Search:

Іспанія між першою та другою світовою війною

Проте ті сприятливі умови, які склались у ці роки в країні для наступу проти експлуататорських класів, не були повністю використані. Причиною було те, що боротьба трудящих керувалася і спрямовувалася анархо-синдикалістськими і соціал-демократичними лідерами. Внаслідок цього робітничий клас опинився без справжнього революційного керівництва.

Національно-визвольний рух як каталонців, так басків і галісійців відбувався у той час під керівництвом національної буржуазії, яка провадила цю боротьбу непослідовно. Буржуазія цих областей прагнула спрямувати невдоволення трудящих мас у річище буржуазного націоналізму, ізолювати його від загальнореволюційного руху в країні і домогтися компромісу з прогнилою бурбонською монархією. Розбагатіла велика буржуазія Каталонії і Басконії не тільки не підтримувала національно-визвольного руху своїх народів, але фактично виступала проти нього, боячись піднесення робітничого руху.

Численні страйки робітників і службовців, виступи селян і піднесення національно-визвольного руху в країні привели правлячі класи Іспанії в повну розгубленість. Уряди, очолювані то консерваторами, то лібералами, змінювались один за одним. У грудні 1919 р. Був утворений уряд н чолі з одним із лідерів консервативної партії Альєндесаласаром, який відразу почав здійснювати вимоги найбільш реакційних сил і вояччини, провадячи терор і використовуючи найманих бандитів проти робітничих активістів.

3.Утворення Комуністичної партії Іспанії

Вплив Великої Жовтневої соціалістичної революції і піднесення революційної боротьби в країні поставили передовими діячами робітничого руху в Іспанії питання про створення марксисток-ленінської партії, партії нового типу. Численні спроби ватажків реформізму та анархо-синдикалізму опорочити ідеї Великої Жовтневої соціалістичної революції закінчилися провалом. Широкі маси робітників-соціалістів та анархо-синдикалістів привітали Жовтневу революцію. В грудні 1919 р. На конгресі НКП, який відбувся у Мадриді, всупереч тиску анархо-синдикалістського керівництва. Було ухвалено приєднатися до ІІІ Інтернаціоналу і послати делегацію на І конгрес Червневого Інтернаціоналу профспілок. Всередині соціал-демократичної партії Іспанії розгорнулася гостра боротьба між прихильниками ІІ Інтернаціоналу та його противниками. На надзвичайному з”їзді соціалістичної робітничої партії в грудні 1919 р. Після упертої боротьби з реформістами – Бестейро, Ларго Кабальєро, Пієто та іншими – прихильники ІІІ Інтернаціоналу одержали близько 12,5 тис. голосів. Представники опортуністичного крила дістали 14 тис. Але боротьба продовжувалася, і ліва течія, очолювана такими видатними представниками робітничого класу в Іспанії, як Д.Ангіано, Ф.Пересагуа, А.Кехідо, В.Генсалес і Р.Мілья, набувала все більше прихильників. За приєднання до ІІІ Інтернаціоналу і створення Комуністичної партії виступила соціалістична молодь. 15 квітня 1920 р. У Мадриді зібрались представники соціалістичної молоді, де більшістю голосів було схвалено рішення про створення Комуністичної партії і приєднання до ІІІ Інтернаціоналу. Соціалістична молодь назвала свою партію Іспанською комуністичною партією.

Утворення Комуністичної партії прискорило розмежування всередині соціалістичного руху. В квітні 1921 р. На черговому з”їзді соціалістичної робітничої партії Іспанії соціалісти – прихильники ІІІ Інтернаціоналу вийшли з партії і утворили свою Комуністичну партію, яка дістала назву Іспанської комуністичної робітничої партії. В листопаді 1921 р. Датою утворення КПІ вважається 15 квітня 1920 р.


4.Початок буржуазно-демократичної революції 1931-1939 рр. Встановлення республіки

Світова економічна криза, що почалася 1929 р., тяжко відбилась на всій економіці Іспанії. В 1930-1931 рр. Різко погіршало економічне становище Іспанії: значно зменшилось промислове і сільськогосподарське виробництво. Ціни на предмети першої необхідності зросли. Лише за п”ять місяців 1930 р. Ціни на 17 видів продуктів першої необхідності, навіть за даними офіціальної статистики, збільшились на 40%, що призвело до різкого падіння реальної заробітної плати трудящих. Криза особливо ударила по гірничодобувній, машинодобувній. Хімічній6 текстильній та інших галузях промисловості. Виробництво значно скоротилося. Величезних розмірів набуло безробіття.

По країні прокотилась могутня хвиля страйків робітників, студентських демонстрацій, селянських виступів. Під тиском широких народних мас у січні 1930 р. Військово-монархічна диктатура Прімо де Рівера впала. Уряд Беренгера, який змінив його, намагався зберегти монархію і заспокоїти громадську думку частковими поступками. Проте проведення деяких заходів демократичного характеру – скасування цензури, амністія політув”язненим і т.д. – не могло зупинити наростання революційного піднесення в країні.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Румунія та Югославія під час ІІ світової війни і після неї

Ліквідація монархії і встановлення комуністичного режиму після війни. У березні 1944 р. Червона Армія підійшла до кордонів Румунії. Уряд СРСР запропонував Румунії умови перемир‘я, які були відкинуті фашистським урядом Антонеску. 23 серпня 1944р. в Румунії розпочалось антифашистське повстання. В цей день король Міхай І, домовившись із діючим нелегально антифашистськими партіями, заарештував главу фашистського уряду маршала Антонечку і сформував антифашистський коаліційний уряд. Наступного дня новий уряд проголосив війну ...

Стародавньосхідні деспотизми

Державний устрій країн Стародавнього Сходу. Суспільний лад. 1. На Сході перехід від первісності до цивілізації супроводжувався розвитком іригаційного землеробства. Створення іригаційних систем вимагало організації колективної праці великого числа людей, зусиль усієї країни в цілому. Складно було і підтримувати в порядку систему каналів. Усі ці роботи неможливо було здійснити без твердої організації, без сильної централізованої влади. У результаті у всіх древніх східних цивілізаціях склалася особлива форма держави – ...

Історична спадщина Гуго Гроція

1.1. Політична ситуація в Європі на початку XVII ст. Час життя і діяльності видатного голландського вченого-юриста Гуго Гроція (1583-1645 рр.) співпав з епохою початку розладу феодалізму і остаточного руйнування політичної та економічної єдності середньовічного світу Західної Європи. Проте, ця єдність ніколи не була повною. Священна Римська імперія ніколи не охоплювала всіх держав Західної Європи, не говорячи вже про Східну Європу. Всередині самої імперії єдність порушувалась боротьбою імператора то з непокірними міськими ...