Search:

Банкрутство підприємства та шляхи його подолання на сучасному етапі

Справа про банкрутство згідно Закону України «Про віднов­лення платоспроможності брржника або визнання його банкру­том» порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредиторів до боржника сукупно становлять не менше ніж трис­та мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашенння терміну.

Суд покладає на банк, що здійснює розрахунково-касове об­слуговування боржника, Фонд державного (комунального) май­на, якщо боржник — державне підприємство, організація, або іншу особу за пропозицією боржника чи кредиторів повноважен­ня щодо розпорядження і контролю за майном боржника. Розпо­рядник майна несе відповідальність за неналежне здійснення за­значених повноважень. Повноваження розпорядника майна втрачають силу з моменту утворення ліквідаційної комісії.

Кредитори у місячний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі Верховної Ради України чи Кабінету Міністрів України оголошення про порушення справи про бан­крутство подають до суду письмові заяви з майновими вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Госпо­дарський суд за результатами розгляду цих вимог своєю ухвалою визнає їх чи відхиляє. Зазначена ухвала може бути перевірена у по­рядку нагляду. Заяви кредиторів оплачуються державним митом. Громадяни і юридичні особи, які бажають взяти участь у санації боржника, у той же строк повинні подати до арбітражного суду за­яви з письмовим зобов'язанням про переведення на них боргу, а також вказати умови санації юридичної особи — боржника.

Після закінчення строку, зазначеного у статті 10 Закону «Про банкрутство», суд може винести ухвалу про проведення санації боржника, якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів до боржника, і виконати його зобов'язання пе­ред бюджетом, за умови згоди зборів (комітету) кредиторів зі стро­ками виконання цих зобов'язань і на переведення боргу. Право ви­бору умов проведення санації залишається за боржником у разі, ко­ли він сам звернувся до суду із заявою про визнання його банкру­том. При цьому умови проведення санації державних підприємств шляхом реорганізації погоджуються з відповідним органом, упов­новаженим управляти державним майном, та Антимонопольним комітетом України в межах його компетенції, а умови проведення санації шляхом приватизації — з відповідним органом привати­зації. Якщо в санації підприємства-божника виявили бажання взя­ти участь декілька громадян або юридичних осіб, то відбір сана-торів здійснюється відповідними органами на конкурсних засадах. Якщо порушено провадження у справі про банкрутство державно­го підприємства, його трудовий колектив має право вимагати пере­дачі підприємства йому в оренду за умови прийняття на себе боргів підприємства-боржника. У разі згоди кредиторів на переведення боргу та заміну боржника у випадку, передбаченому частиною дру­гою цієї статті, арбітражний суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі. В ухвалі суд затверджує узгоджені кредито­рами, санаторами і боржником у випадку, передбаченому части­ною другою цієї статті, умови санації юридичної особи-боржника. Господарський суд визнає боржника банкрутом у разі відсут­ності пропозицій щодо проведення санації або незгоди креди­торів з умовами проведення санації боржника. Про визнання боржника банкрутом суд приймає постанову. В постанові при­значаються ліквідатори з числа представників зборів кредиторів, банків, фінансових органів, а також Фонду державного (кому­нального) майна, якщо банкрутом визнано державне підпри­ємство або організацію. На ліквідаторів покладаються обов'язки проведення задоволення вимог кредиторів.

Порядок оголошення підприємства банкрутом і механізм розподілу конкурсної маси

Копії постанови про визнання боржника банкрутом надсила­ються: засновникові визнаної банкрутом юридичної особи; власникові майна банкрута або уповноваженому ним органу;

банкові, клієнтом якого є банкрут; Національному банкові Ук­раїни (якщо банкрутом є банк); Міністерству зовнішньоеко­номічних зв'язків України (якщо банкрут зареєстрований як учасник зовнішньоекономічної діяльності); органові, що за­реєстрував банкрута суб'єктом підприємницької діяльності; дер­жавній службі зайнятості за юридичною адресою банкрута; відповідним профспілковим органам; прокуратурі (якщо ма­теріали справи дають підстави вважати банкрутство навмисним).

З моменту визнання боржника банкрутом: припиняється підприємницька діяльність боржника; до ліквідаційної комісії пе­реходить право розпорядження майном банкрута і всі його май­нові права і обов'язки; вважаються такими, що минули, строки усіх боргових зобов'язань банкрута; припиняється нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості банкрута.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3 


Подібні реферати:

Шляхи підвищення ефективності використання обігових коштів на підприємстві

ЗМІСТ ВСТУП ...................................................................................................... 3 РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ........... 4 1.1. СУТНІСТЬ, СКЛАД І СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ . 4 1.2. КЛАСИФІКАЦІЯ І ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ОБОРОТНИХ КОШТІВ.................................................................. 8 РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА ............................ 10 2.1. АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ ФОРМУВАННЯ ...

Сучасні інформаційні технології і програмні продукти та їх правовий захист

Кінець двадцятого століття характеризується кардинальними змінами у різних сферах життя. Це стосується політичних та економічних перетворень, а також ряду інших, що помітно впливають на рівень життя населення у світі. Насамперед варто звернути увагу на те, що суспільство, в якому на перший план завжди виходили успіхи в промислових технологіях, стало приділяти першочергову увагу інформаційним технологіям. Треба підкреслити, що стрімкий розвиток промислових технологій тривав близько двох третин двадцятого сторіччя, а розвиток ...

Характеристика повної та обмеженої матеріальної відповідальності

Факт отримання готівки з каси накладає на працівника певну відповідальність, тому особа, що її одержала, повинна звітуватися перед підприємством за її цільове витрачання. Звідси назва особи - підзвітна. Проте слід зазначити, що особа підзвітна й особа, що зветься матеріально відповідальною, - не одне і те ж. Касири, продавці, експедитори, інші працівники, робота яких постійно пов'язана із збереженням цінностей, називаються матеріально відповідальними особами. З кожним із таких працівників при влаштуванні на роботу ...