Search:

Поет Віктор Забіла

Хоч в ті часи винокуріння визначалося власним смаком, а не ринковим попитом, але гнали горілку з того, що було в господарстві. Господинею землі, майже до Вікторової старості, залишалася його мати. На їх обширних землях вирощувалися жито, ячмінь, овес, просо, гречка. Від пирію позбавлялися, садячи через рік гарбузи( український гарбуз – це величезний круглий гарбуз з оранжевою м'якоттю і великими насіннячками). У їх лісі було повно диких груш і яблук, скрізь була непролазна гущавина малини і глода, на узліссях червоніли горобина і калини, а весною кружляли голову замети дурманячої білої черемхи. Біля будинку був традиційний український вишневий сад, в якому росли і кущі смородини, були і сливи, і з десяток яблунь і груш. Все це і було сировиною для приготування заторів. Нагадую – затор це суміш цукристих речовин для зброджування. Робив горілки Забила і з хлібної сировини, використовуючи для цих цілей виключно жито. Але жито, як і будь-які інші хліби, містить крохмаль, а не зброджувані вуглеводи. Тому сировина перед бродінням повинна оцукрюватися. Сирий крохмаль важко піддається оцукрюванню, він спочатку повинен бути перетворений на крохмальний клейстер. Запарювання - процес отримання клейстерної маси. Для більшої його ефективності зерно заздалегідь мололи в борошно. Робилося це на успадкованому Забілою водяному млині. Взагалі-то можна було використовувати і цільне зерно, але у цьому випадку потрібно було витрачати більше часу і дров.

Оцукрювання зараз проводять солодовим молочком, використовуючи для нього суміш солодів з пшениці, ячменю, вівса і проса. На полях Забіли вирощувалися всі ці культури, але для винокуріння не використовувалися, оскільки найкращі смакові достоїнства мають горілки з житньої сировини.

Оцукрювання проводять затиранням. Затирання - перетворення крохмалю в цукристі речовини. Для цього в крохмальний клейстер додають солод, найважливіший сировинний компонент винокуріння. Готувався він виключно з жита. Приготування солоду було найскладнішим місцем в технології винокуріння, від якого залежав вихід і аромат кінцевого продукту - горілки. Правила приготування солоду визначалися масою умов в процесі пророщування жита: температурою, освітленням, вогкістю, тривалістю пророщування. Через кожні 8 годин пророщуване зерно необхідно було перелопачувати, інакше воно просто згоріло б. Солодовня знаходилася під дахом вінниці (доречі, чи не від цього походить назва міста Вінниці?).

Через деякий час, коли паростки досягали 3-4 см, їх подрібнювали. Солод був готовий. Якщо його використовували відразу, сирим, то солод називали зеленим, якщо його сушили для зберігання і використовували пізніше, то називали овінним(стодольним). Звичайно на 100 літрів клейстеру йшло 4,5 кг овінного солоду, а зеленого - в три рази більше. Солод додавали поступово в роздавленому вигляді (зелений солод) або в суміші з водою, у вигляді борошна (овінний солод). Заварений клейстер з густої киселеподібної маси під дією солоду дуже швидко ставав рідким, солодким на смак і з особливим запахом. Процес оцукрювання обов'язково проходив при температурі близько 600С і тривав недовго, близько години. Крохмальний клейстер, що оцукрився, називається суслом або винним затором від слів "затирання", "затір", "затре", "затор".

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 


Подібні реферати:

Анатолій Дімаров

У гроно талановитих майстрів української прози повоєнного часу ім'я Анатолія Дімарова вписувалося повільно й важко. Принаймні, офіційне його визнання припізнилося на два десятиліття, коли брати за точку відліку 60-ті роки, впродовж яких одна за одною виходили частини роману «І будуть люди» (1964, 1966, 1968). Лише за останню — «Біль і гнів» (1974, 1980) автор був удостоєний Шевченківської премії. Втім, читацький загал визнав А. Дімарова ще раніше; перші романи «Його сім'я» (1956) та «Ідол» (1961) були досить ...

Життя Івана Сошенко

Той самий Соха АНТИПОД ГЕНІЯ Щоб ми не казали, а Людину Людиною робить оточення, отож не можна взнати справжнього Шевченка, нічого не знаючи про його побратимів, друзів, недругів. Одним з перших його Петербурзьких друзів, який певним чином визначив його долю був і Іван Сошенко, його Сальєрі…(Доречі, Сальєрі визначив долю Моцарта але не тільки ніколи не вбивав останнього, а навіть не думав про це, та й всім відомо, що причиною смерті Моцарта було отруєння салмонелозом ).То ж ...

Творчість та життя Л.Костенко

План I. Вступ. 1. Короткі біографічні дані про Ліну Костенко 2. Огляд творчого шляху II. Історичний роман “Маруся Чурай III. Етико-гуманістичний зміст інтимної лірики Ліни Костенко IV. “О скільки слів мені наснилось” V. Заключне слово VI. Список використаної літератури Короткi бiографiчнi данi Відома українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. З 1936 р. жила в Києві, де й закінчила середню школу. Потім навча­лася в Київському ...