Search:

Журналістика як сфера масового розуміння

А відтак перехід у сферу масового спілкування завершив би таку "піраміду розуміння", оскільки визнав б за кожним з аудиторії й за всіма разом, за аудиторією в цілому, статус суб'єкта спілкування замість об'єкта комунікації, а разом з цим - і право на власні думки, рішення й дії щодо отриманої інформації.

М. Каган, оглядаючи ретроспективно стан теоретичної думки на цій ділянці, до якої він тільки приступав, констатував: комунікація й спілкування спочатку збігалися за змістом, потім їх розвели, але поглиблено не прояснили. Ще й нині в багатьох наукових текстах, словниках і навіть енциклопедіях їх ототожнюють, хоч після виходу в світ робіт М. Бахтіна та М. Кагана цього робити вже не слід.

Каган зауважив: "Спілкування - категорія філософської науки" (6, с. 3-4). Від цього місця науці журналістиці треба рухатися далі, тому що масове спілкування - це вже її категорія, точніше однієї з її складових, теорії масового спілкування, яку треба створити.

Щоб просунутися далі, доведеться повернутися до двох згадуваних поглядів на взаєморозташованість трьох сфер обертання інформації у просторі масової свідомості. Стрункість і послідовність обох побудов такі, що їх неможливо просто відкинути. Отже, або істинною може бути тільки одна з них, або ми стоїмо перед необхідністю створити більшу піраміду, яка поєднала б першу точку зору з другою.

Власне кажучи, відносини між масовою комунікацією та масовим спілкуванням не повинні викликати особливих суперечок. Після створення М. Каганом на науковому підґрунті А. Потебні та М. Бахтіна теорії спілкування тут панує відносна ясність.

Ще не протиставляючи так рішуче, як це зробив М. Каган, комунікацію спілкуванню, а суб'єктно-об'єктні відношення інтерсуб'єктним, М. Бахтін написав: "Подія життя тексту, тобто його справжня сутність, завжди розігрується на межі двох свідомостей, двох суб'єктів" (2, с. 310). М. Каган у "Мире общения" блискуче завершив їх протиставлення.

Тому для нас уся проблема зводиться до того, чи є сфера масової інформації ширшою за ці дві разом, чи, навпаки вужчою ніж кожна з них і тому охоплює їх як простіші, більш примітивні види відносин між людьми щодо обміну інформацією.

Питання має надзвичайне теоретичне значення та практичну актуальність: рефлективна відповідь на нього дозволить просунутися значно далі у саморозумінні й самовизначенні журналістики як явища соціокультурного масштабу. Від того, як журналісти визначають себе самі, як сприймають власне становище у суспільстві, значною мірою залежить, як до нас ставитимуться різні верстви населення, громадські, політичні й державні структури тощо.

Отже, треба визначитися, що є що, і це допоможе зрозуміти, хто є ми.

По-перше, не можна не зважати на те, що і перший, і другий, і третій рівні єдині в одному (й найголовнішому) якісному параметрі - усі вони є рівнями обігу інформації. Така глибинна, внутрішня, іманентна спорідненість, справді, вимагає їхнього включення у сферу інформації не просто як у більшу, а як у найбільшу, для них - всеохоплюючу.

По-друге, будь-яка з трьох сфер обертання інформації не може функціонувати без джерела її поширення, інакше кажучи, без особи чи організації, від яких інформація починає поширюватися на масову аудиторію.

Не буде помилкою назвати його джерелом інформування.

Отже, є масова інформація, а чи є масове інформування? Як сфери, різні за обсягом (перша - всеохоплююча, друга - першопочаткова)? З функціонально-змістової точки зору тут немає помилки.

А томувся піраміда "розпадається" не на три, а на чотири рівні, й вона починає більше нагадувати велику сферу, в якій від центру масового інформування (скажімо, від редакції газети чи телерадіокомпанії) як від позиції № 1 на всі боки розходяться концентричні сфери.

Найменш дослідженою тут є сфера масового спілкування. Автор розвиненої теорії спілкування (не масового, а, так би мовити, лінійного, коли "Я" спілкується й розуміється тільки з "Ти") - М. Каган писав: "Спілкування стало предметом спеціального вивчення у загальній та соціальній психології, у соціології й педагогіці, у етології й етнографії, у етиці й естетиці, у лінгвістиці й семіотиці, у теорії культури й теорії інформації" (6, с. 5). Настає час, коли цей перелік слід доповнити й журналістикою. Вона не тільки не є чужею спілкуванню, але саме спілкування - масове - є її суттю в демократичному суспільстві.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Медовий рік української преси - як історичний факт

В кінці лютого - на початку березня 1917 року історія України і всієї Європи повернула свій хід вбік від століттями наїждженого шляху. В Росії було повалено самовладдя. Цар Микола II, а за ним великий князь Михайло зреклися престолу. Створений революційним шляхом Тимчасовий уряд проголосив у Росії глибокі демократичні зміни. Україна, яка, за виключенням західних земель, входила до складу Російської імперії, отримала історичний шанс відновити свою незалежність. Вже у перші дні революції у Петрограді було створено ...

Влада інформації, її місце й роль в інформаційному суспільстві

На сучасному етапі відбувається черговий вибух технологічної і мирної соціальної революції — становлення інформаційного суспільства. Сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології (ІТТ) істотно змінюють не тільки те, як ми виробляємо продукти і послуги, але і те, як проводимо дозвілля, реалізуємо свої цивільні права, виховуємо дітей. Вони мають вирішальний вплив на зміни, які відбуваються в соціальній структурі суспільства, економіці, розвитку інститутів демократії тощо. Проблема, яку пропонується розглянути, ...

Преса Донбасу - від зародження до 1917 р.

Територія, яку нині займають Донецька та Луганська області, довгий час належала до Катеринославської губернії (нині Дніпропетровська область). Тому початком місцевої журналістики слід вважати 1838 рік, коли за рішенням царського уряду в семи губерніях Малоросії почали видаватися офіціозні газети губернських управ. “Екатеринославские губернские ведомости” - одна з них, перший номер її було видано 7 січня 1838 року, останній у 1918 році.У різні періоди вона виходила раз, двічі (з 1868 р.) або тричі (з 1904 р.) на тиждень, а з ...