Search:

Своєрідність правової системи Шотландії. Загальна характеристика правової системи Ірландії. Основні риси правової системи Канади

Основні риси правової системи Ірландії:

1) джерелами права є закон і судовий прецедент;

2) визнається англійська доктрина судового прецеденту, від­повідно до якої рішення вищих судових інстанцій вважається обов'язковими для них самих і нижчих судів;

3) продовжують діяти судові прецеденти, до яких належать рішення вищих судів Ірландії, винесені до приєднання до Англії. Ці прецедентні норми входять до системи ірландського загального права і мають низку незначних відмінностей від англійського права в галузі регулювання земельних відносин і договорів;

4) у галузі законодавства зберігають значення акти, прийняті парламентом Ірландії до 1921 p. Вони, як правило, копіювалися парламентом Ірландії з законів Англії. Діють також акти парла­менту Ірландії (Стормонтону), заснованого в 1929 p. і розпуще­ного в 1972 p.;

5) найважливіші галузі законодавства не кодифіковані, а пар­ламентські акти мають характер консолідованих нормативних актів;

6) активно розвивається система делегованого законодавст­ва, що дозволяє уряду і міністерствам приймати постанови і на­кази з важливих питань суспільного життя.

Основні риси правової системи Канади

Канада входить до групи американського (позаєвропейсько­го) загального права, яка формувалася під впливом системи анг­лійського загального права. Вона сприйняла основний принцип цієї системи: рішення судів вищого рівня набувають сили судо­вого прецеденту. Джерелами права є:

— закон, який видається канадським парламентом;

— норма права справедливості, створена Судом справедливо­сті лорда-канцлера в Лондоні в XV—XVI століттях;

— прецедентна норма англійського загального права.

Прагнення канадських судів затвердити свої рішення як на­ціональні прецеденти тривалий час зазнавало опору із боку Ве­ликої Британії. Рішення канадських судів підлягали оскаржен­ню Судовим комітетом Таємної ради в Лондоні. На цей час сис­тема канадського загального права є самостійною. Її єдність забезпечується Верховним судом Канади і вищих судів провін­цій, яким підпорядковані всі нижчі судові інстанції. Не втрати­ли значення і увійшли до складу канадського загального права рішення англійських судів, прийняті раніше у результаті тлума­чення чинних у Канаді англійських законів і норм загального права.

Лише з 1982 p. Канада одержала можливість самостійно ви­давати закони. Був затверджений двопалатний парламент із широкими повноваженнями, у тому числі законотворчою функ­цією. Раніше закони створювалися британським парламентом. Конституційний закон 1982 p. установив, що з цього часу жод­ний акт британського парламенту не матиме сили в Канаді.

Оскільки Канада є федеративною державою, законодавчі повноваження в ній поділені між парламентом (регулювання економіки, торгівлі, мореплавання, грошового обігу і банків, патентів і авторського права, кримінального права і процесу та ін. всього 27 сфер) і законодавчими зборами провінцій (пода­тки, освіта, виховання та ін.).

Канада, як і Англія, не має єдиної кодифікованої конститу­ції. Конституцію Канади заміняють конституційні акти: Квебекський закон 1774 p., Конституційний закон 1791 p., Закон про об'єднання Канади 1840 p., Закон про Британську Північну Америку 1867 p., Конституційний закон 1982 p.

Кодифікація цивільного і торгового права проводиться лише в провінції Квебек, яка розвивалася під впливом французького законодавства. Квебекський Цивільний кодекс 1866 р. в основ­ному відтворив структуру Цивільного кодексу Франції 1804 p. Чинний ЦК Квебека, що підтверджує культурну і правову само­бутність провінції, цілком набрав сили в 1992 p. Він розроблявся з початку 1960-х років, приймався розділами (наприклад, дру­гий розділ про сімейне право введений у дію в 1981 p.). Поряд із голландським цивільним кодексом він є одним із найдосконалі­ших за структурою.

Цивільний процесуальний кодекс Квебеку 1965 p. поєднав основні риси цивільного процесу французької моделі і процеду­ри розгляду цивільних справ, правил оцінки доказів англійсько­го загального права. В інших провінціях Канади створюються не кодекси, а законодавчі акти, що регулюють значні правові інститути. Загальнофедеральним є Кримінальний кодекс 1955 p., що встановив заборону на застосування кримінальних покарань за діяння, не зазначені в ньому, але передбачені нормами загаль­ного права. Велика увага приділяється питанню уніфікації за­конодавства. З 1918 p. діють Федеральна комісія з правової реформи і Постійна конференція з уніфікації права в Канаді. Періодично обговорюються «модельні» проекти законів для ре­комендації їх провінціям з метою подолання істотних відмінно­стей в їх законодавстві.

Особливості правової системи Австралії

Правова система Австралії зазнала сильного впливу загаль­ного права з моменту створення тут англійських колоній (1788 p.). Офіційний акт британської влади про поширення на Австралію загального права і парламентських актів був прийнятий у 1828 p. Основними джерелами австралійського права дотепер є судовий прецедент загального права і закон. Тоді ж була затверджена превалювання постанов Палати лордів і англійських апеляцій­них інстанцій над рішеннями австралійських судів. Вона діяла навіть в умовах, коли Австралія одержала можливість самостій­но формувати свою правову і судову системи (за Конституцією 1900 p.). Лише з 1960-х років австралійське загальне право поча­ло позбавлятися розгляду його як частини англійського права і, врешті-решт, рішенням Судового комітету Таємної ради в Лон­доні було закріплено як самостійна система права. Проте авторитет англійських суддів настільки укоренився у свідомості авс­тралійських суддів, що вони традиційно посилаються у своїх рі­шеннях на заморських колег.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Загальна характеристика звичаєво-общинної групи правових систем. Звичаєве право і суди в умовах колонізації країн Африки

Звичаєво-общинна група (підтип) правових систем — це сукуп­ність правових систем, які сформувалися на основі норм-звича­їв, що склалися природним шляхом, а також правових норм, запозичених від колоніальних держав. Цю групу складають пра­вові системи країн, що розвиваються, Африки і Мадагаскару (Малагасійська Республіка). Своєрідність звичаєво-общинної групи правових систем Афри­канського континенту полягає у тому, що звичаєве право: 1) визнається більшістю населення як регулятор суспільних відносин, особливо за межами міст. ...

Види правопорушень. Правопорушність. Зловживання правом

Для наукових і практичних цілей створені різні класифіка­ції правопорушень. Види правопорушень розрізняються між собою за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості), за об'єктами посягання, за суб'єктами, за поширеністю, за озна­ками об'єктивної і суб'єктивної сторін, а також за процедура­ми їх розгляду. Види правопорушень за ступенем суспільної небезпечності (шкідливості) Проступок Злочини - відрізняються від злочинів меншим ступенем суспільної небезпечності - відрізняються від ...

Поняття законності. Принципи законності. Вимоги законності. Гарантії законності

Законність — це комплексне (принцип, метод, режим) соці­ально-правове явище, що характеризує організацію і функціо­нування суспільства і держави на правових засадах. Термін «законність» є похідним від терміна «закон» і, будучи комплексним поняттям, охоплює всі сторони життя права — від його ролі в створенні закону до реалізації його норм в юридич­ній практиці. Законність відображає правовий характер органі­зації суспільно-політичного життя, органічний зв'язок права і влади, права і держави, права і суспільства. Вимога ...