Search:

Психомоторика в складі діяльності людини

Психологічні механізми забезпечують цільову оцінку й опо-середкованість регуляції рухів. Рухам як компонентам операдіонального складу сенсомоторних дій притаманні доціль­ність, адекватність (відповідність ситуації й стану об'єкта діяльності), поліефекторність (можливість виконання однієї Й тієї ж дії за допомогою психомоторних компонентів), уз­годженість (просторово-часова), підпорядкованість (з інши­ми учасниками діяльності).

Механічні характеристики робочого руху визначаються шля­хом, який здійснює кінцівка (рука, нога) в просторі, тобто траєкторією, в якій розрізняють форму, напрямок та обсяг руху; швидкістю — величиною шляху, що припадає на оди­ницю часу (рухи можуть бути рівномірними, рівномірно-прискореними, рівномірно-сповільненими, нерівномірно-прискореними і нерівномірно-сповільненими); темпом — І частотою повторення циклів однакових рухів; силою, тобто створюваним тиском або тягою.

В експериментальних дослідженнях психомоторики лю­дини одним із головних показників її розвитку та функціо­нальних особливостей є тремор — мимовільні ритмічні мускульні коливання, котрі викликають коливальні рухи кін­цівок, тулуба; найчастіше простежується тремор пальців рук, голови, повік. Н. А. Розе в дослідженнях тремору розглядає його у двох самостійних зрізах: 1) тремор як показник сту­пеня координації рухів; застосовуються різні варіанти ме­тодик вимірювання статичного і динамічного тремору з ме­тою визначення точності, координованості рухів у просторі і часі; 2) тремор як регулятор тривалості й успішності вико­нання руху; за всієї важливості цієї функції тремору вона ще недостатньо досліджена; наявні дані дають змогу стверджу­вати, що регулятивна функція тремору є по суті енерге­тичною; це підтверджується виявленими високозначущими кореляційними зв'язками низькочастотного тремору з ди­ханням і кровообігом. Існує припущення (В. С. Гурфінкель, Я. М. Коц, М. П. Шік, К. П. Іванов), що частотний компо­нент присутній і в самій мускульній активності.

Вивчення розвитку рухової сфери людини показало, що: 1) до 13—14 років функціональне дозрівання рухового ана­лізатора закінчується; 2) у віці 27—33 років помітний регрес моторного навчання, однак триває поступ вербального на­вчання; 3) будь-яка окрема характеристика різних рухових систем — силова, швидкісна, точнісна — розвивається вкрай нерівномірно; 4) простежуються деякі вікові особливості ви­яву психомоторики в різних видах праці. Так, у віці від 18 до 25 років основна маса працюючих обслуговує конвеєрне ; виробництво, верстати-автомати та напівавтомати, у 26—30 років 65 % від загальної кількості — оператори на пультах управління, 15 % — слюсарі-наладчики. Однак за всієї мін­ливості та варіативності показників тремору в досліджува­них різних вікових груп «підтвердився факт певної індивіду­альної сталості тремору, який визначає індивідуально-ти­пові особливості кожного досліджуваного, а також віково-статеві та деякі професійні особливості тремору» (Н. А Розе, 1985).

Професійна майстерність включає як особистісні, так і психофізіологічні, психомоторні властивості людини. У становленні майстерності органічно пов'язані когнітивна, регулятивна та сенсомоторна сфери індивіда. Суттєву роль у і забезпеченні успішності трудової діяльності відіграють загальнотрудові й спеціальні навички, основу яких становлять перцептивні, інтелектуальні та сенсомоторні.

Використана література:

Психологія / За ред. Ю.Л.Трофімова. – К., 2000.

Немов Р.С. Психология: В 2 кн. – М., 1994.

Перейти на сторінку номер:
 1  2 


Подібні реферати:

Біоритми організму. Добові біоритми. Вплив Місяця на добові біоритми

Теорії “трьох біоритмів” близько ста років. Цікаво, що її авторами стали троє вчених: Герман Свобода, Вільгельм Фліс, котрі відкрили емоційний та фізичний біоритми, а також Фрідріх Тельчер – дослідник інтелектульного ритму. Психолога Германа Свободу і отоларинголога Вільгельма Фліса можна вважати “дідусями” теорії біоритмів. В науці таке буває дуже рідко, але однакові результати вони отримали незалежно один від одного. Свобода працював у Відні. Аналізуючи поведінку своїх пацієнтів, він спостеріг що їхні думки, ідеї, ...

Обдарованість – як проблема в психології

ПЛАН 1. Здібності людини 2. Обдарованість 3. Визначення інтелектуальної активності СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Здібності людини Під здібними розуміються як властивості чи якості індивіда, що обумовлюють успішність діяльності чи оволодіння нею, як індивідуальні якості, що відрізняють однієї людини від іншого і, що виявляються в успішності діяльності. Психологічний аналіз показує, що будь-яку діяльність можна розкласти на окремі психічні функції, що являють собою найбільш загальні родові форми діяльності. Окремі психічні функції ...

Мислення

МИСЛЕННЯ 1. МИСЛЕННЯ ЯК ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС 2. МИСЛЕННЯ І МОЗОК 3. ПРОЦЕСИ МИСЛЕННЯ 4. ВИДИ МИСЛЕННЯ 5. ФОРМИ МИСЛЕННЯ 6. РОЗВ'ЯЗАННЯ ЛОГІЧНИХ ЗАДАЧ 7. ТВОРЧЕ МИСЛЕННЯ ТА ОСОБИСТІСТЬ 1. МИСЛЕННЯ ЯК ПІЗНАВАЛЬНИЙ ПРОЦЕС Пізнання навколишнього світу починається з відчуттів, сприймань і породжує людське мислення. Воно супроводжує усі розумові процеси людини. Саме мислення забезпечує нам можливість виходу за межі чуттєвого, розширює межі та глибину нашого пізнання, відображає суттєві зв'язки і відношення між предметами, ...