Search:

Міжнародний кримінальний суд: структура та компетенція

Положення Статуту не забороняють і не скасовують норм Конституції, які визначають недоторканість Президента України, народних депутатів та суддів. Вони виходять з того, що така недоторканість стосується лише національної юрисдикції і не може бути перешкодою для здійснення юрисдикції МКС.

Недоторканість певної категорії осіб відповідно до Конституції України не може розглядатись як гарантія їх безкарності за вчинення міжнародних злочинів. Це і є об’єктивне тлумачення положень Статуту, а те, що за діяння, які є злочинами, відповідальність встановлюється виключно законами України (пункт 22 частини першої статті 92 Конституції України), не може трактуватися як невідповідність статті 5 Статуту.

Ще одним посиланням тут може бути стаття 9 Конституції України, за якою міжнародні договори, згода на обов’язковість яких дана Верховною Радою, є частиною національного законодавства України. Така згода оформляється у вигляді закону, який за своєю правовою природою не відрізняється від інших законів України [2]. Тому приєднання нашої держави до Статуту не суперечитиме положенням Основного Закону, а зміни у зв’язку із таким приєднанням можливі лише до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України.

Згідно з підпунктом “а” пункту 1 статті 103 Статуту покарання у вигляді позбавлення волі відбувається у державі, що визначається Судом із переліку держав, які повідомили МКС про готовність прийняти осіб, щодо яких винесено вирок.

Президент України вважав, що ці положення Римського договору суперечать частині 3 статті 63 Конституції України, відповідно до якої “засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду”, та ч. 1 ст. 64 Конституції України, за якою “конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.

Однак обмеження прав і свобод громадян України у зв’язку із відбуванням покарання в іншому, відмінному від встановленого Законами України порядку, може бути вирішено на основі заяви України про готовність прийняти своїх громадян, щодо яких МКС виніс вирок для відбуття покарання у своїй країні. Такі заяви допускаються на підставі статей 103 та 124 Статуту МКС [1].

У висновку Конституційного Суду щодо цього зазначається, що під час обрання держави, у якій засуджений буде відбувати покарання, МКС враховує з-поміж іншого думку самого засудженого, його громадянство та визнані міжнародні стандарти поводження із засудженими, а тому з урахуванням міжнародних зобов’язань України існують підстави вважати, що названі положення Статуту МКС не суперечать Основному Закону України.

Чи не найбільш дискусійною проблемою поряд із питанням про можливість доповнення МКС органів національної юстиції, виявилась проблема, пов'язана із забороною екстрадиції громадян України.

Згідно з частиною другою статті 25 Конституції України громадянин України не може бути виданий іншій державі [2]. Пункт 1 статті 89 Статуту, як вже відзначалося, передбачає, що МКС може направити прохання про арешт та передачу особи будь-якій державі, на території якої перебуває ця особа. Держави-учасниці, відповідно до процедури, передбаченої їх законодавством зобов’язані виконувати таке клопотання [1].

Вирішуючи цю проблему Конституційний Суд України керувався розмежуванням понять “передача” та “видача”. Аналізуючи положення Статуту та інші пов’язані з ним матеріали, КСУ цілком логічно констатував, що передача особи від однієї держави до іншої суттєво відрізняється від процесу доставлення її до Суду, створеного відповідно до норм міжнародного права.

Конституційний Суд відзначив, що заборона видачі (екстрадиції) громадян України іншій державі, яка закріплена в частині 2 статті 25 Конституції України, стосується лише національної, а не міжнародної юрисдикції. Вона має на меті гарантувати неупередженість судового розгляду та законність покарань для своїх громадян. Дивно, що Н.І. Косенко, при аналізі Статуту МКС на відповідність його Конституції РФ чомусь не враховує різницю між цими двома поняттями [25, с.158-159].

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27  28  29  30 
 31  32  33  34  35  36  37  38  39  40  41 


Подібні реферати:

Організація Економічного Співробітництва та Розвитку і Україна

Існує єдине й унікальне місце, де уряди демократичних промислово розвинених держав мають можливість аналізувати й удосконалювати свою економічну та соціальну політику. Вони зіставляють набутий досвід, намагаються вирішувати спільні проблеми, — і це веде до істотного підвищення ефективності та прискорення результативності запроваджених заходів. Цим місцем є Організація Економічного Співробітництва та Розвитку (ОЕСР), штаб-квартира якої знаходиться в Парижі. У пресі все частіше можна натрапити на десятки різних абревіатур — ...

Торговельні відносини за феодалізму

1. Особливості феодальної епохи. 2. Розвиток міст як центрів ремесла і торгівлі. 3. Головні торговельні шляхи середньовіччя. 4. Система грошово-кредитних відносин. Феодальні відносини ми будемо розглядати з урахуванням регіональних особливостей. Мова йде про те, що своїми рисами характеризувалася феодальна епоха в Європі, дещо своєрідною вона була в країнах Сходу, землях Київської Русі, Московського князівства (потім царства, потім – централізованої держави). Маючи цілий ряд загальних характеристик, вони мають і власні ...

Україна у міжнародних відносинах

Вступ. Україна стала незалежною державою. Це вимагає забезпечення економічних гарантій суверенності. Сьогодні економіка України перебуває у стані глибокої кризи. Для народного господарства нашої країни характерні такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, приховане безробіття, загострення соціальних суперечностей. Єдиний вихід з кризового становища, що склалося, є перехід до ринкового механізму господарювання та інтеграція економіки України у ...