Search:

Поет Віктор Забіла

Дегустуючи свої чудові напої, складав дивно-прозорі мелодійні вірші. Це тоді саме були написані ним рядки пісні:

«Гуде витер вельми в полі, реве – ліс ламає

козаченько молоденький долю проклинає”...

Заглядали до нього у винокурню друзі, знайомі, сусіди, проїжджі. Нікому не відмовляв в чарці.

Випивали, слухали його пісні, записували вірші і рецепти...

Незабаром слава про Вікторові настоянки і пісні рознеслася по всьому лівобережжю. Його сталі запрошувати Галагани, Тарновські, Лизогуби – перші багачі, меценати-українофіли. Віктор вважав, що тільки прозу можна писати по-російськи, а співати потрібно мовою свого серця, мовою предків. До речі, цей свій принцип він втілив і молодшому побратиму – Тарасу Шевченку, який також прозаїчні твори писав тільки по-російськи, хоча вірші вважав за краще писати на українській мові (до речі, вірші для своєї першої коханої - Ядзі Гусаківської , Тарас писав польською, по проханню княжни Репніної- російською, а Елькан навіть згадував про його французкі вірші)...

А побратимами вони стали завдяки першому Тарасовому побратиму Василю Штенбергу, з яким Віктор Забіла познайомився і побратався в 1839 році у Тарновського. Тарновський любив запрошувати на свої обіди знаменитостей. Приїхав до нього тоді з Москви великий російський композитор Михайло Глинка, який якраз працював над оперою „Руслан і Людмила”. На зустріч із столичною знаменитістю Тарновський запросив і місцевих знаменитостей. Але не думайте, що ними для нього, багача, були знатні сусіди типа Репніних або Капністів. Він запросив поета Віктора Забілу і сліпого кобзаря Остапа Вересая. Коли кобзар співав Забіліни „Не щебечи соловейко” і “Гуде вітер вельми в полі”, всі присутні плакали…

Ці пісні настільки запали в душу великому Глинці, що він відклав роботу над пушкінською «Руслан і Людмила» і не заспокоївся, поки не написав романси на слова Забіли…

Закінчилося його відрядження на Україну, повернувся до Петербургу з новими піснями. І ось в Росія, Росія «мракобіса» Миколи 1 і «шовініста» Бєлінського, на будь-якій вечірці, в будь якому товаристві співала українські не «щебечи соловейку” і “Гуде витер вельми в полі”...

Ім'я бідного українського поета прогриміло на всю російську імперію.

У 1839/40 г на студіях в Качанівці був Вася Штенберг.

Гість познайомився тут із Забілою і у всі візити останнього в Качанівку, вони були нерозлучними. Повернувшись до Петербургу, своє захоплення Забілою Василь передав і Шевченку, який заочно закохався в чародія-пісенника. Навіть стилістика його тодішніх віршів стала подібною Забілиним .От розберіть, де Шевченко, а де Забіла –

«Витре буйний, витре буйний!

Ти з морем говориш...”

“Повіяли вітри буйні

Понад синім морем...” або:

“Плаче козак молоденький

Долю проклинає...”

“Шука козак свою долю

А долі немає...”

Як бачите, не тільки великі Котляревській і Міцкевич зробили Тараса Шевченка Великим Кобзарем, але і забутий нині „хуторський поет” Віктор Забіла...

Коли їм довелося зустрітися вперше, невідомо. По наших сімейних переказах, Тарас, восени 1841, одержавши перший гонорар за вірші, опубліковані в “Ластівці”, а головне, за свій перший “Кобзар”, драпонув з Яковом де Бальменом на Черне море, і познайомився із Забілою проїжджаючи через Борзну. На жаль, ніде я не зміг знайти підтвердження цьому. Хіба тільки рапорт наглядача Академії, генерала Сапожкова від 15 травня 1842 року про семимісячне „отстутствіє без поважних причин” Тараса в Академії...

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6  7  8  9  10  11  12  13  14  15 
 16  17  18  19  20  21  22  23  24  25  26  27 


Подібні реферати:

Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби

Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Підкарпатті в багатодітній селянській роди­ні. Точніше — десь неподалік цієї дати, якою поява дитини була зафіксована при хрестинах у церковній книзі. Сталося це в полі при копанні картоплі — звичайний епізод хліборобського що­дення. Кілька літ Павличкам довелося жити в стайні, бо хата згорі­ла, а нова зводилася поволі, зростала разом із дітьми. В пам'яті поета глибоко вкарбувалися майстерка, шурхіт пилки, запах розтятої деревини, ...

Творчість та життя Л.Костенко

План I. Вступ. 1. Короткі біографічні дані про Ліну Костенко 2. Огляд творчого шляху II. Історичний роман “Маруся Чурай III. Етико-гуманістичний зміст інтимної лірики Ліни Костенко IV. “О скільки слів мені наснилось” V. Заключне слово VI. Список використаної літератури Короткi бiографiчнi данi Відома українська поетеса Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. З 1936 р. жила в Києві, де й закінчила середню школу. Потім навча­лася в Київському ...

Поет Віктор Забіла

К Доцент кафедри українознавства ЛАДУ ВОЛОДИМИР ВАСИЛЬОВИЧ СИРОТЕНКО(ВЕРБИЦЬКИЙ) ПОЕТ ЄДИНОЇ ЛЮБОВІ І АВТОР ТИСЯЧІ ГОРІЛОК Вcтуп Ось вже майже тридцять років, як я у Львові. Але місто так і не стало рідним, та і місцева мова все ще ріже вухо. До цих пір сприймаю Львів, як місце заслання. До Львова я переїхав у 1974, поступивши в аспірантуру комерційної академії, тоді торговельно-економічного інституту. Оскільки я технолог від Бога, а товарознавець нікудишній, замість того, ...