Search:

Японське право. Джерела права сучасної Японії. Система права сучасної Японії

У 1889 p. була прийнята перша конституція Японії. Моделлю для основного закону стала прусська конституція, пристосована до японських умов. Перша Конституція Японії була консерва­тивною, затвердила верховну владу імператора, обмежила права парламенту і фактично згодом підготувала грунт для військово-фашистському режиму. Кримінальне і кримінально-процесуаль­не законодавство (Кримінальний кодекс 1907 p., Кримінально-процесуальний кодекс 1922 p., закон про підтримання громад­ського спокою 1922 p.) набуло репресивного характеру.

Після закінчення Другої світової війни і капітуляції Японії, аж до укладення у 1951 p. Мирного договору, всі сфери життя країни перебували під контролем Верховного командування Союзних сил. За цей час багато інститутів права формувалися за американськими зразками. У результаті цього виникла невідпо­відність між старою правовою системою, яка склалася під впли­вом континентального європейського права, і глобальним тис­ком американського права. При впорядкуванні демократичної Конституції Японії 1947 р. за основу був узятий проект, підгото­влений цивільною адміністрацією штабу окупаційних американ­ських військ на чолі з генералом Макартуром. Як наслідок, прий­няття нової конституції викликало необхідність перегляду всього законодавства держави.

Джерела права сучасної Японії

1. Нормативно-правовий акт (закон, урядові укази та інші акти підзаконного характеру). Заборонено видавати урядові укази з питань кримінального покарання без дозволу на те відповідного закону. Передбачено інститут контрасигнатури: всі закони і уря­дові укази підписуються компетентними державними міністра­ми і візуються прем'єр-міністром.

2. Нормативно-правовий договір (має значне поширення).

3. Норми-звичаї, норми-традиції (гирі) — посилання на них містяться у Цивільному і Торговому кодексах, наприклад, коли йдеться про рибальський промисел, використання гарячих дже­рел та ін. Проте сфера їх застосування поступово звужується.

5. Судовий прецедент — формально не вважається джерелом права. Однак постанови Верховного суду сприймаються судами (і нерідко державними установами) як нормативні акти, що ма­ють неухильно виконуватися. Традиційне зневажливе ставлення до загального права і заперечення судових рішень змінилися їх сприйняттям.

Система права сучасної Японії

Чинна в Японії система права походить від німецького і фран­цузького права. Р. Давид відносить японське право до романо-германської правової сім'ї. Проте ближче до істини І.Нода, який підкреслює, що специфіка національної ментальності створює праворозуміння, яке важко змінити під впливом іноземного права. Японське право не повністю вписується у романс-германський тип правової системи. Сучасне японське право за своєю струк­турою нагадує західне, але воно діє у своєму власному традицій­ному культурному середовищі, яке формувалося століттями в умовах відсутності тривалих контактів із західною культурою. Тому при схожості моделей права практика його функціонуван­ня істотно відрізняється. Отже, дія японської моделі права вида­ється іншою, ніж західного оригіналу.

До 1945 p. система права Японії грунтувалася на поєднанні традиційних феодальних принципів, частково запозичених із системи права імператорського Китаю, і принципів континен­тальної системи права в його статичному (державному) варіанті.

Правова система Японії запозичила із системи континенталь­ного права таке:

— поділ права на публічне і приватне;

— структурний поділ системи права на галузі та підгалузі;

— кодифікацію нормативно-правового матеріалу.

До кримінального права Японії внесені принципи континен­тального права: «немає злочину і покарання без вказівки на те в законі», «закон зворотної дії не має при введенні або посиленні кримінальної відповідальності» та ін.

Система права Японії до Другої світової війни складалася із галузей конституційного, адміністративного, цивільного, торго­вого, кримінального, цивільного процесуального, кримінально-процесуального права.

За часів реформ після війни, проведення яких контролювалося американською владою, японська правова система була «амери­канізована». Так, впровадження в японську ідеологію і практи­ку як конституційних принципів «поділу влади», «стримувань і противаг», незалежності судової влади, рівності всіх перед зако­ном, рівності чоловіка і жінки, визначення кола демократичних прав і свобод громадян, які підлягають безпосередньому судово­му захисту, введення інституту конституційного нагляду — все це стало результатом впливу американського права. Японська конституція відтворила славнозвісні слова американської Декла­рації незалежності 1776 р. про «право на життя, свободу і на пра­гнення до щастя» як виший предмет турботи держави про її гро­мадян.

Перейти на сторінку номер:
 1  2  3  4 


Подібні реферати:

Основні етапи становлення української державності

П Л А Н Вступ 1. Початки формування української державності. Київська Русь. 2. Українська державність в період Хмельниччини. 3. Державотворчі процеси в 1917-20 рр. Діяльність Центральної Ради, проголошення ЗУНР. 4. Проголошення незалежності України. Висновки Використана література 1. Початки формування української державності. Київська Русь Історія державно-правового розвитку на території сучасної України бере свій початок від середини 1 тис. до н.е., коли у народів і племен Північного Причорномор'я з'являються ...

Поняття правового регулювання і його відмінність від правового впливу. Сфера, основні напрямки і межі правового регулювання. Види, способи і типи прав

Держава забезпечує життєдіяльність суспільства як системи через використання влади, а право - через нормативне регулю­вання. Останнє споконвічне покликано бути стабілізуючим і заспокійливим фактором завдяки принципам волі і справедли­вості, які містяться у ньому. Правове регулювання — це здійснюване державою за допомо­гою права і сукупності правових засобів упорядкування суспіль­них відносин, їх юридичне закріплення, охорона і розвиток. Ознаки правового регулювання: 1) правове регулювання — різновид соціального регулювання; ...

Злочини та покарання за Законами Ману

Найдавніші індійські держави виникають у ІІІ тисячолітті до н.е. Територію Індії населяли чисельні племена і народи, які самостійно виробили своєрідні форми культури, зокрема в техніці землеробства. Археологічні розкопки, що проводились у Мохенджо-Даро і Хараппі, дають можливість думати про існування державної влади, про майнову диференціацію суспільства. Важливим видом господарювання було землеробство; існували різноманітні ремісничі виробництва, була розвинена торгівля. Майнове розшарування сприяло появі держави. У ...