Search:

Походження лісу, священність окремих дерев, поклоніння їм

Діти Матері-природи, тонкі поетичні натури, вони обожнювали кожну травинку, птахів, звірину. Особливо радісним /після важкої суворої зими-холоднечі/ було пробудження природи, приліт вісників весни: журавлів, ластівок - священних птахів. А яке дерево розквітало першим? Саме верба. Пухнасті, як молоді курчатка, котики з блискучо-білявим /чи золотавим/ усміхом випромінювали тепло, ласку, запах весни. "Зацвіла верба - прийшла весна," - казали у народі. Подекуди ще лежав сніг, було холодно - а верба цвіла. Отже, думали люди, вона сильніша за грізне божество Зими.
На честь цього дерева - вісника весни - сільська молодь влаштовувала спеціальне свято. "Вибравши з-поміж себе найудатливішу юнку, - пише В.Скуратівський, - дівчата прихорошували її котиками та розпуклими вербовими галузками, наспівуючи веснянку:"Ой вербо, вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!" Взявшись за руки, водили хороводи... Тим часом дітлахи на різні голоси закликали весну змайстрованими з верби свистульками. Таке видовище вражало своєю поетичністю й красою".

Іще однією причиною шанування верби, на нашу думку, була її вологолюбність. У давнину люди з побожним трепетом ставилися до води /див. Вода/. А це дерево завжди росло тільки там, де була вода. Отже, воно ніби тримало постійний зв'язок із божеством життєдайної вологи. Криниці /див. Криниця/, священні для українців місця, копали біля верби. Де срібліє вербиця, там здорова водиця, - говорить народне прислів'я. Люди помітили, що верба - чудовий фільтр, очищає воду, надаючи їй особливого смаку, "вербового духу", що його утворюють смолисті речовини. Отже, здатність робити святу воду "живою", цілющою також спричинили пошануванню цього дерева.
Культ верби, як ми вважаємо, був зумовлений особливостями її деревини. Віддавна наші пісенні пращури помітили, що саме верба - дзвінка та голосиста. А отже, жива, добра. Із верби робили чудові кобзи, бандури. І оживало священне дерево, возвеличуючи гордий дух українця, його волелюбність.
Саме це дерево слугувало для виготовлення домашнього начиння: олійниць, ложок, корит, кошиків, човнів-довбанок. Поліщуки огороджували свої обійстя плетеними тинами. Колиски для немовлят - цвіту роду українського - робили із верби, дуба /див. Колиска/, бо саме ці породи дерев сприяли росту, здоров'ю, силі. Отже, сакральні човни /див. Човен/, колиски, кобзи, криниці, весняні обрядодії пов'язувалися у свідомості з вербою. Все це і зумовило сакральну символіку.

У християнстві верба - прокляте дерево, бо, за міфами, із неї були зроблені цвяхи, якими збивали хрест для розп'яття Ісуса Христа. Існувало народне свято - Вербна неділя /за тиждень перед Великоднем/. Свячені вербові віти зберігали як магічні предмети, здатні відвернути недугу, викликати дощ. Існував звичай жартівливо бити посвяченою вербою зустрічних, дітей, що мало принести їм здоров'я, силу, багатство:

Будь багат, як земля,

І будь плодний, як лоза!

Для українського народу верба - це його своєрідний символ. Вербовий сум, гарний і гордий, як душа українця. Як нескорений Великий Кобзар, що, перебуваючи в Орській фортеці, виходив серед пустелі вербове деревце.
Образ верби дуже поширений у фольклорі. Він символізує невибагливість, скромність, глибоку тугу і печаль матері-вдови, безталанної дівчини, асоціюється із одруженням:
Летіла зозуля, кувала,
Щось вона вербиці казала
Пора тобі, вербице, розвиться,
Пора тобі, хлопчино, жениться.

Безплідним жінкам давали їсти вербові бруньки, що повинно було, за віруванням, сприяти народженню дитини. Отже, верба - символ запліднення.

В українській літературі образ верби асоціюється із нелегким життєвим шляхом, втратами, трагічною долею народу. Напр.:
Я тільки нині зрозумів до сліз,
Що ви вже не повернетесь до хати...
І слово тихе й сумовите - Мати -
Цвіте в мені, як сивий верболіз.
/О.Білаш/.

Не повернуть козаки з походу,
Не заграють сурми на зорі...
Будуть вік стояти біля броду
Посивілі верби - матері.
/В.Симоненко/.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Настурція лікарська, незабудка польова, нетреба звичайна

НАСТУРЦІЯ ЛІКАРСЬКА (поточарка) Nasturtium officinale Багаторiчна трав'яниста рослина родини хрестоцвітих. Стебло висхiдне, до 60 см заввишки, порожнисте, гранчасто-борозенчасте, розгалужене. Листки черговi, перистороздiльнi, овальнi або яйцеподібнi. Квiтки двостатевi, правильнi, чотирипелюстковi, бiлi, в короткiй китицi на верхiвцi стебла. Цвiте у травнi - серпнi. Плід - стручок. Росте в Карпатах у стоячих водах на болотах, бiля озер i струмкiв. Для виготовлення галенових препаратiв заготовляють траву пiд час ...

Нагідки лікарські

Однорiчна трав'яниста рослина родини айстрових. Стебло округле, прямостояче, розгалужене, до 60 см заввишки. Листки чергові, видовженояйцеподібнi. Квiтки золотаво-жовтi або оранжевi, зiбранi у верхiвковi кошики; крайовi квiтки язичковi, маточковi, пліднi; серединнi - трубчастi, двостатевi, безпліднi. Цвiте у червнi - жовтнi. Плід - сiм'янка. Одна із легенд розповадає, що давним-давно, ще при царі Горохові, у бідній родині народився хлопчик. Назвали його Заморишом, тому що був він слабким і хворобливим. Виріс Замориш ...

Що таке тютюн

Тютюн – це однорідна рослина пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли й ефірні олії (олії надають тютюну характерного запаху). Основна особливість тютну, звдяки ікй він відрізняється од інших рослин родини пасльонових, - вміси нікотину. Нікотин – одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютнового диму. У чистомум вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного ...