Search:

Службові частини мови

Реферати » Мовознавство » Службові частини мови

План.

1. Сполучник.

2. Правопис сполучників.

3. Вигук.

4. Прийменник.

5. Правопис прийменників.

6. Правопис часток.

Сполучник

Сполучником називається службова частина мови, до складу якої входять слова, що можуть поєднувати члени речення та частини складного речення.

За морфологічним складом сполучники поділяються на непохідні (прості) а похідні (складні і складені).

Непохідні – це первісне сполучники, які морфологічно не розкладаються на частини і, а, чи, або, та.

Похідні – складні і складені – це сполучники, що утворилися від слів інших частин мови мови.

Складні спол. утв. внаслідок злиття в одне слово двох слів: якщо, якби, ніби, щоб, або. Складені спол. – це сполучення слів, що утворилися поєднанням відмінкових форм займенника той чи якогось іншого повнозначного слова з сполучниками щоб, що або прислівником: тому що, через те що, для того щоб, у міру того як, подобно до того як.

За вживанням спол. поділяються на:

одиничні: і, а, але;

повторювані: і-і, ні-ні, або-або, чи-чи;

парні; як-так, хоч-але, якщо-то.

За синтаксичною функцією розрізняють спол. сурядності і підрядності.

Спол. сурядності поєднують синтаксично рівноправні елементи.

Спол. сур. поділяються на:

єднальні: і (й, та), також;

протиставні: але, а, однак, та (але), зате, проте;

розділові: або, то, чи, хоч, то...то, не то..., не-то, чи...чи, або...або.

Спол. підрядності виражають ту чи іншу їх допомогою до головного речення приєднуються підрядні члени.

Спол. підрядності за значенням поділяють на кілька груп:

причинові: бо, тому що, тим що, у зв'язку з тим що;

мети: щоб, щоби, для того щоб, з тим щоб, затим щоб;

часові: тільки-но, ледве, щойно, скоро, з того часу як, після того як;

порівняльний: мов, немов, мовби, наче, як, ніби, нібито, що;

умовні: як, якщо, коли б, раз;

допустові: хоч, хоча, хай, нехай, незважаючи на те що, дарма що;

наслідку: так що.


Правопис сполучників

Сполучники, як би вони не утворені, пишуться разом: адже, отже, отож, ніби, начеб, мовби, мовбито, начебто, тобто, абощо, тощо, якщо, притому, притім, причому, проте, зате, затим.

Ч-на спол. може мати при собі частки, з якими вони пишуться тільки окремо: адже ж, але ж, бо ж, хоч би, все ж. Окремо пишуться: та й, то й, дарма що, так що, тому що, через те що, для того щоб. У кілька спол. перші дві ч-ни пишуться разом: тимчасом як, незважаючи на те що, затим що.

Сполучники з підсилювальними частками пишуться через дефіс: атож-бо, тільки-но, якби-то.


Відгук

Вигук – ч-на мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини.

Розрізняють три групи вигуків:

вигуки, що виражають емоції: страх, невдоволення, іронію, подив: о, оо, ох, ай, ех, тьху, овва. Ох, і щука ж була!

Вигуки, що виражають волевиявлення, спонукання до дії: агей, гей, агов, на, нате, стоп, марш, тпру, цабе.

Вигуки, що виражають етикет – вітання, подяку, побажання, вибачення тощо: добрий день, дай боже, працюйте, хай йому грець, боже поможи, на здоров'я.

Звуконаслідувальні слова: гав-гав, кахи-кахи, ку-ку-рі-ку, кап-кап, тьох-тьох.


Прийменник

Прийменником називається службова ч-на мови, що охоплює слова, якими уточнюються граматичні значення іменників і які служать для зв'язку цих відмінкових форм з іншими словами в реченні: Ходить ніч по саду місячними кроками.

Самостійно як члени речення прийменники не виступають.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Про особливості висвітлення проблем мовної імпліцитності з логічного погляду

Широке й різноманітне коло питань, що стосується імпліцитного (прихованого) у мові (мовленні), привертає увагу дослідників. Незважаючи на це, «нез’ясованими залишаються питання психологічних, логічних, когнітивних та інших основ імпліцитності, механізмів її виявлення, типів невираженості їх співвідношення, способів і закономірностей «кодування» імпліцитного мовцем та «декодування» слухачем і багато інших» [4, с.106]. Такий стан дослідження, зрозуміло, впливає й на те, що саме поняття прихованості не має усталеного ...

Українська мова за професійною ознакою

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ І. Практичні завдання. Вправа 5 Америка – американський; Волноваха – волноваський; Канада – канадський; Словак – словацький; Оренбург – оренбурзький; Австралія – австралійський; Японія – японський; Франція – французький; Німеччина – німецький; Прага – празький; Італія – італійський; Швеція – швецький; Великобританія – великобританський; Чехія – чеський; Ізраїль – ізраїльський; Токіо – токійський; Париж – паризький; Рига – ризький; Волга – волзький; Кагарлик – кагарлицький; Прилуки – ...

Джерела української фразеології

План 1. Поняття про фразеологізм: - фразеологія як розділ науки про мову. 2. Фразеологічне багатство української мови. Основні групи фразеологізмів. 3. Фразеологічні одиниці з структурою словосполу-чення і речення. 4. Багатозначність, синонімія та антонімія фразеологіч-них зворотів. 5. Джерела української фразеології. 6. Список використаної літератури. Фразеологія як розділ науки про мову. Фразеологією ( гр. phrases- зворот, вислів і logos - поняття , вчення) називається розділ мовознавства, що вивчає усталені ...