Search:

В’ячеслав Чорновіл

Реферати » Історія України » В’ячеслав Чорновіл

Дисиденти підхопили естафету боротьби за громадянські й національні права українського народу з рук попередніх поколінь українських патріотів – учасників визвольної боротьби 1917-1921 рр., вояків УПА і підпільників ОУН, котрі не припиняли своєї діяльності на Західній Україні протягом 50-х років.

Письменники тоді вже інакше дивилися на речі. По-перше, з рук у руки передавалася праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка відкрила українському народові очі на смертельну небезпеку національного зникнення. Читали потаємно неопубліковані поезії і щоденник Василя Симоненка, ходила по руках праця історика М. Брайчевського «Возз’єднання чи приєднання?», «Український вісник» В. Чорновола.

Український дисидентський рух мав три основних течії.

1. Правозахисна, або демократичне дисидентство, представлене Українською Гельсінською Спілкою (УГС), тобто групою сприяння виконанню Гельсінських угод відносно прав людини, що були підписані СРСР у 1975 р. у Києві.

2. Релігійне дисидентство

3. Національно орієнтоване дисидентство, що засуджувало московський (російський) шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію, виступало на захист прав і свобод усіх народів і їхнє «співробітництво в боротьбі проти входження в СРСР на умовах життя, гідних цивілізованого світу». До цього напряму належали І. Дзюба, С. Караванський, В. Мороз, В. Чорновіл та ін.

У вересні 1965 р. під час презентації у київському кінотеатрі «Україна» картини С. Параджанова «Тіні забутих предків» з різкою критикою арештів серед інтелігенції, які відбувалися влітку 1965 р., виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл. Під їх листом підписалося 140 присутніх. Реакція властей була блискавичною. Івана Дзюбу звільнили з роботи у видавництві «Молодь» і виключили з аспірантури Київського педінституту, В’ячеслава Чорновола звільнили з редакції газети «Молода гвардія», Василя Стуса відрахували з Інституту літератури АН УРСР, де він був аспірантом.

У 1966 р. зі своєю першою «самвидавською» роботою «Правосуддя чи рецидиви терору?» виступив молодий журналіст В’ячеслав Чорновіл. Незважаючи на переслідування, він не полишав правозахисної діяльності. У 1967 р. В. Чорновіл завершив роботу над збіркою матеріалів про долю двадцяти засуджених інтелігентів під промовистою назвою «Лихо розуму», що й послужило приводом до його арешту і ув’язнення.

Після масових арештів дисидентів, проведених у 1972 р., ідеологічною платформою українських дисидентів стала ідея відродження української незалежності. Після Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі (1975) та прийняття нею правозахисних документів дії дисидентства стають більш організованими, спрямовуються на захист прав громадян. Це особливо демонструвала створена в 1976 р. Українська гельсінська спілка (УГС). Даний період тривав аж до початку 80-х років, коли зусиллями влади дисидентство було фактично повністю загнане до таборів. Однак, відправивши людей за ґрати, влада не змогла задушити ідею незалежності.

Нова генерація українського національного визвольного руху, борючись проти панівного режиму, застосувала різноманітні форми й методи діяльності.

Радикально налаштовані дисиденти об’єднувалися в підпільні групи та організації. Для поширення своїх ідей вони видавали «самвидавські» документи, критичні статті, у яких розкривали антинародну політику державно-партійної верхівки. Уперше такі «самовидання» в Україні з’явилися в 1964 році. У них можна було ознайомитися з маловідомими творами Василя Симоненка, Ліни Костенко, Івана Світличного, Івана Дзюби та інших представників українських шістдесятників. Найбільш поширеними зразками тогочасного «самвидаву» були часописи «Воля і Батьківщина» Українського національного фронту та «Український вісник», заснований В’ячеславом Чорноволом.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Мазепа

План Вступ 1. Гетьманщина –зміна орієнтирів у зовнішній політиці. 2. І .Мазепа - здобутки і помилки у внутрішній політиці 3. Швеція - Московія вибір Мазепи. Історичні наслідки для України. Висновок Список використаної літератури Вступ Державний діяч і політик найвищого гатунку, найвправніший дипломат тодішньої Європи, полководець і водночас поет, у поезії якого найсильнішими були патріотичні мотиви, уболівання за долю України. І над усім панували його могутній дух і відданість, готовність до самопожертви ...

В’ячеслав Чорновіл

Дисиденти підхопили естафету боротьби за громадянські й національні права українського народу з рук попередніх поколінь українських патріотів – учасників визвольної боротьби 1917-1921 рр., вояків УПА і підпільників ОУН, котрі не припиняли своєї діяльності на Західній Україні протягом 50-х років. Письменники тоді вже інакше дивилися на речі. По-перше, з рук у руки передавалася праця Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», яка відкрила українському народові очі на смертельну небезпеку національного зникнення. Читали ...

Племенні об’єднання на Україні

Племенні об’єднання на Україні В епоху, в яку жили неандертальці, відбулось остаточне становлення людини. Близько 35 тис. років тому з'явились їхні нащадки, що вже нале­жали до сучасного типу - «людини розумної». В Європі їх ще називають кроманьйонцями, за назвою грота Кро-Маньйон (Франція), де вперше було знайдено п'ять кіс­тяків цього типу разом із кам'яними знаряддями праці та просвердленими раковинами. Фізичною будовою кроманьйонець нічим істотно не відріз­нявся од сучасної людини. Техніка виготовлення ...