Search:

Біохімія полісахаридів. Обмін речовин

Глікоген утворює внутрішньоклітинні гранули—депо метаболічної енергії, в яких резервується надлишок глюкози, що надходить із їжею. Найбільша кількість глікогену в організмі людини міститься в печінці (2-5 %) та хребцевих м'язах (0,5-2 %).

Фрагмент молекули глікогену. Представлені лінійні (а-1,4) ланцюги та точки розгалуження (а-1,6).

Будова глікогену: а - глюкозидний залишок (1, 4-зв'язку); б - точки розгалуження молекули(1, 6-зв'язку).

Целюлоза (клітковина) — гомополісахарид, який є головним структурним компонентом клітинних стінок рослин. До складу целюлози входить більше 50 % усього органічного вуглецю біосфери; деревина складається з целюлози приблизно наполовину, а бавовна є майже чистою целюлозою.

Молекули целюлози — нерозгалужені ланцюги, що складаються із залишків молекул глюкози, сполученихβ-1,4-глікозидними зв'язками. Макромолекулярний ланцюг целюлози утворюється з 2500-12000 молекул глюкози, м.м. — 1-2 млн. У травному каналі людини целюлоза не розщеплюється.

Молекула целюлози має лінійну будову:

Кількість залишків глюкози в молекулі целюлози досягає кількох тисяч, що відповідає молекулярній масі від 500 тис. до 20 млн.

Окремі ниткоподібні молекули целюлози при взаємодії одна з одною утворюють міцні міцели, які, у свою чергу, за допомогою водневих зв'язків об'єднуються у фібрили. У чистому вигляді целюлоза - волокниста речовина без запаху і смаку.

Така специфічна будова целюлози обумовлює її нерозчин­ність у воді, ефірі, спирті. У звичайних умовах на неї не діють розведені розчини лугів, кислот і слабких окислювачів. Розчи­няється целюлоза в реактиві Швейцера (розведений розчин Сu(ОН)2 у концентрованому аміаку), розчині хлориду цинку, в хлороводневій кислоті при нагріванні та в концентрованій су­льфатній кислоті.

Завдяки наявності вільних гідроксильних груп целюлоза вступає в окремі реакції з кислотами і спиртами з утворенням різних ефірів. Так, під дією нітратної кислоти утворюється нітроклітковина, при дії оцтового ангідриду- ацетилклітковина. За допомогою цих реакцій із целюлози виготовляють цело­фан, вибухові речовини, фото- і кіноплівку і т.д.

При гідролізі целюлози в присутності концентрованих кис­лот утворюється β-глюкоза.

Організм людини і багатьох тварин не здатний перетравлю­вати клітковину. Таку здатність мають тільки мікроорганізми, які живуть у травному каналі травоїдних тварин і харчуються в основному клітковиною.

Крім целюлози, з їжею до травного каналу людини потрапляють і інші рослинні гомо- і гетерополісахариди, що формують харчові волокна . До цих полісахаридів належать геміцелюлоза (полімер молекул D-ксилози, сполучених β(1→ 4)-зв'язками, що можуть також містити залишки інших моносахаридів — арабінози, галактози, манози і т.ін.)) та пектини (див. нижче).

Декстрин—гомополісахарид дріжджів та бактерій із розгалуженою будовою. Основний тип зв'язку в молекулах декстрану—а-1,6-глікозидний; розгалуження утворюються за рахунок а-1,2, а-1,3 або а-1,4-зв'язків. Декстрани використо­вуються в клінічній медицині як плазмо- і кровозамінники (фармацевтичні препа­рати Поліглюкін та Реоіюліглюкіи) та в біохімічній практиці як гелі для хромато­графічного розділення макромолекул (гель-хроматографія).

Хітин—тваринний гомополісахарид, що утворений із залишків N-ацетилглю-козаміну, об'єднаних β-1,4-глікозидними зв'язками. Хітин надзвичайно поширений у живій природі: подібно до клітковини рослин, хітин утворює міцні нерозгалужені ланцюги, що є основою поверхневого панцира комах та ракоподібних.

Інулін—рослинний гомополісахарид, що має лінійну будову. Молекула інуліну складається із залишків β-D-фруктози (фруктозан), сполучених 2,1-глікозидними зв'язками; м.м. інуліну не перевищує 6 кД. Інулін використовується у фізіологічних дослідженнях для визначення швидкості клубочкової фільтрації в нирках.

Пектини(пектинові речовини) — гомополісахариди, основою структури яких є полігалактуронова (пектова) кислота, яка складається із залишків a-D-галак-туронової кислоти, об'єднаних 1,4-глікозидними зв'язками. Пектини синтезуються у вищих рослинах та деяких водоростях і надходять в організм людини з рослин­ними продуктами харчування. Пектини використовуються для виготовлення гелів і є основою ряду лікарських препаратів.

1.2. Гетерополісахариди.

Гетерополісахариди тваринного походження будуть розглянуті нижче . Медичне значення мають деякі рослинні гетерополісахариди, зокрема геміцелюлози та камеді — рослинні гетерополісахариди з розгалуженою

будовою, які містять у своєму складі залишки моносахаридів (D-галактози, D-глкюкози, L-арабінози, L-рамнози тощо) тауронових кислот. У фармацевтичній практиці ,як емульгатор при виготовленні лікарських емульсій застосовується гуміарабік, до складу якої входять залишки L-арабінози, D-галактози, D-глюкуронової кислоти та метилпентоз.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Сахароза. Крохмаль. Целюлоза

План 1. Сахароза 2. Полісахариди 2.1. Крохмаль 2.2. Целюлоза Сахароза, яку ще називають буряковим, або тростинним, цукром — найважливіша сполука з дисахаридів. Молекулярна формула її — С12Н22О11. У великих кількостях сахароза міститься у буряках і стеблах цукрової тростини, а також у березовому і кленовому соках, у багатьох плодах і овочах. Сахароза (звичайний цукор) — біла кристалічна речовина, солодша за глюкозу, добре розчинна у воді. Важлива хімічна властивість сахарози — здатність до ...

Xімія деревини

Деревина має складну анатомічну будівлю і хімічний склад. Деревина, чи деревинна речовина, — це речовина клітинних стінок (оболонок кліток дерева). Деревина складається в основному з органічних речовин (близько 99 %), і лише невелику частину (близько 1 %) складають мінеральні речовини, що при спалюванні деревини утворять золу. Кількість золи служить характеристикою змісту мінеральних речовин, але точно не дорівнює йому. Основні органічні компоненти деревини є ВМС (полімерами), що у деревині між собою міцно зв'язані. ...