Search:

Біохімія полісахаридів. Обмін речовин

Обмін жирів. Жири входять до складу рослинної і тваринної їжі. Частина синтезованого в організмі жиру згадається в запас, інша частина потрапляє в клітину, де разом із жироподібними речовинами (ліпоїдами) слугують пластичним матеріалом, з якого будуються мембрами клітин і органоїдів. Жири — важливе джерело енергії. При їх окисненні виділяється вуглекислий газ, вода й звільнюється енергія. Розщеплення 1 г жирів супроводжу­йся виділенням 38,9 кДж енергії. Жири можуть синтезуватися в організмі людини з вуглеводів і білків. Добова потреба в них для дорослої людини — 100 г.

Обміни білків, жирів і вуглеводів взаємозв'язані. Відхилення від норми обміну однієї з речовин тягне за собою осушення обміну інших речовин. Наприклад, при розладі вуглеводів продукти їх неповного розпаду порушують обмін білків і жирів, розщеплення яких теж відбувається не до кінця, з утворенням речовин, що отруюють організм. Надлишок жиру в організмі відкладається у вигляді запасів під шкірою в жировій клітковині, у сальнику, що покриває органи черевної порожнини, і в деяких інших органах. Жирова тканина захищає організм від пошкоджень, служить теплоізолятором.

2.3.Водний і сольовий обмін.

Поряд з обміном органічних речовин в організмі здійснюється водний і сольовий обмін. Ці речовини є джерелом енергії і поживними речовинами, але їх значення для організму дуже велике.

Вода входить до складу клітин, міжклітинної і тканинної рідини, плазми й лімфи. Загальна її кількість в організмі людини становить до 75%. У клітинах вода хімічно зв'язана з білками, вуглеводами та іншими сполу­ками. Вона розчиняє органічні й неорганічні сполуки. Усмоктування поживних речовин у кишечнику, їх поглинання клітинами з тканинної рідини й виведення з клітин кінцевих продуктів обміну може здійснюватися тільки в розчиненому стані й за участю води. Вода — без­посередній учасник усіх реакцій гідролізу. Добова потре­ба у воді дорослої людини складає близько 40 г на 1 кг маси його тіла (2,5—3 л). Ця потреба залежить від умов і температури середовища. Надходить вода в організм при питті й у складі їжі. У тонкому й товстому відділах ки­шечнику вода всмоктується в кров, звідки вона потрап­ляє в тканини, а з них разом із продуктами розпаду про­никає в кров і лімфу. З організму вода виводиться в ос­новному через нирки, а також шкіру, легені (у вигляді пари) і з калом.

Обмін води в організмі тісно пов'язаний з обміном солей.

Мінеральні речовини надходять в організм людини з їжею, відкладаються у вигляді солей і входять до складу різних органічних сполук. Так, залізо включене в моле­кулу гемоглобіну й бере участь у транспортуванні кисню й вуглекислого газу, йод входить до складу гормону щи­топодібної залози, сірка й цинк містяться в гормонах під­шлункової залози. Для кровотворення необхідні залізо, кобальт, мідь; солі фтору й кальцію входять до складу кі­сток; кальцій і натрій створюють певну концентрацію іо­нів у клітинній мембрані й по обидва боки від неї і т. ін.

Загальна кількість мінеральних речовин у тілі лю­дини становить близько 4,5%. Усі ці елементи надходять в організм з їжею і водою. Заліза багато в яблуках, йоду — у морській капусті, кальцію — у молоці, сиру, бринзі, яй­цях і та ін.

Людина потребує постійного надходження натрію та хлору. Натрій створює певну концентрацію іонів у плаз­мі, тканинній рідині, хлор (складова частина соляної ки­слоти) — компонент шлункового соку. Ці найважливіші компоненти організм отримує з кухонною сіллю.

2.4.Необхідність вітамінів для життєдіяльності організму.

Вітаміни (від лат. «віта» — життя) — біологічно активні речовини, необхідні для життєдіяльності орга­нізму. Вони сприяють нормальному перебігу всіх жит­тєвих процесів. Вітаміни були відкриті російським лі­карем М. 1. Луніним (1853—1937 pp.). Вітаміни сприяють зміцненню здоров'я, збільшують опірність організму за­студним та інфекційним захворюванням, підвищують працездатність.

При нестачі того чи іншого вітаміну — гіповітаміно­зі — або при відсутності вітамінів — авітамінозі — вини­кають глибокі порушення в процесах обміну речовин, які ведуть до тяжких захворювань, до самої загибелі організ­му. Організм людини не здатний синтезувати вітаміни й повинен щодня одержувати їх з їжею, насамперед з рос­линною.

Позначаються вітаміни великими літерами латинсь­кого алфавіту; А, В, С, D, Е, К, РР, Н. Деякі букви, напри­клад В1, охоплюють цілі групи: від В1 до В15.

Найважливіший з вітамінів — вітамін А. Його нази­вають вітаміном росту, він бере участь в окисно-віднов­них реакціях обміну. При нестачі вітаміну А в організмі спостерігається сухість шкіри, сухість рогівки очей та ЇЇ помутніння. З нестачею вітаміну А пов'язане порушення присмеркового зору («куряча сліпота»). Найбільш багаті вітаміном А печінка, вершкове масло, молоко, морква, абрикоси та ін.

Вітамін С, або аскорбінова кислота, синтезується в рослинах і накопичується в шипшині, лимоні, смородині, зеленій цибулі, плодах журавлини та ін. У наш час розро­блений промисловий синтез вітаміну С. При його нестачі розвивається цинга, особливо відчувається нестача віта­міну С навесні (у людини з'являються сонливість, втома, апатія).

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5  6 


Подібні реферати:

Xімія деревини

Деревина має складну анатомічну будівлю і хімічний склад. Деревина, чи деревинна речовина, — це речовина клітинних стінок (оболонок кліток дерева). Деревина складається в основному з органічних речовин (близько 99 %), і лише невелику частину (близько 1 %) складають мінеральні речовини, що при спалюванні деревини утворять золу. Кількість золи служить характеристикою змісту мінеральних речовин, але точно не дорівнює йому. Основні органічні компоненти деревини є ВМС (полімерами), що у деревині між собою міцно зв'язані. ...

Сахароза. Крохмаль. Целюлоза

План 1. Сахароза 2. Полісахариди 2.1. Крохмаль 2.2. Целюлоза Сахароза, яку ще називають буряковим, або тростинним, цукром — найважливіша сполука з дисахаридів. Молекулярна формула її — С12Н22О11. У великих кількостях сахароза міститься у буряках і стеблах цукрової тростини, а також у березовому і кленовому соках, у багатьох плодах і овочах. Сахароза (звичайний цукор) — біла кристалічна речовина, солодша за глюкозу, добре розчинна у воді. Важлива хімічна властивість сахарози — здатність до ...