Search:

Біохімія полісахаридів. Обмін речовин

Такі фрагменти, так само як і в гіалуроновій кислоті, з'єдну­ються між собою 1,4-зв'язками, створюючи молекулу хондроїтинсульфатної кислоти з молекулярною масою 50-100 тис.

Хондроїтинсульфатна кислота - обов'язкова складова час­тина хрящів (до 40% у перерахунку на суху масу), кісток, осно­вної речовини сполучної тканини, серцевих клапанів, стінок кровоносних судин, шкіри й ін., тобто в організмі вона виконує опорні функції. Крім того, хондроїтинсульфатна кислота бере участь в іонному обміні і регуляції надходження в клітину поживних речовин.

Гепарин - кислий гетерополісахарид, що складається із залишків глюкуронової кислоти і глюкозаміну, із молекуляр­ною масою до 20 000. Він міститься у різних органах і тканинах тварин. Особливо багато його в печінці (до 100 мг на 1 кг ткани­ни), легенях, серці, селезінці, щитовидній залозі, крові.

Гепарин є потужним антикоагулянтом, у мізерно малих кі­лькостях запобігає зсіданню крові. Його використовують у ме­дицині для профілактики і лікування тромбозів, а також як ста­білізатор крові при її збереженні і переливанні.

2.Обмін речовин.

2.1.Обмін речовин - основна властивість усього живого.

Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплазмі клітин органів і тканин постійно відбуваєть­ся процес синтезу складних високомолекулярних сполук і разом із цим — їх розпад з виділенням енергії й утворен­ням простих низькомолекулярних речовин — вуглекис­лого газу, води, аміаку та ін.

Процес синтезу органічних речовин називається аси­міляцією, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюють­ся органоїди клітини й накопичується запас енергії. Роз­пад структурних елементів клітини супроводжується ви­діленням енергії, що міститься в хімічних зв'язках, а кін­цеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводять­ся за межі клітини, а потім з організму.

Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з погли­нанням кисню, тому розщеплення органічних речовин пов'язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія йде на синтез АТФ (аденозинтрифосфорна кислота), необхід­ної для асиміляції.

Таким чином, асиміляція і дисиміляція — це дві про­тилежні, але взаємопов'язані сторони єдиного процесу — обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується весь обмін речовин.

В організмі людини безперервно проходять водний, сольовий, білковий, жировий і вуглеводний обміни. Без­перервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постій­но поповнюється.

Проте потрібність у поживних речовинах неоднако­ва. Більша їх частина використовується організмом для утворення енергії.

У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси безперервно зменшуються, їх поповнення відбу­вається за рахунок їжі.

Співвідношення кількості енергії, що надходить з їжею, і енергії, що витрачається організмом, називається енергетичним балансом. Кількість їжі, що споживається, повинна відповідати енергетичним витратам людини.

2.2.Обмін білків,жирів та вуглеводів.

Обмін білків. Білки — основний пластичний мате­ріал, з якого побудовані клітини й тканини організму Вони нескінченно різноманітні, що обумовлено різними комбінаціями 20 амінокислот, які їх утворюють.

Білки їжі розщеплюються в травному тракті до амі­нокислот. У клітинах з амінокислот синтезуються специ­фічні для цієї тканини білки. Так, у клітинах м'язів ви­бувається синтез білка міозину, у молочній залозі — казе­їну і т. ін. Частина білків, які входять до складу клітин органів і тканин, а також амінокислоти, що надійшли до організму, але не були використані в синтезі білка, підля­гають розпаду зі звільненням 17,6 кДж енергії на 1 г речо­вини з утворенням продуктів розпаду білка: води, вугле­кислого газу, аміаку, сечовини та ін. Усі продукти диси­міляції білка виділяються з організму в складі сечі, поту й частково з видихуваним повітрям. У запас білки не від­аються. У дорослої людини їх синтезується стільки, стільки необхідно для компенсації білків, що розпалися, і при надлишку білкової їжі вона перетворюється в й глікоген. Потреба в білках на добу становить 100—118 г. У дитячому організмі синтез білків перебільшує їх розпад, що враховується при складанні раціону харчування.

Обмін вуглеводів.Вуглеводи надходять в організм з рослинною та, у меншій мірі, з тваринною їжею, а також синтезуються в ньому з продуктів розщеплення амінокислот і жирів. Вуглеводи рослинного походження в організмі людини розщеплюються до глюкози, яка всмоктується в кров і розноситься по всьому тілу.

Вміст глюкози в крові відносно постійний і не перебільшує 0,08—0,12%. Якщо глюкоза потрапляє в кров у великій кількості, то цей надлишок у печінці перетворюється у тваринний крохмаль — глікоген, який накопичується, а потім при необхідності знову розпадається до глюкози. При розщепленні 1 г вуглеводів звільнюється 17,6 кДж енергії ЇЇ витрата збільшується із навантаження при фізичній роботі. Частина енергії використовується для механічної роботи й є джерелом тепла, інша частина йде на синтез молекул АТФ. При надлишку вуглеводів в організмі вони перетворюються в жири. Добова потреба у вуглеводах 400-500г.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Сахароза. Крохмаль. Целюлоза

План 1. Сахароза 2. Полісахариди 2.1. Крохмаль 2.2. Целюлоза Сахароза, яку ще називають буряковим, або тростинним, цукром — найважливіша сполука з дисахаридів. Молекулярна формула її — С12Н22О11. У великих кількостях сахароза міститься у буряках і стеблах цукрової тростини, а також у березовому і кленовому соках, у багатьох плодах і овочах. Сахароза (звичайний цукор) — біла кристалічна речовина, солодша за глюкозу, добре розчинна у воді. Важлива хімічна властивість сахарози — здатність до ...

Xімія деревини

Деревина має складну анатомічну будівлю і хімічний склад. Деревина, чи деревинна речовина, — це речовина клітинних стінок (оболонок кліток дерева). Деревина складається в основному з органічних речовин (близько 99 %), і лише невелику частину (близько 1 %) складають мінеральні речовини, що при спалюванні деревини утворять золу. Кількість золи служить характеристикою змісту мінеральних речовин, але точно не дорівнює йому. Основні органічні компоненти деревини є ВМС (полімерами), що у деревині між собою міцно зв'язані. ...