Search:

Прут та рослини Івано-Франківської області

Перед селом Микуличином ріка трохи заспокоюється, але в районі села, відразу за островом, що поділяє ріку на два майже однакових по ширині рукава, русло перегороджує гряда гірських порід. Крім цього, тут утвориться сильний притиск до високого — до 10 м — лівому берегу ріки, тому найкраще постаратися пройти ближче до протилежного берега. Другий каскад цього порога знаходиться за автодорожнім мостом. Він нагадує першу ділянку, тільки з меншим падінням води.

Яремчу справедливо називають перлиною Карпат. Тут рекомендуємо зробити днювання, щоб ознайомитися з численними визначними пам'ятками міста.

Яремча — високогірний кліматичний курорт і один з найпопулярніших туристських центрів України. Тут багато будинків відпочинку, санаторіїв, туристських баз, тут добре налагоджена індустрія відпочинку. У Яремче є бюро подорожей і екскурсій, контрольно-рятувальний загін, пункти прокату туристського спорядження, кафе, ресторани, магазини, де можна придбати місцеві сувеніри Гордість Яремчи — туристська база «Гуцульщина», що розмістилася на левом березі Пруту. Ажурний арковий міст, перекинений через водоспад, що клекоче, і віадуки, що піднімаються від нього, приводять до ресторану «Гуцульщина» — яскравому зразку дерев'яного гуцульського мистецтва.

Обов'язково відвідайте Музей партизанської слави. Поруч з музеєм — пам'ятник секретарю Яремчанского райкому комсомолу Василині Гнатюк, що загинувшій у 1947 р. від рук оунівців. Навпроти — велика площа, де під покровом беріз стоїть величний монумент і горить Вічний вогонь на братській могилі партизанів-ковпаківців і воїнів Радянської Армії, що загинули в боях за звільнення Карпат від фашистів. Тут ніколи не в'януть квіти.

Цікава екскурсія до печери Довбуша. Стежка приводить до величезних скель з піщанику, оточеним стрункими ялинами. У підніжжя однієї зі скель знаходиться вхід у печеру, яку пов'язують з ім'ям Олекси Довбуша.

На Пруту, вище турбази «Гуцульщина», неодноразово проводилися республіканські змагання з техніки водяного туризму на байдарках. Починаючи з 1976 р. тут кожні два роки проходять республіканські злети туристів України. В околицях Яремчі є можливості для проведення змагань майже по усіх видах туризму.

Попрощавшись з Яремчей, відправляємося далі по Пруту. Ріка відразу за автодорожнім мостом забирає різко вправо, і ми пливемо уздовж стрімкого правого берега, з могутніми оголеннями гірських порід, що обриваються вертикальними складками до самої води.

Отут ріка трохи заспокоюється, але все-таки на шляху зустрічаються окремі пороги, перекати, невеликі шиверні ділянки, що перемежовуються стоячими хвилями. Головна небезпека тут — часто зустрічаються в руслі ріки великі, що стирчать з води, валуни.

На ділянці Яремча — Делятин Прут тече у вузькій долині, що місцями перетворюється в каньйон зі стрімкими стінами з гірських порід. Невеликі плеса тут закінчуються не дуже складними порогами чи перекатами. Нижче Делятина долина ріки розширюється, плесові ділянки збільшуються, але залишаються швидкі кам'янисті перекати. У районі села Добротова — знову невеликий канйонна ділянка, а біля села Ланчина русло ріки розбивається на дві протоки, з яких більш повноводна — ліва.

І от уже — великий населений пункт на ріці — місто Коломия — районний центр Івано-Франківської області. Це одне з найдавніших міст України. Тут багато пам'ятних місць, зв'язаних з іменами відомих українських діячів літератури і мистецтва — І. Франко, В. Стефаника, Марко Черемшини, М. Павлика, Леся Мартовича, А Кос-Анатольського. Далеко за межами України славиться Музей народного мистецтва Гуцульщини, у якому представлені кращі зразки народного декоративно-прикладного мистецтва.

І от ми в селі Неполоковці, де в Прут упадає його найбільша права притока Черемош. Звідси ріка продовжує свій біг уже по Чернівецькій області.

Нижче впадання Черемоша ландшафт різко міняється. Гори залишилися далеко, ріка тече по широкій долині. Береги тут низькі, покриті чагарником і лісами, що перемежовуються лугами. Ні порогів, перекатів, що представляють складність для сплаву. І все-таки подальше плавання вимагає постійної уваги й обережності. Багато обмілин, зустрічається затонула колода, особливо після дощів. Можливі зіткнення з пливучими іноді по ріці невеликими задернованими острівцями. У повноводдя особливої пильності вимагають поромні переправи з натягнутими низько над водою сталевими тросами.

Перший великий населений пункт нижче устя Черемоша — селище міського типу Лужани Чернівецької області. У селищі збереглася Успенська церква XV ст.— одне із самих древніх споруджень на Буковині В Лужанах діє експериментальний спиртзавод — перше в нашій країні підприємство подібного профілю, на якому налагоджене безвідхідне виробництво.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4  5 


Подібні реферати:

Історія села Кобаки на Косівщині

Одним з наймальовничіших і найстаріших сіл Покуття є село Кобаки. Пера письмова згадка датується 1442 роком. В письмових згадках воно іменується “Здвиженем”, а на початку сімнадцятого століття село почало носити назву – Кобаки, яка збереглась і донині. В 1772 році наш край попав під владу Австро-Угорщини, але незважаючи на всі труднощі, передові люди села тягнулись до світла, до освіти. Спочатку грамоти кобаківчан навчали сільські дяки, а в 1818 році в селі була побудована школа, одне з перших на Покутті. Першим учителем у ...

Опис символів (герби, прапори) міста Острога

План Вступ. 1.Корткий огляд історії міста. 2.Символи Острога, минуле і сьогодення. Висновок. Місто Острог має давню і славну історію. Не кожний обласний, а тим більше районний центр України може порівнятись до історії Острога. Знахідки, виявлені при археологічних дослідженнях, засвідчують, що територія теперішнього міста була заселена ще в епоху енеоліту (4-3 тисячоліття до н.е.). Сама назва міста має чимало легенд. Події, які відбувалися в ньому, теж оповиті легендами. Зупинимося на одній – походження назви Острог. ...

Марійка Підгірянка

МАРІЙКА ШДГІРЯНКА НА ГУЦУЛЫЦИШ РІДНИЙ КРАЮ, РІДНІ ЛЮДИ. Восени 1887 року О. Ленерта перевели як лісничого із села Бі­лі Ослави в Уторопи на Косівщині. Зиму 1887—1888 років Марійка перебувала у дідуся М. Волошина, священика села Заріччя, якого дуже любила, бо розповідав гарні казочки про пташок, тварин, ме­теликів, бджілок. За зиму зона помітно підросла, порозумнішала і навчилася читати, писати, рахувати у межах двох десятків, як цьо­го вимагала програма першого класу. У цих двох селах — Заріччі та Уторопах — поперемінне і ...