Search:

Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії

Реферати » Історія, теорія держави і права » Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії

Поняття японського права і особливості його формування

Японське право — це сукупність моральних, релігійних і пра­вових норм, яка склалася на основі стародавньокитайських ре­лігійно-філософських концепцій, власних звичаїв, рецепції іно­земного (американського та романс-германського) права.

Незважаючи на відокремлене становище і значне поширен­ня звичаїв, традицій і ритуалів, Японія з перших днів своєї істо­рії перебувала під впливом іноземних культур. Правда, активне сприйняття всього нового і корисного не завжди критично оці­нювалося.

Починаючи з V ст. до епохи Мейдзі (XIX ст.) Японія зазнала сильного впливу китайських ідей і теорій. Основою японського, як і китайського, права була філософська концепція конфуціан­ства. Під її впливом розвиваються японське право, законодавст­во, правова філософія. Перші пам'ятники японського права з'яв­илися на початку VII ст. і являли собою юридичні збірники, складені на зразок тодішнього китайського законодавства. Відмітна їх риса полягає у тому, що з XIII ст. на зміну імператорсь­ким збірникам прийшли акти правлячих феодаль­них кланів.

Протягом тривалого часу (XVII — середина XIX століть) Япо­нія фактично повністю була ізольована від зовнішнього світу. Остаточно закріпивши ієрархічну систему суспільства, яка по­збавляла нижчі верстви населення яких-небудь прав, правляча військово-феодальна верхівка проводила вкрай консервативну лінію. Вона підтримувала традиційну національну психологію конфуціанського толку, заважала проникненню у свідомість на­селення іншої ідеології, яка могла змінити «національну ціліс­ність» (кокутай).

Найважливіший нормативний акт цього часу «Кодекс із ста статей», або «Сто законів» (1742 p.), впорядкував старі закони і норми звичаєвого права, вироблені феодалами. У ньому здебі­льшого містилися норми матеріального і процесуального кримі­нального права. Норми цивільного права були подані слабко, тому багато цивільно-правових і торгових відносин регулювали­ся звичаєвим правом. У країні офіційно діяв принцип незнання законів («народ не повинен знати закони, а мусить лише підко­рятися ним»), відповідно до якого зміст законів має бути відо­мий лише суддям і чиновникам. В основі цього принципу лежа­ла концепція стародавньокитайського права — невідомість май­бутнього покарання сильніше утримує від вчинення злочину, ніж його знання.

Визначальними для формування основних рис сучасної пра­вової системи Японії стали 60-80-ті роки XIX ст. Це так звана епоха Мейдзі («освіченого правління»), яка почалася з бур­жуазної революції 1867-1868 pp. Попри всю її обмеженість, революція дала поштовх до істотних реформ у різних сферах суспільного життя. Інтерес до культури Китаю — багатовіково­го наставника Японії — почав швидко знижуватися. Японія спрямувала свої погляди на Європу. Протягом деякого часу вплив китайського права ще зберігався (воно викладалося в То­кійському університеті до 1880 p.), однак поступово зводилося нанівець внаслідок прагнення японців прилучитися до європей­ської культури.

Перелом у правосвідомості і правовій культурі японського населення настає з кінця б0-х років XIX ст., коли спостерігаєть­ся промисловий підйом, активно розвиваються капіталістичні відносини, встановлюються торгові зв'язки з іншими держава­ми. На японську мову перекладаються французькі і німецькі кодекси, вивчається англійське право. Поставлене і поступово виконується завдання створення законодавчої системи на зра­зок розвинутих країн.

Становлення нової правової системи проходило в гострій боротьбі між прихильниками консервативних і демократичних методів управління. Законодавство неодноразово змінювалося. При упорядкуванні Цивільного кодексу Японії відбувалося пе­реорієнтування то на Цивільний кодекс Франції, то на Німець­ке Цивільне Уложення. Спочатку до Японії запросили професо­ра Г. Буассонада (Франція) для впорядкування проектів Кримі­нального кодексу і закону про кримінальну процедуру. Вони розроблялися на французький зразок і були прийняті парламен­том як закони у 1880 р. Г. Буассонаду було також запропонова­но скласти проект Цивільного кодексу. Проте поданий у 1890 p. на затвердження до японського парламенту його проект був від­хилений. Також був відхилений і Торговий кодекс, складений відповідно до Торгового кодексу Франції. Були прийняті Циві­льний (1898 p.) і Торговий (1899 p.) кодекси, розробку яких па­рламент доручив японській комісії, яка орієнтувалася на німе­цьку модель. Правда, автори включили до нього низку поло­жень проекту кодексу Г. Буассонада. Однак ці кодекси не мали широкого практичного застосування. У правовому житті Японії перевага віддавалася традиційним формам вирішення спорів — примирливому посередництву і за згодою сторін, що припуска­ли поблажливе ставлення до винного і прощення з боку потерплого.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Вищий представницький орган державної влади. Глава держави. Судові органи влади

Вищим представницьким і законодавчим органом в Україні є Верховна Рада (парламент). Вона правомочна вирішувати будь-які питання державного життя, крім тих, що вирішуються ви­ключно всеукраїнським референдумом або віднесені відповідно до Конституції України до компетенції органів виконавчої чи судової влади. Верховна Рада приймає закони; затверджує державний бюджет; визначає основи внутрішньої і зовнішньої політики; затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, со­ціального, національно-культурного ...

Відомчий акт. Підзаконний нормативний акт. Міжнародний договір

Відомчий акт — підзаконний нормативний акт (указ, інструк­ція, нормативний наказ та ін.), що видається в межах компетен­ції того чи іншого органу виконавчої влади (міністерства, комі­тету, відомства), який містить вторинні (похідні) норми, що роз­кривають і конкретизують первинні норми, приймаються на їх підставі, спрямовані на їх виконання. Відомчі акти (акти конкретних міністерств, комітетів, фондів та ін.) мають внутрішнє, внутрішньовідомче юридичне значення: 1) видаються з питань, віднесених виключно до їх відання; 2) ...

Функції права. Цінність права. Співвідношення права і закону

Функції права — основні напрямки правового впливу на сус­пільні відносини з метою їхнього упорядкування. Термін «функціонування права» означає дію права в житті суспільства, втілення його функцій в суспільних відносинах. Функції права можна класифікувати у такий спосіб: Загальносоціальні Спеціально-соціальні (юридичні) Загальносоціальні інформаційна орієнта цінна виховна - інформування громадян, тобто доведення до відома адресата, про напря­мки регулювання су­спільних відносин, про їхні права, ...