання [1].

Вирішуючи цю проблему Конституційний Суд України керувався розмежуванням понять “передача” та “видача”. Аналізуючи положення Статуту та інші пов’язані з ним матеріали, КСУ цілком логічно констатував, що передача особи від однієї держави до іншої суттєво відрізняється від процесу доставлення її до Суду, створеного відповідно до норм міжнародного права.

Конституційний Суд відзначив, що заборона видачі (екстрадиції) громадян України іншій державі, яка закріплена в частині 2 статті 25 Конституції України, стосується лише національної, а не міжнародної юрисдикції. Вона має на меті гарантувати неупередженість судового розгляду та законність покарань для своїх громадян. Дивно, що Н.І. Косенко, при аналізі Статуту МКС на відповідність його Конституції РФ чомусь не враховує різницю між цими двома поняттями [25, с.158-159].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Економічні основи та види міжнародної торгівлі

ЗМІСТ Вступ 3 1 Економічні основи міжнародної торгівлі 5 1.1 Міжнародна торгівля як реалізація порівняльних переваг 5 1.2 Платіжний баланс країни 7 2 Міжнародна торгова політика і види міжнародної торгівлі 9 2.1 Дві основні моделі міжнародної торгівлі: протекціонізм та вільна торгівля 9 2.2. Міжнародне переміщення факторів виробництва 10 2.3 Міжнародна спеціалізація виробництва 12 2.4. Інструменти торгової політики 14 3 Міжнародні організації по координуванню світової торгівлі 18 3.1 Генеральна угода з тарифів і торгівлі 18 ...

Інтеграційні процеси в світовому господарстві

План. 1.Європейські інтеграційні процеси. 2.Економічна інтеграція у Північній та Південній Америці. 3. Інтеграційні процеси Азії та Африки. 4. Роль ООН в розвитку загальносвітової економічної інтеграції. Література: І.М.Школа В.М.Козменко“Міжнародні економічні відносини “Чернівці “Рута” 1996 ст.187-195. В.В.Козик Л.А.Панкова“Світове господарство та міжнародні економічні відносини” ст. 63-73. О.В. Гаврилюк А.П. Румянцев “Економічна інтеграція в сучасному світі” Київ 1995. 1.Європейські інтеграційні процеси. Ось уже декілька ...

Товарно-географічна структура зовнішньої торгівлі

Товарна структура зовнішньої торгівлі України. В експорті України у 1996 році на товари в матеріальній формі припадає 76% (14,1 млрд. дол.), а на товари в нематеріальній формі – послуги 24% (4,5 млрд. дол.) у 1998 р. відповідно 78,3% та 21,7% (13,7 та 3,8 млрд. дол). Найбільш вагомий обмінний ресурс – це продукція чорної металургії – 30-35% експорту держави. Україна експортує усі види металургійної продукції – від сировини і напівфабрикатів до кінцевих виробів. Друге місце в експорті Україні посідає продукція хімічної та ...